Справа № 504/2967/20
Провадження № 2/504/778/23
17.02.2023смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
Секретаря- Завади Ю.А., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, в порядку спрощеного позовного провадження, в заочному порядку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та стягнення судового збору, -
Представник Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» - Шкапенко О.В., звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №SAMABWFC00001835209 від 11.12.2018 року у розмірі 59256,38 грн. Також представник позивача просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2102 грн.
У судове засідання представник позивача - Шкапенко О.В., який діє на підставі довіреності, не з'явився, однак подав до суду заяву, якою підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві. Одночасно, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач - не з'явився у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов до суду не подавав, у зв'язку із чим суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.05.2021 року ухвалено розгляд справи у заочному порядку.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.05.2021 року позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» - задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080, р/р НОМЕР_2 , МФО 307770) заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00001835209 від 11.12.2018 року у загальному розмірі 59256 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят шість) гривень 38 (тридцять вісім) копійок, з них: сума заборгованості по кредиту - 49479 (сорок дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) гривень 94 (дев'яносто чотири) копійки; сума заборгованості по процентам - 9776 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 44 (сорок чотири) копійки.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080, р/р НОМЕР_3 , МФО 307770) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.05.2022 року заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.05.2021 року скасовано, справу призначено до розгляду у спрощеному порядку.
Доводи позивача:
11.12.2018 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SAMABWFC00001835209, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до умов укладеного кредитного договору № SAMABWFC00001835209 від 11.12.2018 року, він складається із заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит - це будь - яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь - яка гарантія, будь - яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь - яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше на встановлено цим параграфом і не виходить із суті кредитного договору.
Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, відповідачу був відкритий позичковий рахунок на підставі заяви ОСОБА_1 з лімітом кредитних ресурсів.
Як стверджує позичав в порушення умов кредитного договору щодо порядку та строків погашення кредитного зобов'язання, вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідач ОСОБА_1 не виконує умови договору, не погашає кредит та не сплачує відсотки.
Станом на 20.08.2020 року загальна заборгованість по наданому відповідачу кредиту складає 59256,38 грн., з них: сума заборгованості по кредиту - 49479,94 грн.; сума заборгованості по процентам - 9776,44 грн.
Доводи відповідача:
Заперечуючи проти позову відповідач вказує наступне:
Дійсно між ОСОБА_1 та АТ «ПриватБанк» 11.12.2018 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SAMABWFC00001835209, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 8659 грн. на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Менеджер банку відкрила на ОСОБА_1 картку «Універсальна» з картковим рахунком № НОМЕР_4 з кредитним лімітом 1000 грн.
Пізніше позивач без згоди на то ОСОБА_1 збільшив кредитний ліміт за картковим рахунком до 50 000 грн.
Як стверджує представник відповідача, у період з 28.10.2019 року по 05.11.2019 року ОСОБА_1 на здійснював ніяких транзакцій по картковому рахунку № НОМЕР_4 , та жодного кредитного договору не погоджував, відповідно кошти не отримував та не користувався ними.
У період з 18.05.2019 року по 13.01.2020 року ОСОБА_1 перебував за межами України за родом своєї діяльності.
Як стверджує представник позивача невстановлені особи шахрайським способом, шляхом перевипуску сім-карти оператора телекомунікаційного зв'язку «Лайф» НОМЕР_5 , до якої було прив'язано платіжну картку № НОМЕР_4 , а також як наслідок зламу аккаунту «GOOGLE», у період з 02.11.2019 року по 05.11.2019 року використали кредитний ліміт у розмірі 49652,72 грн.
05.11.2019 року ОСОБА_1 негайно заблокував картку.
Після цього 16.01.2020 року по прибуттю в Україну ОСОБА_1 негайно повідомив до АТ «АКЦЕНТ-БАНК» про заволодіння належними йому коштами невстановленими особами шахрайським способом.
23.01.2020 року за фактом злочинних дій за заявою ОСОБА_1 внесені відомості до ЄРДР за № 12020100010000569, досудове розслідування по даному кримінальному провадженню ще триває.
Таким чином представник відповідача вважає, що підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості не має.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відповідач ОСОБА_1 11.12.2018 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SAMABWFC00001835209.
Відповідно до умов укладеного кредитного договору № SAMABWFC00001835209 від 11.12.2018 року, він складається із заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 8659 грн. на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, та видано картку «Універсальна» з картковим рахунком № НОМЕР_4 з кредитним лімітом 1000 грн.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позову за картковим рахунком за яким видано платіжну картку НОМЕР_4 , станом на 31.10.2019 року рахувалась заборгованість по тілу кредиту 0,00 грн (нуль гривень).
Станом на 20.08.2020 року загальна заборгованість по наданому відповідачу кредиту складає 59256,38 грн., з них: сума заборгованості по кредиту - 49479,94 грн.; сума заборгованості по процентам - 9776,44 грн.
У період з 18.05.2019 року по 13.01.2020 року ОСОБА_1 перебував за межами України за родом своєї діяльності (довідка від 26.11.2021 року ДПС України).
Як вбачається з роздруківки оператора мобільного зв'язку «Лайф» за номером телефону НОМЕР_5 , дію сім карти призупинено о 18:32 год 02.11.2019 року через втрату сім- карти, а вже о 18:36 год 02.11.2019 року дію сім- карти успішно відновлено.
Повторна ідентифікація сім- карти здійснювалась 22.01.2020 року.
З роздруківки платіжної карти № НОМЕР_6 АТ КБ «ПриватБанк» власником якої є ОСОБА_1 вбачається, що 02.11.2019 року збільшений кредитний ліміт.
Декількома транзакціями шляхом перевипуску сім-карти оператора телекомунікаційного зв'язку «Лайф» НОМЕР_5 , до якої було прив'язано платіжну картку № НОМЕР_4 , а також як наслідок зламу аккаунту «GOOGLE», з цієї карти у період з 02.11.2019 року по 05.11.2019 року використано кредитний ліміт у розмірі 49652,72 грн.
IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, згідно зі ст. 1056 1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 умов надання банківських послуг позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.6 умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі і з договорів.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. В свою чергу зобов'язання, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Отже, ОСОБА_1 неналежним чином виконував прийняті ним зобов'язання щодо погашення кредиту та процентів, передбачених умовами договору, внаслідок чого за відповідачем утворилась прострочена заборгованість за кредитом та прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання позичальником договірних зобов'язань з повернення кредиту за кредитним договором № SAMABWFC00001835209 від 11.12.2018 року, та сплати процентів за користування кредитними коштами, скориставшись наданим договором позивачу правом, представник АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача загальної заборгованості у розмірі 59256,38 грн., з них: сума заборгованості по кредиту - 49479,94 грн.; сума заборгованості по процентам - 9776,44 грн.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (тут і далі в редакції Положення на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення).
Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 18 квітня 2018 року у справі № 190/926/16-ц (провадження № 61-6470св18), від 20 червня 2018 року у справі № 320/1169/16-ц (провадження № 61-9855св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 712/2283/16-ц (провадження 61-11291св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18), від 17 липня 2019 року у справі № 571/841/16-ц (провадження № 61-25606св18), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 676/2792/16-ц (провадження № 61-34233св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 210/245/18-ц (провадження № 61-4352св19), від 05 грудня 2019 року у справі № 168/613/16-ц (провадження № 61-11711св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).
В обґрунтування заперечень позовних вимог ОСОБА_1 посилався, що спірні фінансові операції в період 28.10.2019 року по 05.11.2019 року по його банківському рахунку НОМЕР_7 , відкритим в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», ним не ініціювалися.
Зазначені операції були виконані невстановленими особами, які здійснивши електронну заміну SIM-карти належної позивачу номеру мобільного телефону НОМЕР_5 , що є фінансовим, та зламу аккаунту «GOOGLE» отримали доступ до його рахунку, відкритого в АТ «АКЦЕНТ-БАНК».
Виявивши факт безпідставного списання коштів відповідач невідкладно про нього повідомив банк та після повернення на територію держави Україна звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою.
На підтвердження доводів в цій частині позивачем надано інформацію про вхідні та вихідні дзвінки, вхід до мережі Інтернет, місцезнаходження, вхідні та вихідні СМС-повідомлення із зазначенням номеру абонента НОМЕР_5 , дати та часу з'єднання, тривалості, ІМЕІ мобільного телефону, яким користувався абонент НОМЕР_5 , котрі здійснювалися в період часу 03.11.2019 року (а/с 95-102), та інформацію, стосовно того, чи видавалась (перевипускалась) нова SIM-карта з номером: НОМЕР_5 , в будь-якому магазині (точці обслуговування абонентів) ПрАТ «LIFECELL», починаючи з 19.05.2019 по 23.01.2020 (а.с. 94).
При цьому за повідомленням ПрАТ «LIFECELL», о 18.32 год 02.11.2019 року було здійснено призупинення та заміну SIM-карти абонентського номеру НОМЕР_5 та протягом доби з 02.11.2019 по 03.11.2019 включно зазначений абонентський номер використовувався на п'яти різних електронних пристроях з ІМЕІ НОМЕР_8 , ІМЕІ НОМЕР_9 , ІМЕІ НОМЕР_10 та ІМЕІ НОМЕР_11 , ІМЕІ НОМЕР_12 (а.с. 95-102).
ОСОБА_1 також про вчинення шахрайських дій щодо нього у березні 2020 року повідомив АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернувшись до відділення банку у м. Дніпро та у січні 2020 року подав відповідну заяву до правоохоронних органів, на підставі якої розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100010000569, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23.01.2020 року за статтею 185 ч. 1 КК України (а.с. 31).
Отже, встановивши такі обставини та за відсутності доказів, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд вважає відмовити у задоволенні позову, оскільки станом на 31.10.2019 року за відповідачем згідно наданого банком розрахунку рахувалась заборгованість в сумі 0,00 грн. за поточним тілом кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відноситься на рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265, 273, 280-289, 354-355 ЦПК України ст.ст. 16, 526, 530, 536, 611, 612, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Судовий збір віднести на рахунок позивача.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.К. Барвенко