21 березня 2023 року
м. Київ
справа № 520/14766/2020
адміністративне провадження № К/990/9335/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зеленського Максима Сергійовича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі №520/14766/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення різниці в заробітній платі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.06.2020 року № 390 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських Валківського ВП ГУ НП в Харківській області» про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника Валківського Відділу поліції ГУ НП в Харківській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.09.2020р. №277 о/с, про призначення підполковника поліції ОСОБА_1 з 09.09.2020р. на посаду старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму різниці у заробітній платі за період з 12.04.2020 р. - по дату поновлення начальника Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області;
- постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області допустити до негайного виконання.
18 грудня 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.06.2020 року № 390 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських Валківського ВП ГУ НП в Харківській області» про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника Валківського Відділу поліції ГУ НП в Харківській області.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Харківській області від 04.09.2020р. №277 о/с, про призначення підполковника поліції ОСОБА_1 з 09.09.2020 на посаду старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Шевченківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму різниці у заробітній платі за період починаючи з дати звільнення по дату поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
12 січня 2023 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09 червня 2020 року № 390 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських Валківського ВП ГУ НП в Харківській області» про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника Валківського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишено без розгляду.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04 вересня 2020 року № 277 о/с, про призначення підполковника поліції ОСОБА_1 з 09 вересня 2020 року на посаду старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Валківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області; стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму різниці у заробітній платі за період починаючи з дати звільнення по дату поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Валківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області - відмовлено.
На зазначену постанову суду апеляційної інстанції представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 16 березня 2023 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційній скарзі представником позивача зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, а саме положення статей 2, 9, 72-79, 118, 121-123, 242 КАС України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Слід зазначити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Разом з тим, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить.
Крім того, Судом установлено, що представник позивача уже подавав касаційну скаргу аналогічного змісту з визначенням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України, яка ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2023 року (К/990/ 5821/23) повернута особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та надано вичерпні роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстави, передбаченою пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, подаючи касаційну скаргу повторно скаржником так і не викладено підстави для касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України, а подана касаційна скарга відповідача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанову Верховного Суду, незгоду з рішеннями суду апеляційної інстанції.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням представником позивача у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зеленського Максима Сергійовича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі №520/14766/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення різниці в заробітній платі - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова