16 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 808/3833/15
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Дніпро апеляційну скаргу Східного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №808/3833/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000104600, №0000114600, №0000124600, №0000134600, №0000144600, №0000154600, №0000194600, №0000204600 від 03 липня 2015 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2015 року №0000104600, №0000114600, №0000124600, №0000134600, №0000154600, №0000194600, №0000204600. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - задоволено частково, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі № 808/3833/15 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2015 року: № 0000204600, в частині завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення за березень 2013 року на суму податку на додану вартість - 1 045 139,97 гривень, за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість - 993 181,82 гривня, на загальну суму 2 038 321,79 гривня; № 0000194600, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість - 1 045 139,97 гривень, за травень 2013 року на суму податку на додану вартість - 993 181,82 гривня, на загальну суму відшкодування податку на додану вартість - 2 038 321,79 гривня та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 019 160,90 гривня; № 0000114600 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 191 608,91 гривень; № 0000104600 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 751 734,40 гривні, у тому числі за основним платежем у сумі 1 834 489,60 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 917 244,80 гривні - скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі № 808/3833/15 - залишено без змін.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 214 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2015 року:
- № 0000204600, в частині завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення за березень 2013 року на суму податку на додану вартість 1 045 139,97 гривень, за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість 993 181,82 гривня, на загальну суму 2 038 321,79 гривня;
- № 0000194600, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість 1 045 139,97 гривень, за травень 2013 року на суму податку на додану вартість 993 181,82 гривня, на загальну суму відшкодування податку на додану вартість 2 038 321,79 гривня та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 019 160,90 гривня;
- № 0000114600 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 191 608,91 гривень;
- № 0000104600 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 751 734,40 гривні, у тому числі за основним платежем у сумі 1 834 489,60 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 917 244,80 гривні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача ( Золотарьов Є.Ю.) підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача (Близнюк К.В.) заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі наказу від 20 лютого 2015 року №76 в період з 03 березня 2015 року по 15 квітня 2015 року посадовими особами податкового органу проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року. Перевірка тривала з 16 квітня 2015 року по 07 травня 2015 року на підставі наказу відповідача від 14 квітня 2015 року №141. Наказом від 07 травня 2015 року №163 проведення планової виїзної перевірки зупинено терміном на 15 робочих днів та наказом від 29 травня 2015 року №183 проведення перевірки поновлено на 1 робочий день.
За результатами перевірки 16 червня 2015 року податковим органом складений акт перевірки №92/28-04-46/00191230, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:
1) пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150, пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 26650189,00 грн.
2) пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150, пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 - 2013 роки на суму 135100502,00 грн., у тому числі: 3 квартали 2012 року - 43000,00 грн., 2012 рік - 101700,00 грн., 2013 рік - 134998802,00 грн.
3) підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 , пункту 200.1, статті 200 Податкового Кодексу України, пункту 1.1. розділу IV “Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17 грудня 2012 року № 1340, зареєстрованого в Мін'юсті України 01 лютого 2013 року за №201/22733, розділу I “Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних” затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року № 708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за № 2118/24650, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму ПДВ 28076777,00 грн., тому числі: січень 2013 року - 82 372 грн.; лютий 2013 року - 58 221 грн.; березень 2013 року - 10 935 860 грн.; квітень 2013 року - 14 802 331 грн.; травень 2013 року - 96 322 грн.; липень 2013 року - 87 491 грн.; вересень 2013 року - 92 212 грн.; жовтень 2013 року - 91 157 грн.; грудень 2013 року - 714 339 грн.; січень 2014 року - 7 409 грн.; лютий 2014 року - 81 537 грн.; березень 2014 року - 62 548 грн.; квітень 2014 року - 52 122 грн.; травень 2014 року. - 42 346 грн.; червень 2014 року - 218 094 грн.; липень 2014 року - 209 335 грн.; серпень 2014 року - 163 542 грн.; вересень 2014 року - 75 803 грн.; жовтень 2014 року - 131 474 грн.; грудень 2014 року - 72 262 грн.
4) підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункт 198.3 статті 198, підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 , пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, пункт 1.1 розділу IV “Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17 грудня 2012 року № 1340, зареєстрованого в Мін'юсті України 01 лютого 2013 року за №201/22733, розділу I “Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних” затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року № 708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за №2118/24650, в результаті чого завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 28004515,00 грн., у тому числі: лютий 2013 року - 82 372 грн.; березень 2013 року - 58 221 грн.; квітень 2013 року - 10 935 860 грн.; травень 2013 року - 14 802 331 грн.; червень 2013 року - 96 322 грн.; серпень 2013 року - 87 491 грн.; жовтень 2013 року - 92 212 грн.; листопад 2013 року - 91 157 грн.; січень 2014 року - 714 339 грн.; лютий 2014 року - 7 409 грн.; березень 2014 року - 81 537 грн.; квітень 2014 року - 62 548 грн.; травень 2014 року - 52 122 грн.; червень 2014 року - 42 346 грн.; липень 2014 року - 218 094 грн.; серпень 2014 року - 209 335 грн.; вересень 2014 року - 163 542 грн.; жовтень 2014 року - 75 803 грн.; листопад 2014 року - 131 474 грн.
5) підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункт 167.1 статті 167, підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункт “а” пункту 176.2 статті 176 розділу ІV Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2014 на загальну суму 348898,90 грн., в т.ч. по періодам: березень 2014 року - 4 756,99 грн.; квітень 2014 року - 27 784,25 грн.; травень 2014 року - 33 093,86 грн.; червень 2014 року - 31 368,96 грн.; липень 2014 року - 31 425,21 грн.; серпень 2014 року - 40 621,54 грн.; вересень 2014 року - 43 294,53 грн.; жовтень 2014 року - 48 988,48 грн.; листопад 2014 року - 41 942,76 грн.; грудень 2014 року - 45 622,32 грн.
6) підпункту “б” пункт 176.2 статті 176 розділу ІV Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України 24 грудня 2010 року №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за №46/18784 (діяв до 31 березня 2014 року) та наказом Міністерства доходів і зборів України 21 січня 2014 року №49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2014 року за №228/25005 (діє з 01 квітня 2014 року), за ІІІ - ІV квартали 2012 року, І-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками.
7) статті 1, 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” порушення строків розрахунків по контрактах №2013.60.1274.01 від 29 грудня 2012 року з Компанія “Carbo One Ltd” (Кіпр) та №RM-Zapstal-2013 від 01.12.2013 з “RUSAL MARKETING GMBH” (Швейцарія).
22 червня 2015 року позивачем подано до відповідача заперечення на Акт перевірки, проте листом від 30 червня 2015 року №3744/10/28-04-46 відповідач повідомив, що не має підстав для задоволення наданих заперечень.
03 липня 2015 року на підставі Акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000104600, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 26650189,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13325094,50 грн.;
- №0000114600, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 135100502,00 грн.;
- №0000124600, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 348898,90 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 260484,93 грн.;
- №0000134600, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020,00 грн.;
- №0000144600, яким нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 1474,38 грн.;
- №0000154600, яким нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 36762,07 грн.;
- №0000194600, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 28 004 515 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14002257,50 грн.;
- №0000204600, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на суму 28076777,00 грн.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2015 року №0000104600, №0000114600, №0000124600, №0000134600, №0000154600, №0000194600, №0000204600. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - задоволено частково, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі № 808/3833/15 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2015 року: № 0000204600, в частині завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення за березень 2013 року на суму податку на додану вартість - 1 045 139,97 гривень, за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість - 993 181,82 гривня, на загальну суму 2 038 321,79 гривня; № 0000194600, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість - 1 045 139,97 гривень, за травень 2013 року на суму податку на додану вартість - 993 181,82 гривня, на загальну суму відшкодування податку на додану вартість - 2 038 321,79 гривня та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 019 160,90 гривня; № 0000114600 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 191 608,91 гривень; № 0000104600 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 751 734,40 гривні, у тому числі за основним платежем у сумі 1 834 489,60 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 917 244,80 гривні - скасовано та в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року набрало законної сили.
Суд касаційної інстанції, повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції зазначив про необхідність дослідження встановлених обставин згідно вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року відносно директора та засновника ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» ОСОБА_1 та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок, з урахуванням практики Верховного Суду України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні стаття 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ “ГАЗ УКРАІНА-2020”, отже факт здійснення господарської операції підтверджено. Доказів зворотного до суду не надано, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
З аналізу приведених норм законодавства вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Апеляційний перегляд справи здійснюється в межах, визначених в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 15 листопада 2017 року, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2015 року № 0000204600, № 0000194600, № 0000114600, № 0000104600. При цьому Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15 листопада 2017 року вказав судам першої та апеляційної інстанцій на необхідність дослідження вироку відносно директора та засновника ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” ОСОБА_1 , відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок, з урахуванням практики Верховного Суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоду ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» мав господарські операції з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», згідно договору133/13 від 04.03.2013 року (а.с. 114-136, т. 2).
На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано копії рахунків, видаткових накладних, актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, платіжних доручень, податкових накладних, залізничних накладних, актів приймання-передачі вагоно-цистерн з нафтопродуктами для охорони та супроводження, паспортами якості та сертифікатами відповідності ( а.с.137-227, т.2, 1-13, т.3).
В той же час, вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року у кримінальній справі № 646/3810/15-к директора ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , будучи лише формально учасником та директором ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020”, не виконував функцій, покладених на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020”, не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку.
Таким чином, вищевказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 не приймав участі в господарських операціях ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» та не підписував документів, а тому складені первинні документи, в даному випадку по операціям з ВАТ «Запоріжсталь» колегія суддів визнає нікчемними та такими, що не підтверджують реальність досліджених господарських операцій.
В той же час, колегія суддів відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 12.04.2018 у справі №826/1571/16, від 17.04.2018 у справі №808/2459/17, від 08.12.2021 у справі №805/1872/17, відповідно до яких суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, які б підтверджували безтоварність конкретних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для конкретного спору.
Так, з матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 була видана довіреність на ОСОБА_2 (від 07 квітня 2013 року), Ляхно О.В. (від 15 березня 2013 року), ОСОБА_3 (від 07 березня 2013 року), яким надано право представляти довірителя на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності з приводу прийому передачі нафтопродуктів, що надходять залізницею. Довіреності видані строком до 31 грудня 2013 року.
В той же час, визнання ОСОБА_1 вини у вчинені злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України у кримінальній справі № 646/3810/15-к доводить безтоварності операцій ТОВ “ГАЗ УКРАІНА-2020” з позивачем у 2013 році, оскільки ОСОБА_1 не підтверджено, що він приймав участі у господарській діяльності ТОВ «ГАЗУКРАЇНА - 2020», відповідно і видання довіреності від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» Кашкіним А.П. також не здійснювалось. Отже, складені та підписані документи на підставі вищевказаних довіреностей також не підтверджують реальність господарських операцій, внаслідок їх нікчемності.
Колегія суддів, враховуючи викладене, зазначає, що оскільки вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року у кримінальній справі № 646/3810/15-к встановлено, що ОСОБА_1 не приймав участі у фінансово-господарській діяльності ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», тому всі складені за його підписом документи не можна брати до уваги при дослідженні реальності господарських операцій, в даному випадку з ВАТ «Запоріжсталь».
Таким чином, суд першої інстанції вирішуючи спір в межах, визначених в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 15 листопада 2017 року дійшов помилкового висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень, оскільки за викладених обставин, реальність поставок позивачу продукції не підтверджена належними та допустимими доказами, з огляду на те, що директор ТОВ «ГАЗУКРАЇНА -2020» Кашкін А.П. заперечив свою участь у фінансово-господарській діяльності вищевказаного підприємства, а тому складені документи від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», а документи, на які посилається позивач, не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», та, як наслідок, не підтверджують дійсність проведених господарських операцій та зміну в майнових активах їх учасників, а отже, не спростовують доводи податкової інспекції про нереальність господарських операцій.
Посилання позивача на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.07.2022 року по справі № 160/3364/19 щодо відступу від попередньої правової позиції стосовно можливості врахування вироку на підтвердження нереальності операцій між платником податку та його контрагентом лише у разі, якщо він містить посилання саме на ці операції колегією суддів враховується та зазначається, що за обставин цієї судової справи всі операції ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" з моменту створення і до 06 липня 2013 року визнані фіктивними за весь період його діяльності, отже, колегія суддів вважає, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ГАЗУКРАЇНА - 2020" у перевіряємий період недоведені.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, не відповідають, що з урахуванням статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Східного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №808/3833/15- скасувати.
В задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2015 року:
- № 0000204600, в частині завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення за березень 2013 року на суму податку на додану вартість - 1 045 139 гривень 97 копійок, за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість - 993 181 гривень 82 копійки, на загальну суму 2 038 321 гривень 79 копійок;
- № 0000194600, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість - 1 045 139 гривень 97 копійок, за травень 2013 року на суму податку на додану вартість - 993 181 гривень 82 копійки, на загальну суму відшкодування податку на додану вартість - 2 038 321 гривень 79 копійок та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 019 160 гривень 90 копійок;
- № 0000114600 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 191 608 гривень 91 копійка;
- № 0000104600 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 751 734 гривень 40 копійок, у тому числі за основним платежем у сумі 1 834 489 гривень 60 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 917 244 гривні 80 копійок - відмовити.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко