21 березня 2023 року справа №200/4393/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 р. у справі №200/4393/22 (головуючий І інстанції А.С. Зеленов) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку розміру пільгової пенсії з моменту її призначення з24 жовтня 2021 року згідно ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 , згідно його трудової книжки до страхового та пільгового стажу:
- з 10.11.1997 по 30.09.1998 роботу на підземних роботах з повним робочим днем в шахті в ЗАТ «Вугледобича»;
- з 01.10.2019 по 24.10.2021 роботу на підземних роботах з повним робочим днем в шахті ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2022 про перерахунок розміру пенсії згідно ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 24.10.2021 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку розміру пільгової пенсії з моменту її призначення 24 жовтня 2021 року згідно ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 , згідно його трудової книжки до страхового та пільгового стажу. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2022 про перерахунок розміру пенсії згідно ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з моменту її призначення.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів зазначає, що до пільгового та страхового стажу не зараховано період роботи з 01.10.2019 по 31.12.2021 на підприємстві ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Страховий стаж позивача складає 17 років 05 місяців 07 днів, в тому числі підземна робота (провідні професії) - 13 років. Оскільки у позивача відсутній стаж на роботах, визначених Законом України №345, а саме 15 років, то підстав для обчислення пенсії у розмірі 80 %, встановленому для шахтарів, відсутнє.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , пенсію призначено за віком на пільгових умовах, згідно частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Не погодовишись із розміром призначеної пенсії позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.03.2022 за вих.№6662-3356/Р-03/8-2800/22 позивача повідомлено, що за матеріалами пенсійної справи у ОСОБА_1 відсутній стаж на роботах визначених Законом України “Про підвищення престижності шахтарської праці” (15 років), тому підстав для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 у розмірі, встановленому для шахтароів, 80% не має.
На звернення позивача від 08.07.2022 та від 07.08.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь викладену у листі від 22.08.2022 №20262-18532/Р-03/8-2800/22, в якій зазначено, що стаж роботи в шкідливих умовах після 21.08.1992 зараховується до пільгового стажу за результатами атестації робочих місць за умовами праці, проведеної на підприємстві.
За інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області довідку про підтвердження роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці у період з 10.11.1997 по 30.09.1998 позивач не надавав, тому підстави для зарахування цього періоду до пільгового стажу відсутні.
Оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про період з 01.10.2019 по 31.12.2021, тому цей період не зараховано до страхового стажу.
Страховий стаж становить 30 років 5 місяців 7 дні (у тому числі зараховано періоди роботи у 2012 -2019 роках). Стаж роботи з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці становить 13 років 1 місяць 29 днів.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно пп. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 01.04.2020 року по 31.03.2021 року не менше 23 років у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі - Порядок № 383).
Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Щодо доводів апелянта, що до пільгового та страхового стажу не зараховано період роботи з 01.10.2019 по 31.12.2021 на підприємстві ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, суд зазначає наступне.
Трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_1 з 10.11.1997 по 30.09.1998 та з 01.10.2019 по 31.12.2021 виконував роботи які передбачені Списком №1.
Частиною 1 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини 1 статті 15 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 11 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Положеннями статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказаний період. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.
Отже, робота позивача у ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.10.2019 по 31.12.2021, підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу.
Крім того, згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) страхувальником (код 33621589) ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.10.2019 по 31.12.2021 заробітна плата нараховувалася, проте страхові внески не сплачено.
Суд зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
На підставі викладеного, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Таким чином, орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував вказаний період до страхового стажу, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив пенсійні права позивача.
Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI (далі - Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Статтею 1 Закону 345-VI передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно абзацу третього частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення шахтарів, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Отже, в межах даних спірних правовідносин, позивачу для перерахунку його пенсії у відповідності до вищевказаної норми Закону, необхідно мати пільговий стаж на підземних роботах не менш як 15 років.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 , згідно його трудової книжки до страхового та пільгового стажу та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2022 про перерахунок розміру пенсії згідно ст.8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з моменту її призначення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 р. у справі №200/4393/22 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 р. у справі №200/4393/22 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 21 березня 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко