21 березня 2023 року
м. Київ
справа №640/2656/21
адміністративне провадження №К/990/9234/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е. у розгляді справи № 640/2656/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним рішення директора Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України, викладене у формі листа від 27 жовтня 2020 року №677АЗ/22 в обмеженні ОСОБА_1 у доступі до інформації, що є необхідною для реалізації його права на отримання пенсії розрахованої згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 інформацію про розмір і склад усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця, що проходить дійсну військову службу у лавах Національної гвардії України на посаді, яку обіймав позивач безпосередньо перед звільненням у запас або на аналогічній посаді та викласти таку інформацію у формі довідки, яка передбачена додатком № 2 до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.
14 березня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
20 березня 2023 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е. у розгляді справи № 640/2656/21.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач зазначає, що Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду, до якої входили судді В.Е. Мацедонська, Н.А. Данилевич, Н.В. Шевцова постановлено ухвалу від 15 березня 2023 року про відмову у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 640/10565/20.
Зважаючи на це у позивача виник сумнів щодо неупередженості та об'єктивності колегії суддів Данилевич Н.А. Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е. при розгляді касаційної скарги у справі №640/2656/21.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає наступне.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних чинників.
Так, надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Верховний Суд зауважує, що з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наявність безсторонності суду має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
У той же час, на думку колегії суддів, доводи заявника свідчать саме про незгоду сторони з процесуальним рішенням суддів, ухваленим у справі №640/10565/20, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
За таких обставин, заява про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Данилевич Н.А. Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е. є необґрунтованою.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 37, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е. - визнати необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е. у розгляді справи №640/2656/21 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач Н.А. Данилевич
Н.В. Шевцова
Судді В.Е. Мацедонська