21 березня 2023 року
м. Київ
справа № 420/10287/22
адміністративне провадження № К/990/9526/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі № 540/7633/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №287 від 19 травня 2022 року в частині притягнення до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №815 о/с від 01 червня 2022 року у частині застосування дисциплінарного стягнення до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції у званні молодшого лейтенанта поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції Національної поліції України в Херсонській області;
- стягнути за рахунок державних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме: з 01 червня 2022 року по день фактичного поновлення на посаді.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №287 від 19 травня 2022 року в частині притягнення до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №815 о/с від 01 червня 2022 року у частині застосування дисциплінарного стягнення до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 02 червня 2022 року. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2022 року по 19 грудня 2022 року в розмірі 82 822,05 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного платежу - 12 361,50 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, Департамент патрульної поліції звернувся із апеляційною скаргою.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі № 420/10287/22 скасовано та прийнято у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся через підсистему «Електронний суд» із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник посилається на пункти 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Так, скаржник вказує підставою для касаційного оскарження судового рішення - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц та від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17.
Однак скаржник не зазначає яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Так, у справі № 572/2944/16-ц спірні правовідносини стосувалася зобов'язання відповідача змінити формулювання причин звільнення позивача з посади продавця з пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України на статтю 38 КЗпП України та стягнення заробітної плати і моральної шкоди.
У справі № 459/2618/17 предметом оскарження був, на думку позивача, протиправний наказ про її звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, поновлення позивача на посаді медичної сестри ТОВ МЦ «Андромеда» та стягнення із ТОВ МЦ «Андромеда» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 липня 2017 року до дня поновлення на роботі.
Натомість у цій справі, що розглядається, спір виник у зв'язку із накладення на позивача дисциплінарного стягнення, за результатами реалізації якого позивача звільнено зі служби до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Отже, підстави, предмет позову та нормативне регулювання справ № 572/2944/16-ц, № 459/2618/17 є відмінними від тих, що маємо у цій справі.
Тому наведені скаржником постанови ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а також врегульовуються іншими нормами матеріального права, а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц та від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 є безпідставними.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник також посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції та зазначає, що судове рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України, а саме необґрунтовано відхилено клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування вказаної підстави скаржник вказує, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, проведення комп'ютерно-технічної експертизи та виклик свідка, що призвело до порушення прав скаржника.
Посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, не є достатньо обґрунтованим у взаємозв'язку обставин, на які скаржник посилається в обґрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідкового зв'язку із протиправністю оскаржуваних судових рішень.
Позивачем не доведено, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив поза увагою клопотання про витребування доказів, проведення комп'ютерно-технічної експертизи та виклик свідка а усі доводи побудовані лише на незгоді із прийнятим судовим рішенням.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовим рішенням з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі № 540/7633/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько