22 березня 2023 р.Справа № 524/47/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.06.2022, головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д., м. Кременчук,, по справі № 524/47/22
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського 2 роти Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Шевченко Сергія Сергійовича , Департаменту патрульної поліції, третя особа Батальйон патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до поліцейського 2 роти Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Шевченка Сергія Сергійовича (далі - відповідач), Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 2), третя особа: Батальйон патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5191111 від 28.12.2021 та закриття провадження по справі.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.06.2022 по справі № 524/47/22 в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважаючи оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконного рішення, просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.06.2022 по справі № 524/47/22 та прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що посилання суду на відсутність необхідності надання оригіналу електронного доказу та необхідність наявності в цьому випадку електронно-цифрового підпису є помилковим, також, суд першої інстанції залишив поза увагою доводи щодо відсутності в оскаржуваній постанові місця вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2021 поліцейським 2 роти Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Шевченком Сергієм Сергійовичем була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5191111, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
В постанові зазначено, що 28.12.2021 о 12:13 на 99 км, водій керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 133 км/год., чим порушив дозволену максимальну швидкість на 23 км/год.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що докази, які були подані суду підтверджують те, що позивачем було порушено ПДР України в частині перевищення максимальної швидкості руху транспортного засобу на 23 км/год.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 14 Закону України “Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).
Пунктом 1.9. розд. 1 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктами “ґ” п. 12.6 розд. 12 ПДР визначено, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Частина 2 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи встановлено, що у постанові серії ЕАО №5191111 від 28.12.2021 року водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 28.12.2021 р. о 12:13:51 на 99 км рухався зі швидкістю 133 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 23 км/год (швидкість вимірювалась приладом ТРУКАМ № ТС-8346), чим порушив п. 12.6 ґ Правил дорожнього руху України.
На підтвердження обставин справи, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано диск з відеозаписом з приладу TruCam та нагрудної камери поліцейського.
Згідно зі ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію” полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”. Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого, ознак цифрового підпису автора.
Як встановлено колегією суддів, шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.
Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначене, наданий суду відеозапис не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України.
Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження суду першої інстанції, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа, а тому долучений відповідачами в якості речового доказу диск з відеозаписом обставин події був виготовлений у зв'язку із необхідністю надання інформації, яка має значення для розгляду справи, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп'ютері в електронному вигляді у виді файлів, виходячи з наступного.
Згідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Як колегією суду вище зазначалось, що ст. 99 КАС України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”.
Таким чином, відповідачем не було подано до суду першої інстанції та апеляційної інстанції диск з матеріалами відеозапису у виді оригіналу, що відповідає ст. 99 КАС України.
Також, колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення.
З огляду на зазначене, законодавцем визначено правові ознаки об'єктивної сторони адміністративних правопорушень у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема час і місце їх вчинення.
Між тим, з матеріалів справи встановлено, що скріншот із статичним зображенням автомобіля з номерним знаком НОМЕР_1 містить час 28.12.2022 час 12:13:25, однак в час вчинення правопорушення згідно до оскаржуваної постанови 12:13:51.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні доказу, який би підтверджував факт порушення позивачем вимог п. 12.6 «ґ» ПДР саме у вказаній в постанові час - 12:13:51 та на ділянці дороги - 99 км траси Київ-Харків.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, що свідчить про неправомірність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5191111 від 28.12.2021 року, яка підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Посилання позивача на те, що в оскаржуваній постанові серії ЕАО №5191111 від 28.12.2021 не вказано місце вчинення правопорушення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у вказаній постанові зазначено 99 км автодороги Київ-Харків.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП та наявність підстав для скасування оспорюваної постанови.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно квитанції № 0.0.2406462722.1 від 06.01.2022 р., яка міститься в матеріалах справи (а.с. 1), сплатив судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп. При подачі апеляційної скарги, згідно квитанції №0.0.2583364739.1 від 20.06.2022 р., яка міститься в матеріалах справи, сплачено судовий збір в сумі 744 грн. 30 коп. Всього, з урахуванням того, що позов задоволено, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 1240 грн. 50 коп..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.06.2022 по справі № 524/47/22 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до поліцейського 2 роти Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Шевченка Сергія Сергійовича, Департаменту патрульної поліції, третя особа: Батальйон патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАО №5191111 від 28.12.2021 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та закрити провадження по адміністративній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 1240 грн. 50 коп. витрати по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко