Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/708/22
Провадження № 2/506/37/23
14.03.2023 року с.м.т. Окни
Красноокнянський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Яцькова К.О.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Окни цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, -
13 грудня 2022 року позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, посилаючись на те, що 20 січня 2007 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Від шлюбу вони мають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею.
Як зазначає позивач, протягом останніх років їхні з відповідачем відносини поступово погіршувалися, в результаті чого між ними зникло взаєморозуміння. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, так як у них з відповідачем різні погляди на сімейне життя, обов'язки та виховання дітей. Вони втратили один до одного почуття любові та поваги. Фактичні шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинились задовго до подання позову до суду і, як вказує позивач, з тих пір вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Своє рішення про розірвання шлюбу вона прийняла остаточно і змінювати його намірів не має та вважає, що спільне життя і збереження шлюбу неможливе і суперечить як її інтересам, так і інтересам відповідача і їхніх дітей. Тому позивач просила шлюб з відповідачем розірвати та після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_6 ».
Крім того, позивач зазначила, що їх спільні з відповідачем діти проживають разом з нею і перебувають на її утриманні. Відповідач добровільно не надає належної матеріальної допомоги дітям та не займається їхнім вихованням. Наразі вона самостійно піклується про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Позивач працює вчителем фізики у філії Довжанської гімназії з початковою школою «Окнянського опорного ліцею з початковою школою та гімназією Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області» та вказує, що у неї немає можливості у повній мірі забезпечувати дітям належний рівень життя. Угоди щодо сплати відповідачем аліментів на утримання дітей з останнім не досягнуто. Тому позивач просила стягнути з відповідача аліменти на двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 в місяць на кожну дитину від усіх видів заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до настання повноліття дітей, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою від 28.12.2023 року позовна заява була прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі.
Від представника відповідача - адвоката Осокіна С.Ю., до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позовну вимогу щодо розірвання шлюбу визнає та вважає за можливе задовольнити. Однак позовну вимогу в частині стягнення аліментів відповідач не визнає та вважає її необґрунтованою, а також завищеною та такою, що не відповідає фактичним обставинам та нормам матеріального Закону. Так, відповідач заперечує викладені у позові доводи про те, що відповідач не піклується дітьми, не цікавиться їх життям та не утримує їх. Вважає, що позивачка не довела зазначені твердження жодними належними та допустимими доказами. Відповідач стверджує, що проживає в одному будинку з позивачкою, систематично спілкується з дітьми, надає їм матеріальну допомогу та виконує обов'язки по їх вихованню та утриманню, тобто діти знаходяться на їх спільному утриманні. Крім того, відповідач вважає, що вимога про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину не має жодних обґрунтувань та не базується на законі, посилаючись на ч.5 ст.183 СК України, яким передбачено стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів на двох дітей, а не на кожну дитину. Таким чином, відповідач вважає, що навіть при наявності підстав для стягнення аліментів їх розмір не повинен перевищувати 1/3 частки на двох дітей. Разом з тим, відповідач зазначив, що організація його життя також потребує певних витрат і позивач також повинна виконувати обов'язки по утриманню дітей, виходячи з наявності у неї постійної роботи та можливості утримувати їх /а.с.26-27/.
Позивачем надано відповідь на відзив, в якому вона заперечила твердження відповідача про те, що вони проживають в одному будинку та зазначила, що вона разом з дітьми вже тривалий час проживають одні, а відповідач окремо від них, надаючи при цьому довідку Малаївського старостинського округу №5 Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області. На вказане у відзиві відповідача твердження, що він спілкується з дітьми, позивач зазначила, що відповідач іноді спілкується з дітьми, приходить до дітей додому, але це не відбувається систематично. Посилаючись на характеристики дітей з місця їх навчання, де вказано, що саме матір дітей цікавиться навчанням та поведінкою кожного з них, відвідує батьківські збори тощо, позивач зазначає, що переважну участь у житті дітей, у їх вихованні, розвитку, здобутті освіти та утриманні приймає матір, тобто вона. Щодо посилання відповідача на те, що його життя потребує витрат, позивач зазначила, що вона дійсно має постійну роботу та отримує заробітну плату, однак на цей дохід вона утримує себе і двох дітей, а відповідач також має постійний дохід і повинен спільно з нею утримувати їхніх дітей. Щодо розміру аліментів на дітей, то позивач погодилась з посиланням відповідача на ст.183 СК України, згідно з якою передбачено стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів на двох дітей та вважає, що цього буде достатнім, на даний момент, для участі в утриманні двох дітей зі сторони відповідача /а.с.46-52/.
Позивач у судове засідання не з'явилась, однак в позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутність /а.с.2-6/. Тому справа розглянута у відсутність позивача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак представник відповідача - адвокат Осокін С.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав частково, а саме: не заперечував щодо задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу, однак щодо стягнення аліментів, то стверджував, що відповідач спілкується з дітьми, забезпечує їх матеріально, оскільки вони зареєстровані та проживають разом. Разом з тим, підтримав позицію, викладену у відзиві щодо безпідставної вимоги позивача про стягнення аліментів з відповідача у розмірі 1/3 в місяць на кожну дитину від усіх видів заробітку (доходу) батька, оскільки це суперечить визначеному у законодавстві та зазначив, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на дітей, такий розмір має бути в межах 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів на двох дітей, а не на кожну дитину.
Судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так, сторони перебувають в шлюбі, який зареєстрований 20 січня 2007 року Малаївською сільською радою Красноокнянського району Одеської області, актовий запис №01 /а.с.13/.
Сторони мають двох неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і, згідно наданих копій свідоцтв про народження дітей, відповідач є батьком /а.с.14, 15/.
Відповідно до ст.112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Частиною 1 статті 110 СК України встановлено право одного з подружжя на пред'явлення позову про розірвання шлюбу. Таким чином забезпечується принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження та під час розірвання шлюбу.
Аналогічні положення містить і Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року). Так, відповідно до ст.12 зазначеної конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, ст.5 Протоколу №7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Судом встановлено, що протягом тривалого часу сторони не намагалися відновити сімейні стосунки, тривалий час проживають окремо і шлюбні відносини між ними фактично припинені. На думку позивача, примирення та збереження сім'ї неможливе і не відповідає її бажанню. Крім цього, відповідач не заперечував проти розірвання шлюбу та просив вказану позовну вимогу задовольнити. Тому суд дійшов висновку, що збереження сім'ї суперечить інтересам позивача та, згідно зі ст.112 СК України, позов підлягає задоволенню і шлюб слід розірвати.
При цьому, згідно зі ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при подачі позову за допомогою мобільного додатку онлайн платежів та переказів iPay сплатила судовий збір в сумі 992,40 грн. через АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» за квитанцією №186098417 від 13.12.2022 року /а.с.1/.
Крім того, ч.1 ст.142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення по справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то позивачу з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 496,20 грн. (50% від 992,40 грн., сплаченого позивачем при поданні позову через АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» за квитанцією №186098417 від 13.12.2022 року), а іншу частину судового збору у сумі 496,20 грн., відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд приходить до наступного.
Статтею 180 СК України передбачено , що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Ч.3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Діти проживають разом з позивачем /а.с.9/.
Позивач зазначає, що вона фактично самостійно утримує дітей, піклується про них та приймає участь у їх вихованні та розвитку.
Згідно з характеристикою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , студента групи 222 ДЕВ, виданою директором Одеського автомобільно-дорожнього фахового коледжу національного університету «Одеська політехніка» С.Мироненком, вихованню сина приділяє увагу переважно мати, постійно цікавиться поведінкою та навчанням сина. Завжди відвідує батьківські збори. Заборгованостей по оплаті за проживання в гуртожитку немає /а.с.50/.
Згідно з характеристикою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 4 класу філії Довжанської гімназії з початковою школою, виданою зав.філії Довжанської гімназії з початковою школою Л.В.Гаврилишиною, переважно мати цікавиться навчанням сина та відповідально ставиться до його виховання в сім'ї. Відкликається на прохання класного керівника, регулярно відвідує школу /а.с.51/.
Із роз'яснень, які містяться в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до довідки Малаївського старостинського округу №5 Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 07.03.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не проживає разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і не ведуть спільне господарство /а.с.52/.
Таким чином, судом встановлено що між позивачем та відповідачем домовленості щодо утримання їх неповнолітніх дітей не досягнуто.
Позивач в позовній заяві просила стягнути з відповідача аліменти на двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 в місяць на кожну дитину від усіх видів заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до настання повноліття дітей, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник у судовому засіданні, посилаючись на ст.183 СК України, не погодились із зазначеним розміром аліментів - 1/3 на кожну дитину від усіх видів заробітку (доходу) батька, та зазначили, що законодавством передбачений такий розмір на двох дітей, а не на кожну. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що надає матеріальну допомогу та утримує дітей, однак жодних доказів на підтвердження того не надав.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.1 ст.183 СК, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Ч.2 ст.183 СК України встановлено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч.3. ст.183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
При цьому, розмір аліментів, відповідно до ч.2 ст.182 СК України, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.
Таким чином, враховуючи, що законодавством передбачене, що той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, враховуючи аналогію закону та те, що позивач подала позов про стягнення аліментів на двох дітей, а відповідачем до суду не подано доказів щодо неможливості сплати аліментів, суд вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину буде належним для забезпечення гармонійного всебічного розвитку дітей.
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки хоч позивач у відповіді на відзив зазначила, що розмір аліментів, відповідно до ст.183 СК України, має складати на двох дітей - у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, однак позовні вимоги, де просила стягнути аліменти у розмірі 1/3 в місяць на кожну дитину від усіх видів заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до настання повноліття дітей, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не змінила.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Крім того, позивач відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому згідно із ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір у дохід держави.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст.112, 180, 182, 184 СК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований 20 січня 2007 року Малаївською сільською радою Красноокнянського району Одеської області, актовий запис №01, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище, набуте у шлюбі - « ОСОБА_6 ».
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, що розташоване за адресою: вул. Садова, 1-А, м.Одеса, 65023, повернути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 496,20 грн., сплачений через АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» за квитанцією №186098417 від 13.12.2022 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 496,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, до повноліття ОСОБА_4 - до ІНФОРМАЦІЯ_10 , а далі, якщо після досягнення повноліття ОСОБА_4 ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, за вирахуванням тієї частки, що припадала на ОСОБА_4 , до повноліття ОСОБА_5 - до ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 13 грудня 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у сумі 992,40 грн. в дохід держави на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 20 березня 2023 року.
СуддяО. Л. Чеботаренко