21 березня 2023 року справа №200/5352/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі № 200/5352/21 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.), складеного у повному обсязі 10 вересня 2021 року у м. Слов'янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Сухинін Андрій Олександрович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:
визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку пенсійних виплат з 02.12.2020,
зобов'язання здійснити з 02.12.2020 перерахунок та виплату пенсії із урахуванням повної суми 1996720,02 грн., з якої нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
24 червня 2021 року замінено Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у перерахунку пенсійних виплат ОСОБА_1 з 02.12.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 02.12.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із урахуванням повної суми 1996720,02 грн., з якої нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі ) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 .
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в яких просив скасувати оскаржене судове рішення та відмовити у задоволені позовних вимог посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що для обчислення пенсії позивачем надано довідку Прокуратури Донецької області від 03.09.2020р. №18-85-991 згідно якої в додатку суми відрядження, лікарняного, відпустки відображені в повному обсязі, а саме без виключення окладу, надбавки за вислугу років. Вказує, що управління не заперечує проти врахування для обчислення позивачу пенсії за вислугу років таких складових заробітної плати, як оплата за дні відрядження, збереження середнього заробітку, за час знаходження у відпустці, виплати пов'язані з тимчасовою непрацездатністю, але без врахування в їх складі посадового окладу та надбавки за вислугу років.
Також вважають, що розмір видатків позивача за надання професійної правничої допомоги є необґрунтованим та документально не підтвердженим.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 з 03.09.2020 є отримувачем пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону України «Про прокуратуру», про що свідчить рішення про призначення пенсії Центрального об'єднаного управління ПФУ м.Маріуполя від 04.09.2020, розмір пенсії з 03.09.2020 складав 5955,21 грн.
02 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області їз заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням, додавши до неї документи, зазначені в розписці-повідомленні.
З 02.12.2020 позивачу здійснено перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням; основний розмір пенсії від середнього заробітку 9062,33 грн., що підтверджується рішенням про призначення пенсії від 05.01.2021 р.
На заяву позивача від 09.12.2020 р. з питання обрахування суми пенсії Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області в листі від 22.12.2020 № 1404-2485/В-02/8-0580/20 повідомлено, що відповідно до довідки про складову заробітну плату за будь які 60 календарних місяців №18-85-991 від 03.09.2020 до розрахунку заробітку не включено:
-оплата за дні відрядження (з коригуванням) в сумі 1370064,43 грн.,
- надбавка за класний чин - 1789,25 грн.,
-збереження середнього заробітку - 180743,53 грн.,
-виплати, пов'язані з тимчасовою непрацездатністю - 19209,34 грн..
Разом не включено виплати у сумі 1571806,55 грн.
На заяву позивача від 26.12.2020 з питання обрахування суми пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 04.02.2021 № 985-10379/В-02/8-0500/21 повідомив, що в довідках про складові заробітної плати/грошового забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням перерахунком пенсії) від 03.09.2020 №18-85-991 не містять дані про розмір виплат: надбавок, премій, тощо (крім посадового окладу, надбавку за вислугу років) за дні відрядження. За таких обставин, вважають, що не має правової підстави для обчислення заробітної плати з урахуванням оплати за дні відряджень при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача при перерахунку пенсії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на належний розмір пенсії є порушеним із зобов'язанням здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із урахуванням повної суми 1996720,02 грн., з якої нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014.
З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями ст. 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі (частина 3).
Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років (частина 4).
Порядок обчислення середньої заробітної плати врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).
Положеннями розділу III Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати.
Відповідно до п.п. «в» п.4 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої зарплати не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні,
надбавки, що виплачуються замість добових).
При цьому, перелік виплат, які не підлягають врахуванню (зокрема, добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування спірних виплат, є вичерпним. Такий перелік на час спірних відносин не включав суму зарплати, отриману позивачем під час перебування у відрядженні як таку, які не підлягають врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування спірних виплат.
Згідно довідки прокуратури Донецької області від 03.09.2020 №18-85-991 про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії позивач в період з вересня 2015 року по серпень 2020 року отримав 1 996 720,02 грн., з яких:
- за дні відрядження з січня 2016 року по травень 2020 року заробітна плата - 1050336,47 грн., з корегуванням - 1370064,43 грн.,
- надбавка за класний чин - 1789,25 грн.,
- збереження середнього заробітку, у тому числі за час знаходження у відпустці 180743,53 грн.,
- виплати, пов'язані з тимчасовою непрацездатністю - 19209,34 грн.
Вказані у довідці разова премія, матеріальна допомога, надбавка за класний чин, індексація, а також виплати, які нараховуються з середнього заробітку, згідно з «Інструкцією зі статистики заробітної плати», затвердженого наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, є складовими заробітної плати та, відповідно, є базою нарахування єдиного внеску. Оплата за період тимчасової непрацездатності належить до інших виплат, що не належить до фонду оплати праці, але згідно з п.1ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є також базою нарахування єдиного внеску.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (чинна до набуття чинності Законом від 19.09.2019 №113-ІХ) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 №1795-ХІІ було передбачено, що працівникам органів прокуратури, які мають класні чини, виплачуються відповідні грошові надбавки до посадових окладів.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 №505 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, визначала розмір надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класний чин.
Як встановлено, зокрема у період з вересня 2015 року по серпень 2020 року (за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) до складу заробітної плати позивача включалася також і надбавка за класний чин в розмірі 1789,25 грн.
25.09.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ, згідно з п. 1 р. ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" якого втратили чинність, зокрема, частина 1 статті 49 Закону України "Про прокуратуру" та постанова Верховної Ради України від 06.11.1991 №1795-ХІІ "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України", тобто, положення законодавства, на підставі яких встановлювалися класні чини працівників органів прокуратури України та передбачалася відповідна надбавка як складова частина заробітної плати.
Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Закону №113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
Отже, з моменту втрати чинності постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України", якою встановлювалися класні чини працівникам прокуратури та регулювалася виплата доплати за класний чин, а саме з 25.09.2019 нарахування та виплата заробітної плати прокурорів проводиться без врахування надбавки за класний чин.
Враховуючи наведене, до довідки про складові заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 повинні бути включені всі нараховані та виплачені види оплати праці, з якої з 1 січня 2011 року було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Дні відрядження з січня 2016 року по травень 2020 року, заробітна плата з корегуванням, надбавка за класний чин, збереження середнього заробітку, у тому числі за час знаходження у відпустці, виплати, пов'язані з тимчасовою непрацездатністю були нараховані і виплачені позивачу у період з вересня 2015 року по серпень 2020 року(за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Однак, в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" позивачу до розрахунків заробітку для визначення розміру пенсії не було включено вказані надбавки за дні відрядження з січня 2016 року по травень 2020 року, заробітна плата з корегуванням, надбавка за класний чин, збереження середнього заробітку, у тому числі за час знаходження у відпустці, виплати, пов'язані з тимчасовою непрацездатністю.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, які полягли у не врахуванні для обчислення позивачу пенсії за вислугу років таких складових заробітної плати, як оплата за дні відрядження, збереження середнього заробітку за час знаходження у відпустці, виплати, пов'язані з тимчасовою непрацездатністю, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог у повному обсязі. Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати складаються з витрат на правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 31.07.2020 року, укладеного між позивачем та адвокатом Сухиніним Андрієм Олександровичем, актом виконаних робіт.
Отже, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг адвокатом, суд вважає співмірним розмір витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн., у зв'язку з чим підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі № 200/5352/21 - залишити без задоволення .
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі № 200/5352/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 березня 2023 року.
Судді А.В. Гайдар
А.А.Блохін
І.Д. Компанієць