Справа № 504/3198/20
Провадження № 2/504/777/23
17.02.2023смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
секретаря - Завади Ю.А., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору, -
І. ПРОЦЕДУРА
28.09.2021 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 90017,83 грн. та судові витрати в сумі 2102,00 грн.
Ухвалою судді від 30.09.2020 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та за наявними у справі матеріалами.
Заочним рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.07.2021 року Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.12.2011 року у розмірі 71132 (сімдесят одна тисяча сто тридцять дві) гривні 08 (вісім) копійок; в тому числі - сума заборгованості за поточним тілом кредиту - 2451 (дві тисячі чотириста п'ятдесят одна) гривня; сума заборгованості за простроченим тілом кредиту - 68681 (шістдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят одна) гривня 08 (вісім) копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.
В задоволенні решти позову - відмовлено.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.06.2022 року заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.07.2021 року скасовано, справу призначено до нового розгляду у спрощеному порядку.
Матеріали справи містять належне повідомлення позивача на електрону адресу про дату, час та місце проведення судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача сповіщена належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду, не з'явилась.
Суд вважав доцільним розглянути матеріали справи за наявними у ній матеріалами без участі сторін.
ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Представник позивача в позові зазначає, що відповідач ОСОБА_1 уклав з АТ КБ «ПриватБанк» договір № б/н від 28.12.2011 року, згідно якого отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач відповідно до умов договору виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів, однак відповідачем умови договору не виконуються, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, в зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Адвокат Дідик С.В. в інтересах ОСОБА_1 у своїх запереченнях вказувала, що дійсно між ОСОБА_1 та АТ «ПриватБанк» 28.12.2011 року було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Пізніше позивач без згоди на то ОСОБА_1 збільшив кредитний ліміт за картковим рахунком до 50 000 грн.
Як стверджує представник відповідача, у період з 28.10.2019 року по 05.11.2019 року ОСОБА_1 на здійснював ніяких транзакцій по картковому рахунку № НОМЕР_2 , та жодного кредитного договору не погоджував, відповідно кошти не отримував та не користувався ними.
У період з 18.05.2019 року по 13.01.2020 року ОСОБА_1 перебував за межами України за родом своєї діяльності.
Як стверджує представник позивача невстановлені особи шахрайським способом, шляхом перевипуску сім-карти оператора телекомунікаційного зв'язку «Лайф» НОМЕР_3 , до якої було прив'язано платіжну картку № НОМЕР_2 , а також як наслідок зламу аккаунту «GOOGLE», 03.11.2019 року використали кредитний ліміт у розмірі 49172 грн., а також отримали кредити 03.11.2019 року 5 разів по 3800 грн.
Після цього 05.11.2019 року ОСОБА_1 негайно повідомив до АТ КБ «ПриватБанк» про необхідність блокування картки.
23.01.2020 року за фактом злочинних дій за заявою ОСОБА_1 внесені відомості до ЄРДР за № 12020100010000569, досудове розслідування по даному кримінальному провадженню ще триває.
Таким чином представник відповідача вважає, що підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості не має.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відповідач ОСОБА_1 28.12.2011 року звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з Анкетою-Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копія якої надана позивачем до позовної заяви. З вказаного документу вбачається, що в ньому зазначені персональні дані відповідача щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, дата та підпис.
При цьому в заяві зазначено, що заявник ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також, що дійсна Заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між заявником та банком договір про надання банківських послуг.
Інших умов договору вказана заява не містить.
На підтвердження позовних вимог суду надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Відповідачу видано кредитну картку 28.12.2011 року 5577212919733603, яка неодноразово змінювалась за закінченням терміну дії, в останнє 23.04.2019 року видано платіжну картку НОМЕР_2 з терміном дії до 03.2023 року.
06.04.2017 року за карткою було збільшено кредитний ліміт 50000 грн.
19.12.2019 року за карткою зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позову за картковим рахунком за яким видано платіжну картку НОМЕР_2 , станом на 28.07.2020 року загальна заборгованість становить 90017,83 грн., з них: сума заборгованості по кредиту - 71132,08 грн.; в тому числі - сума заборгованості за поточним тілом кредиту - 2451 грн.; сума заборгованості за простроченим тілом кредиту - 68681,08 грн.; сума заборгованості за простроченими відсотками - 18885,75 грн.
У період з 18.05.2019 року по 13.01.2020 року ОСОБА_1 перебував за межами України за родом своєї діяльності (довідка від 26.11.2021 року ДПС України).
Як вбачається з роздруківки оператора мобільного зв'язку «Лайф» за номером телефону НОМЕР_3 , дію сім карти призупинено о 18:32 год 02.11.2019 року через втрату сім- карти, а вже о 18:36 год 02.11.2019 року дію сім- карти успішно відновлено.
Повторна ідентифікація сім- карти здійснювалась 22.01.2020 року.
З роздруківки платіжної карти № НОМЕР_2 АТ КБ «ПриватБанк» власником якої є ОСОБА_1 вбачається, що 02.11.2019 року збільшений кредитний ліміт.
Декількома транзакціями 03.11.2019 року які проведені на території України у місті Києві використано кредитний ліміт на суму 49172 грн., а також 5 разів цього ж дня отримано кредит по 3800 грн. кожен.
IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано Заяву відповідача, яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; копію паспорта відповідача; відомості з ЄДРПОУ; копії банківської ліцензії та витягу з Статуту.
З вказаної заяви відповідача ОСОБА_1 вбачається, що в заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також не визначено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних в позовній заяві обставин.
При ухваленні рішення, суд враховує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві, яка безпосередньо підписана позичальником.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Суд зазначає про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено факту укладення кредитного договору, на умовах зазначених в позовній заяві.
Однак суд вважає доцільним надати оцінку обставині фактичного отримання та використання позичальником коштів.
За змістом вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (тут і далі в редакції Положення на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення).
Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 18 квітня 2018 року у справі № 190/926/16-ц (провадження № 61-6470св18), від 20 червня 2018 року у справі № 320/1169/16-ц (провадження № 61-9855св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 712/2283/16-ц (провадження 61-11291св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18), від 17 липня 2019 року у справі № 571/841/16-ц (провадження № 61-25606св18), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 676/2792/16-ц (провадження № 61-34233св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 210/245/18-ц (провадження № 61-4352св19), від 05 грудня 2019 року у справі № 168/613/16-ц (провадження № 61-11711св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).
В обґрунтування заперечень позовних вимог ОСОБА_1 посилався, що спірні фінансові операції в період 03.11.2019 року по його банківському рахунку НОМЕР_4 , відкритим в АТ КБ «ПриватБанк», ним не ініціювалися.
Зазначені операції були виконані невстановленими особами, які здійснивши електронну заміну SIM-карти належної позивачу номеру мобільного телефону НОМЕР_3 , що є фінансовим, та зламу аккаунту «GOOGLE» отримали доступ до його рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк».
Виявивши факт безпідставного списання коштів відповідач невідкладно про нього повідомив банк та після повернення на територію держави Україна звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою.
На підтвердження доводів в цій частині позивачем надано інформацію про вхідні та вихідні дзвінки, вхід до мережі Інтернет, місцезнаходження, вхідні та вихідні СМС-повідомлення із зазначенням номеру абонента НОМЕР_3 , дати та часу з'єднання, тривалості, ІМЕІ мобільного телефону, яким користувався абонент НОМЕР_3 , котрі здійснювалися в період часу 03.11.2019 року (а/с 95-102), та інформацію, стосовно того, чи видавалась (перевипускалась) нова SIM-карта з номером: НОМЕР_3 , в будь-якому магазині (точці обслуговування абонентів) ПрАТ «LIFECELL», починаючи з 19.05.2019 по 23.01.2020 (а.с. 94).
При цьому за повідомленням ПрАТ «LIFECELL», о 18.32 год 02.11.2019 року було здійснено призупинення та заміну SIM-карти абонентського номеру НОМЕР_3 та протягом доби з 02.11.2019 по 03.11.2019 включно зазначений абонентський номер використовувався на п'яти різних електронних пристроях з ІМЕІ НОМЕР_5 , ІМЕІ НОМЕР_6 , ІМЕІ НОМЕР_7 та ІМЕІ НОМЕР_8 , ІМЕІ НОМЕР_9 (а.с. 95-102).
ОСОБА_1 також про вчинення шахрайських дій щодо нього у березні 2020 року повідомив АТ КБ «ПриватБанк» звернувшись до відділення банку у м. Києві та у січні 2020 року подав відповідну заяву до правоохоронних органів, на підставі якої розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100010000569, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23.01.2020 року за статтею 185 ч. 1 КК України (а.с. 36).
Отже, встановивши такі обставини та за відсутності доказів, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд вважає можливим лише частково задовольнити вимоги позову, оскільки станом на 02.11.2019 року за відповідачем згідно наданого банком розрахунку рахувалась заборгованість в сумі 900 грн. за поточним тілом кредиту.
Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості по кредиту - 900 грн.; в тому числі - суми заборгованості за поточним тілом кредиту - 900 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.
Одночасно, суд зазначає, що позивач з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, до суду не звертався.
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, то при ухваленні рішення судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 21,01 грн. (0,9998% задоволених вимог позивача), тобто 2102х0,9998%=21,01 грн.
Решта судового збору відноситься на рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265, 273, 280-289, 354-355 ЦПК України ст.ст. 16, 526, 530, 536, 611, 612, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.12.2011 року у розмірі 900 (дев'ятсот) гривень в тому числі - сума заборгованості за поточним тілом кредиту - 900 (дев'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 21,01 (двадцять одну гривню одну копійку) .
В задоволенні решти позову - відмовити.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.К. Барвенко