21 березня 2023 року
м. Київ
справа №160/23989/21
адміністративне провадження № К/990/7516/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Л.В. Тацій,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі № 160/23989/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 86% до 56% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови зарахування до стажу судді у відставці ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: період проходження позивачем строкової служби в лавах Радянської Армії з 13.11.1972 по 14.11.1974, що складає 2 роки 01 день;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області при обчисленні розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової служби в лавах Радянської Армії з 13.11.1972 по 14.11.1974, що складає 2 роки 0 місяців 01 день;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, у зв'язку зі зміною розміру суддівської винагороди з урахуванням довідки № 04-278 від 27.02.2020 виданої на підставі Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020, зробити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 та ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до 56% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахування до стажу судді у відставці ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження ОСОБА_1 строкової служби в лавах Радянської Армії з 13.11.1972 по 14.11.1974, що складає 2 роки 01 день.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при обчисленні розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової служби в лавах Радянської Армії з 13.11.1972 по 14.11.1974, що складає 02 роки 0 місяців 01 день.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зв'язку зі зміною розміру суддівської винагороди з урахуванням довідки № 04-278 від 27.02.2020, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області, зробити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 та статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у розмірі 60% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із такими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить їх скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з п.п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом дослідження, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені в справі незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених пп. "а" - "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Таким чином, скаржник фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у вказаній справі, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню в розумінні ст. 328 КАС України, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі № 160/23989/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко А.Ю. Бучик Л.В. Тацій