П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 березня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10312/22
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі питання щодо винесення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державного підприємства «Документ», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі ДМСУ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Державного підприємства «Документ», в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення ДМСУ про відмову у видачі їй паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформлене повідомленням про відмову №5100.4.3.-4728/51.2-22 від 01.07.2022р.; зобов'язати ДМСУ оформити та видати їй паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправними дії ДМСУ щодо відмови ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що оформлено повідомленням про відмову №5100.4.3.-4728/51.2-22 від 01.07.2022р; зобов'язав ДМСУ повторно розглянути заяву позивачки від 27.06.2022 року, подану для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та прийняти обґрунтоване, належним чином оформлене рішення - з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДМСУ подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ДМСУ залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року без змін.
Представником ОСОБА_1 - Приходьком В.М., подана заява про ухвалення додаткового рішення до вказаної постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду, в якій останній просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу по даній справі, які були понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн..
Розглянувши вказане клопотання, матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення в частині з огляду на таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.1, 3 ст.131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Так, на підтвердження надання правової допомоги адвокатом, матеріали справи містять копію договору про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року, за яким адвокат зобов'язується надати правову допомогу клієнту, в тому числі, за окремими усними чи письмовими дорученнями, зокрема, щодо захисту її прав та законних інтересів на підприємствах, установах, організаціях будь якої форми власності (у тому числі державних), а також в судах всіх інстанцій, але не виключно в Одеському окружному адміністративному суді/П'ятому апеляційному адміністративному суді/Верховному Суді (Касаційний адміністративний суд), бути уповноваженим представником з державній виконавчій службі та у правовідносинах із приватними виконавцями, у тому числі з питань відновлення порушених прав.
Адвокат прийняв на себе зобов'язання здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору, з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України (без процесуальних обмежень), Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інших норм законодавства.
Також, справа містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції по справі №420/10312/22, а саме: ознайомлення з матеріалами справи через «Електронний суд» та підготовку відзиву на апеляційну скаргу на загальну суму 5000, 00 грн..
Акт виконаних робіт по наданню правничої допомоги у суді апеляційної інстанції по справі № 420/10312/22 за договором про надання правової допомоги від 07.07.2022 р., укладеним із клієнтом ОСОБА_1 ..
Крім того, адвокатом надано квитанцію серія вн №1118195 про отримання оплати за надані послуги на суму 5000, 00 грн..
Положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону №5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд по справі №686/28627/18 у постанові від 27 липня 2022 року вказав, що аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, провадження №61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, провадження №61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, провадження №61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, провадження № 61-14735св20 та ін.
Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, провадження №К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі №640/10548/19, провадження №К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, провадження №К/9901/22452/20.
Що ж стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).
Положеннями ч.5 - 7 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги вищевказаний принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, з урахуванням ступеню складності даної справи, а також враховуючи, що представником позивача надавались послуги з надання правової допомоги і в суді першої інстанції, що виключає необхідність початкового ознайомлення, вивчення та правового аналізу даних спірних правовідносин, приходить до висновку про належність до стягнення з позивача витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанцій у розмірі 4000, 00 грн..
Враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність фактичного отримання позивачем правничої допомоги, її необхідності та обґрунтованості, витрати на оплату якої з урахуванням принципу співмірності підлягають відшкодуванню у вказаному розмірі, що свідчить про наявність підстав для винесення додаткового рішення по даній справі.
Керуючись ст.131, 134, 252, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд -
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року - задовольнити частково.
Прийняти додаткове судове рішення до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року.
Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, Україна, 65014, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Преображенська, 44) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 (чотири тисячі) грн..
В решті заяви про стягнення судових витрат - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.