21 березня 2023 року справа №200/4144/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року (повне судове рішення складено 17 жовтня 2022 року) у справі № 200/4144/22 (суддя в І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач-1) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач-2), відповідно до якої просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу та заробітної плати за період роботи в Російській Федерації, починаючи з моменту звернення, а саме - з 18.05.2022;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати з 01.07.2000 по 31.01.2007 на підставі довідок від 23.09.2009 № 57/16-114, № 57/16-113, від 17.07.2009 № 1425, № 1424, № 1422, № 1421, та з урахуванням кратності стажу з 05.08.1976 по 31.01.1991, починаючи з моменту звернення за перерахунком, а саме - з 18.05.2022.
В обґрунтування позову позивач зазначав про те, що 18.05.2022 він звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати, яка була отримана за роботу в Російській Федерації в районах Крайньої Півночі за період з 01.07.2000 по 31.01.2007.
Листом № 2600-0208-8/66765 від 15.06.2022 відповідач-1 повідомив позивача, що рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області йому було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії на підставі п. 1 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) через неможливість встановити законність видачі наданих довідок.
Із зазначеним рішенням відповідача-2 позивач не погодився та вважав, що він має право на перерахунок пенсії з урахуванням стажу і заробітної плати, яка була отримана за період роботи в Російській Федерації з 01.07.2000 по 31.01.2007, а також з урахуванням кратності стажу з 05.08.1976 по 31.01.1991, починаючи з моменту звернення, тобто з 18.05.2022.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 262940009861 від 19.05.2022 стосовно відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 31.01.2007 на підставі довідок від 23.09.2009 № 57/16-114 та № 57/16-113, від 17.07.2009 № 1425, № 1424, № 1422 та № 1421, та з урахуванням кратності стажу (один рік роботи за один рік і шість місяців при обчисленні стажу) за період роботи з 05.08.1976 по 31.01.1991, починаючи з дати звернення за перерахунком, а саме - з 18.05.2022.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 зазначив, що наявність у трудовій книжці лише запису про факт роботи у прирівняних до районів Крайньої Півночі місцевостях не може бути достатньою підставою для зарахування такого періоду в пільговому розрахунку як 1 рік та 6 місяців, за відсутності у трудовій книжці штампу підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи або ж довідки роботодавця, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період, на який був укладений цей договір, та розповсюдження на особу пільг по обчисленню стажу за цей період.
Відповідач звертає увагу на розбіжності у наданих до суду позивачем довідках та вказує, що довідка № 57/17-301 від 05.08.2009 була видана підприємством ВАТ «Усинскгеонефть», тоді як усі інші довідки видані архівною установою «Архивный отдел администрации муниципального образования городского округа «Усинск» та датовані 09.07.2009. У зв'язку з цим 2-й відповідач вважає, що оскільки підприємство ВАТ «Усинскгеонефть» було діючим, не знаходилось на стадії банкрутства або ліквідації, то усі довідки мали бути видані підприємством.
Отже, апелянт наголошує на правомірності рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії.
У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу відповідача-2 без задоволення.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 (дійсний до 17.12.2031 року), РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
ГУ ПФУ в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, і ГУ ПФУ в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органами державної влади, про що вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві (Солом'янський район).
Відповідно до рішення № 262940009861 від 14.04.2022 позивачу з 01.01.2022 призначена пенсія за віком на підставі Закону № 1058-IV.
18.05.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії згідно з ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV.
До заяви позивачем були додані, зокрема, довідки від 17.07.2009 № № 1420, 1421, 1422, 1423, 1424, 1425; від 05.08.2009 № 57/17-301; від 23.09.2009 № № 57/16-109, 57/16-110, 57/16-111, 57/16-112, 57/16-113, 57/16-114 на підтвердження його стажу і розміру заробітної плати у спірні періоди.
За результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд поданої позивачем заяви було розподілено на відділ пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Донецькій області.
19.05.2022 ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення № 262940009861 про відмову позивачу в перерахунку пенсії відповідно до п. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, через неможливість встановити законність видачі довідок.
Зокрема, у вказаному рішенні відповідач-2 зазначав, що довідки про заробітну плату підлягають зустрічній перевірці законності їх видачі.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» в Україні було введено воєнний стан, на період якого з державою-агресором розірвано дипломатичні відносини (листування зупинено).
На підставі викладеного прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до п. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV у зв'язку з тим, що неможливо встановити законність видачі довідок.
Про наведені обставини відповідач-1 повідомив позивача листом від 15.06.2022 № 2600-0208-8/66765.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем-2. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом приписів ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до положень пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
У трудовій книжці позивача (дата заповнення - 05.08.1976) щодо періоду роботи з 05.08.1976 по 14.02.2007 в Нафторозвідувальній експедиції глибокого буріння № 4 УТГУ "Ухтанефтегазгеология" (район Крайньої Півночі) наявні такі записи:
- № 1: 05.08.1976 - прийнятий техніком польової лабораторії;
- № 2: 28.09.1977 - переведений геологом дільниці буріння;
- № 3: 01.03.1979 - переведений старшим геологом дільниці буріння;
- відмітка про реорганізацію підприємства;
- № 4: 01.04.1982 - переведений старшим геологом відділу;
- № 5: 11.04.1984 - переведений начальником геологічного відділу;
- № 6: 08.10.1987 - призначений головним геологом експедиції;
- № 7: 01.05.1993 - призначений заст. начальника експедиції із ЗЕД та видобутку нафти;
- відмітка про реорганізацію підприємства;
- № 8: 01.07.1994 - призначений директором з геології, видобутку нафти та газу, комерції;
- № 9: 01.03.1997 - призначений заст. гендиректора акціонерного товариства;
- № 10: 01.10.1998 - призначений заст. гендиректора ВАТ "Усинскгеонефть";
- № 11: 01.02.2003 - призначений 1-м заст. гендиректора ВАТ "Усинскгеонефть";
- № 12: 14.02.2007 - звільнений за власним бажанням у зв'язку з переїздом у нове місце проживання, п. 3 ст. 77 Трудового кодексу Російської Федерації.
Слід зауважити, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказаний період, які не мають дефектів їх вчинення.
Як видно зі змісту розписки-повідомлення від 18.05.2022 про прийняття заяви та документів, а також зі змісту оскаржуваного рішення, копія трудової книжки додавалася позивачем до заяви про перерахунок пенсії.
Разом з цим, відомості, наведені у трудовій книжці позивача, слід враховувати у сукупності з іншими доказами, які надані до справи.
Судами встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії позивачем були додані довідки про стаж та заробітну плату позивача за період з 05.08.1976 по 14.02.2007, а саме - довідки про стаж від 17.07.2009 № 1420 та від 05.08.2009 № 57/17-301, а також довідки про заробітну плату від 17.07.2009 № 1420, 1421, 1422, 1423, 1424, 1425 та від 23.09.2009 № № 57/16-109, 57/16-110, 57/16-111, 57/16-112, 57/16-113, 57/16-114.
Вказані довідки містять усі необхідні реквізити та засвідчені печатками підприємства ВАТ "Усинскгеонефть" або архівної установи.
Доводи відповідача з приводу того, що усі ці довідки мали бути видані виключно ВАТ "Усинскгеонефть" (як діючим на той момент підприємством), а не архівним відділом, правильно не взяті до уваги місцевим судом, оскільки не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та суперечать приписам Порядку № 637, яким передбачено можливість видачі довідок для підтвердження трудового стажу як за місцем роботи, служби, навчання, так і архівними установами.
Надані позивачем довідки, поряд із трудовою книжкою, підтверджують період роботи позивача з 05.08.1976 по 14.02.2007 в Нафторозвідувальній експедиції глибокого буріння № 4 УТГУ "Ухтанефтегазгеология" (з травня 1998 року - ВАТ "Усинскгеонефть") та містять необхідні для розрахунку пенсії відомості щодо заробітної плати позивача.
При цьому, як видно з розрахунку стажу позивача (форма РС-право), період роботи з 05.08.1976 по 14.02.2007 зараховано до страхового стажу позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Слід зазначити, що відсутність у відповідачів можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на території Російської Федерації, не може бути підставою для відмови позивачу у реалізації його права на пенсійне забезпечення з урахуванням його заробітної плати.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто позивач, як громадянин України, у розрізі даної справи, за умови підтвердження трудового стажу, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а.
Зважаючи на це, а також приймаючи до уваги правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 05.08.2020 у справі № 127/9289/17, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем-2 під час прийняття оскаржуваного рішення від 19.05.2022 № 262940009861 безпідставно не враховані надані позивачем довідки про заробітну плату, зокрема, довідки про заробітну плату від 17.07.2009 № 1421, № 1422, № 1424 та № 1425, а також від 23.09.2009 № 57/16-113 та № 57/16-114, про які позивач вказує у прохальній частині позовної заяви.
Щодо вимог в частині врахування при перерахунку та виплаті пенсії позивача кратності стажу за період роботи з 05.08.1976 по 01.01.1991.
Як видно зі змісту розрахунку стажу позивача (форма РС-право), період його роботи з 05.08.1976 по 14.02.2007 нарахований до страхового стажу, але без застосування коефіцієнту 1,5 (один рік роботи за один рік і шість місяців при обчисленні стажу).
Положеннями п. 5 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV визначено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно з п. "д" ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, при умові укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі та в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Положеннями ст. 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" було скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", з п'яти до трьох років та постановлено надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони та місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними трудових договорів на термін три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Відповідно до приписів абз.1 п. 2 Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 520/П-28 від 16.12.1967, пільги, які передбачені ст. ст. 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 (з урахуванням змін і доповнень, внесених Указом від 26.09.1967), надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Зважаючи на положення вказаних вище нормативних актів, достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік роботи за один рік і шість місяців при обчисленні стажу) є сукупність наступних обставин:
- документальне підтвердження наявності у особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
- поширення на особу в період її роботи у таких місцевостях пільг, регламентованих Указом Президії ВР СРСР від 10.02.1960, постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 та Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967.
Згідно з абз.2 пп.2 п.2.1 Порядку № 22-1 за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Виходячи зі змісту абз.3 п. 5 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV та абз.2 пп.2 п. 2.1. Порядку № 22-1, обчислення пільгового страхового стажу під час трудової діяльності в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, здійснюється або на підставі трудової книжки, або на підставі письмового трудового договору, або на підставі довідки, у яких вказано період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами.
Таким чином, для підтвердження пільгового стажу достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупності.
Аналогічний правовий висновок було викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 537/1415/17, від 18.06.2020 у справі №140/1319/16-а та від 15.01.2021 у справі № 348/2319/16-а.
Перелік районів Крайньої Півночі, а також місцевостей, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", був визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967 (з урахуванням змін і доповнень, внесених, постановою Ради Міністрів СРСР № 277 від 16.04.1974 та постановою Ради Міністрів СРСР № 12 від 03.01.1983).
Як видно з наданих позивачем довідок про стаж і заробітну плату, з 05.08.1976 по 14.02.2007 позивач працював за строковим трудовим договором у Нафторозвідувальній експедиції глибокого буріння № 4 УТГУ "Ухтанефтегазгеология" (з травня 1998 року - ВАТ "Усинскгеонефть"), розташованій у м. Усинську (Республіка Комі), яке за Переліком районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 16.04.1974 № 277, віднесене до районів Крайньої Півночі (про що вказано, зокрема, у довідці від 05.08.2009 № 57/17-301).
При цьому за довідкою від 05.08.2009 № 57/17-301, відповідно до Указів Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 за наявності загального стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, працівнику ОСОБА_1 зараховується один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців.
Отже, наданими до справи доказами підтверджується факт наявності у позивача стажу роботи в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях за трудовим договором та факт поширення на позивача у період його роботи у таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 і постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148, що повністю узгоджується з приписами п. 5 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV та згаданими вище нормативними актами Союзу РСР.
Факт роботи позивача у період з 05.08.1976 по 14.02.2007 на підприємстві, розташованому в районах Крайньої Півночі, також підтверджується наданими доказами.
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на перерахунок пенсії за період роботи з 05.08.1976 до 01.01.1991 із застосуванням коефіцієнту 1,5 (один рік роботи за один рік і шість місяців при обчисленні стажу).
Щодо застосування коефіцієнту 1,5 при перерахунку пенсії позивача за період роботи з 01.01.1991 по 31.01.1991.
Питання врахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі (колишнього Союзу РСР, а потім Російської Федерації) після 01.01.1991 до стажу при призначенні пенсій на території України регламентується нормами міжнародних угод, які були підписані Україною та Російською Федерацією.
До 31.12.2001 включно на території Російської Федерації діяв Закон РРСФР "Про державні пенсії в РРСФР" від 20.11.1990 № 340-1, на підставі якого усі періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховуються в трудовий стаж в полуторному розмірі.
Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону № 1788-ХІІ у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
За приписами ч. 2 ст. 6 Угоди від 13.03.1992 «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення», укладеної між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Положеннями абз.2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 визначено що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 Угоди від 15.04.1994 «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів», підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Міжнародні угоди, підписані між Україною та Російською Федерацією, свідчать про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством тієї держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, суд приходить до висновку, що позивач має право також на перерахунок пенсії за період роботи з 01.01.1991 по 31.01.1991 із застосуванням коефіцієнту 1,5 (один рік роботи за один рік і шість місяців при обчисленні стажу).
Таким чином, вимоги про визнання протиправним і скасування рішення щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії та про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату позивачу пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.01.2007 на підставі довідок від 23.09.2009 № 57/16-113 і № 57/16-114, від 17.07.2009 № 1421, № 1422, № 1424 і № 1425, та з урахуванням кратності стажу за період 05.08.1976 по 31.01.1991, починаючи з моменту звернення за перерахунком, тобто з 18.05.2022, є правомірними та обґрунтованими.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, застосувавши положення ч. 2 ст. 9 та ст. 245 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 262940009861 від 19.05.2022 стосовно відмови позивачу в перерахунку пенсії;
- зобов'язання відповдача-2 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 31.01.2007 на підставі довідок від 23.09.2009 № 57/16-114 та № 57/16-113, від 17.07.2009 № 1425, № 1424, № 1422 та № 1421 та з урахуванням кратності стажу (один рік роботи за один рік і шість місяців при обчисленні стажу) за період роботи з 05.08.1976 по 31.01.1991, починаючи з дати звернення за перерахунком, а саме - з 18.05.2022.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідачі суду не надали.
Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а інших доводів вона не містить.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року в справі № 200/4144/22 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 21 березня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук