Справа № 504/3785/22
провадження № 2/504/995/23
28.02.2023смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Доброва П.В.;
за участю секретаря судових засідань - Данько Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Курисівської сільської ради, Березівського району, Одеської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
Позивачка звернулась до Комінтернівського районного суду Одеської області із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно та позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник позивача адвокат Редванська Н.В. до суду не з'явилася, надала заяву про слухання справи в її відсутність, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надавши заяву про слухання справи в його відсутність, позовні вимоги визнає в повному об'ємі і проти їх задоволення не заперечує.
Представник Служби у справах дітей Курисівської сільської ради Березівського району Одеської області Чорний Володимир в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи в їх відсутність.
За даних обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючого засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз'яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
У відповідності до ч.3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Судовим розглядом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 рідна мати, відповідач ОСОБА_2 - батько дитини ОСОБА_3 який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 29.08.2012 року виконавчим комітетом Киселицької сільської ради Путильського району Чернівецької області.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області по справі № 148/1137/14-ц від 06 жовтня 2014 року шлюб поміж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 , як батько дитини повністю усунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, участь у житті дитини не приймає протягом тривалого часу, не цікавиться його фізичним та інтелектуальним розвитком. Відповідач проживає на значній відстані від дитини в Чернівецькій області і після розлучення з позивачкою жодного разу не бачився з сином.
В силу п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Суд вирішуючи вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина розглядає позбавлення батька прав, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісного батька.
Виходячи зі змісту характеру цього засобу, його слід застосовувати тоді, коли це викликано відповідною необхідністю.
Ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання дитини зі сторони батька та матері є однією з підстав позбавлення їх батьківських прав.
Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, наданих у п.п.15,16 постанови № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення, про позбавлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав ( тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема : не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизначених норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд приймає до уваги той факт, що відповідач тривалий час, майже десять років байдуже відноситься до життя сина, зовсім не цікавився його розвитком, не бере участь у забезпеченні утримання, вихованні дитини, забезпечення повсякденного розвитку, як складової виховання, лікування дитини, до цього часу не вживав заходів щодо утримання сина, що повністю доведено матеріалами справи.
Суд вважає повністю доведеним, що ОСОБА_2 свідомо ухилявся від виконання батьківських обов'язків щодо свого сина, тому суд вважає за можливе позбавити його батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , як крайній засіб, оскільки цей засіб викликаний необхідністю, як наслідок недобросовісної поведінки батька по відношенню до своєї дитини.
Таким чином, суд вважає ці позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання позовних вимог в частині стягнення аліментів суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників, разом з яким проживає дитина має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половина заробітку ( доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Дитина перебуває на утриманні матері ОСОБА_1 , отже суд вважає, що аліменти слід стягувати з відповідача у розмірі чверті доходу (заробітку).
В силу п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Встановивши з наданих позивачем та досліджених і оцінених в порядку ст. 89 ЦПК України доказів фактичні обставини та беручи до уваги наведені норми права, враховуючи принцип змагальності сторін, те, що будь - які докази відповідачем не надані, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному об'ємі.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст. 164 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 95, 223,280-281,284 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей Курісівської сільської ради Березівського району Одеської області про стягнення аліментів на утримання дитини і позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 ) батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів доходу ( заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 05 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя П.В. Добров