Справа № 755/7696/22 Суддя (судді) першої інстанції: Арапіна Н.Є.
21 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 січня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 3-го батальйону 4-ї роти Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Постолатій Михайла Станіславовича про скасування постанови
22.08.2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора 3-го батальйону 4-ї роти Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Постолатій Михайла Станіславовича про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАР № 5752642 від 14 серпня 2022 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що його було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку; вищезазначена постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 13 січня 2023 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, не спростовано позивачем.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 січня 2023 р., як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та враховуючи особливості розгляду справ даної категорії у відповідності до ст. 286 КАС України, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності інших сторін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.08.2022 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та інспектором 3-го батальйону 4-ї роти Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Постолатій М.С. прийнято постанову серії ЕАР №5752642 від 14.08.2022, якою накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Постанова вмотивована тим, що 14.08.2022 о 12 год. 46 хв. керував ТЗ по вул. Академіка Туполєва, 27Е без чинного страхового поліса обов'язкового страхування та не пред'явив на вимогу працівників поліції, чим порушив п.2.1. ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).
Так, позивача притягнуто до відповідальності за порушення п. 2.1 «ґ» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.
Згідно п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Отже, положення чинного законодавства визначають обов'язок мати при собі та пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР.
При цьому, відповідно до абз.2 ч.2 ст.16 Закону № 3353-XII, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки, окрім іншого, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Так, інспектором 3-го батальйону 4-ї роти Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Постолатій М.С. прийнято постанову серії ЕАР №5752642 від 14.08.2022 стосовно позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки позивач, керуючи автомобілем, не мав при собі страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Положеннями ч.1 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Згідно з ч.2 ст.30 Закон № 3353-XII, поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Статтею 31 Закону № 3353-XII визначено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як, зокрема, перевірка документів особи та зупинення транспортного засобу.
В свою чергу, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, зі змісту позовної заяви та доводів апеляційної скарги, вбачається, що автомобіль позивача був зупинений у час та місці, які вказані у постанові.
Працівники поліції просили позивача надати їм для огляду посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, однак позивач не надав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
При цьому, цей факт не заперечується самим позивачем.
Доводи позивача зводяться до того, що він мав право не пред'являти поліс на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною.
Проте, колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що такий аргумент позивача є хибним та не ґрунтується на вимогах законодавчих актів, оскільки право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Згідно з п. 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого у неавтоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за №1395, при розгляді справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За приписами ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по-батькові, посада посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення.
На виконання вказаних вимог поліцейським, який розглядав справу, були вжиті заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при складанні оскаржуваної постанови поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, отже правові підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.11.2021 №274/4816/21, окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, тобто окремі дефекти рішення контролюючого органу, не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своїх повноважень та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, зокрема порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх, таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог ПДР, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Так, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова в частині притягнення позивача за ч. 1 ст.126 КУпАП є законною та обґрунтованою.
Щодо доводів апелянта, що матеріали справи не містять відомостей, що при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення відносно Позивача складався протокол про адміністративне правопорушення чи оформлювались матеріали дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 52, 53 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 ЗУ «Про Національну Поліцію» передбачено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Наказом МВС №1395 від 07.11.2015, затверджена «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Ч. 3 Розділу III наказу МВС №1395 передбачає, що поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.
Відповідно ст. 222 КУпАП розгляд адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП підвідомчі органам Національної поліції та у відповідності до ст. 258 КУпАП протоколи у таких випадках не складаються.
Згідно з ч. 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема і ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, наказ №1395 містить у свої додатках встановлену примірну форму для постанов про накладання адміністративного стягнення. Дана форма є обов'язковою саме в тому вигляді, який затверджений наказом. Вносити до неї зміни, розширювати графи для записів поліцейських тощо - не припустимо.
Разом з тим, дана інструкція прямо не передбачає додавання до постанови про накладення адміністративного стягнення будь-яких додатків, на відміну від вимог, які вона встановлює до аналогічних протоколів (як то письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності, акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання, акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння, інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення).
Відповідно до Розділу IV наказу МВС №1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Отже, зазначене спростовує доводи апелянта про те, що спірна постанова складена з грубим порушенням.
Відтак, відповідач, здійснюючи розгляд адміністративної справи відносно гр. ОСОБА_1 , діяв у межах своїх повноважень, керуючись нормами чинного законодавства, а постанова серії ЕАР №5752642 відповідає встановленій формі.
Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.
Повний текст проголошено 21.03.2023 р.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 січня 2023 р. - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 січня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 3-го батальйону 4-ї роти Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Постолатій Михайла Станіславовича про скасування постанови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель