21 березня 2023 року
м. Київ
справа № 200/4481/21
адміністративне провадження № К/990/9554/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року
у справі №200/4481/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,
17 березня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга Донецької обласної прокуратури.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №200/4481/21 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 44 КЗпП України у взаємозв'язку зі статтями 116, 235 КЗпП України і помилково зроблено висновок щодо права позивача на вихідну допомогу при звільненні, у разі наявності рішення про поновлення на посаді, що набуло законної сили.
Зазначає, що судом скасовано наказ, згідно з яким було звільнено позивача ОСОБА_1 , та поновлено його на посаді, яку він обіймав, тобто поновлено його права, що свідчить, на думку заявника, про відсутність на день розгляду даної справи правовідносин, за наявності яких відбувається виплата вихідної допомоги.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, зауважує, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2022 року у справі №280/7483/20 Суд зазначив, що частиною п'ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом із тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів, а отже, не заборонено застосування приписів статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
Отже, позивач при звільненні набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.
Підставою для відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог у частинах визнання протиправною бездіяльності Запорізької обласної прокуратури щодо невиплати прокурору вихідної допомоги при звільненні та зобов'язання Запорізьку обласну прокуратуру виплатити позивачеві вихідну допомогу слугувало скасування на час розгляду судами цієї справи по суті у судовому порядку наказу, яким позивача було звільнено з посади та з органів прокуратури.
Із цього приводу Верховний Суд зазначив, що факт звільнення позивача з органів прокуратури є визначальним і достатнім для вирішення питання щодо виплати йому вихідної допомоги.
За загальним правилом у день звільнення роботодавець повинен повністю розрахуватися із працівником, зокрема, виплатити заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, а в окремих випадках - вихідну допомогу.
Тобто право на вихідну допомогу, у визначених законодавством випадках, виникає у працівника в день його звільнення.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Донецької обласної прокуратури підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі №200/4481/21.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України Суд, -
Касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі №200/4481/21 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Суддя Верховного Суду