21 березня 2023 року Чернігів Справа № 620/2570/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Поліщук Л.О., розглянувши матеріали позовної заяви і додані до неї документи за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» про визнання протиправними та скасування індивідуальної програми, щоденника та висновку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31», в якому просить:
визнати протиправним та скасувати індивідуальну програму соціально-виховної роботи із засудженим ОСОБА_1 , затверджену начальником Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (31)» Спичаком В.І.;
визнати протиправним та скасувати щоденник індивідуальної роботи із засудженим ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати висновок Державної установи «Новгород- Сіверська установа виконання покарань (31)» щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_1 .
Позивач мотивує позов тим, що він відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31». Вважає, що індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим, щоденник індивідуальної роботи із засудженим та висновок Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» щодо ступеня виправлення засудженого, на підставі якого Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області буде розглядати клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі більш м'яким, складені з порушенням вимог Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 № 2300/5 (далі - Положення про відділення соціально-психологічної служби), Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2023 № 294/5 (далі - Методика визначення ступеня виправлення засудженого).
Відповідно до пункту 3, 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 3 частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 2 частини другої вказаної статті КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У частині третій статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07.02.2023 у кримінальному провадженні № 739/109/23 за клопотанням ОСОБА_1 про приведення вироку Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2001 у відповідність до чинного законодавства на підставі статей 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції від 18.10.2022), п. а ч. 3 ст. 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ухвалено зобов'язати ДУ «Новгород-Сіверська УВП (№ 31)» підготувати та надати висновок щодо визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України звертатися до адміністрації з проханням внести подання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання чи щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
Підстави заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким регулюються статтею 82 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Статтею 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначений перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, зокрема: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 3) про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 7-1) про застосування до засуджених примусового годування; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 13-4) про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до частини другої статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-.1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу; 2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу; 3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу; 4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 9 Положення про відділення соціально-психологічної служби передбачено, що індивідуальна програма є документом, який постійно використовується в роботі із засудженим, коригується та доповнюється за необхідності. Кожні шість місяців індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим переглядається начальником відділення соціально-психологічної роботи, до якого розподілено засудженого, з метою визначення досягнутих результатів, рекомендацій щодо подальшої соціально-виховної роботи з засудженим, які вносяться у відповідний розділ Щоденника індивідуальної роботи із засудженим.
Обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (далі - заміна покарання) відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України, а також інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого визначає Порядок визначення ступеня виправлення засудженого, затверджений наказом Міністерства юстиції України 19 січня 2023 року № 294/5.
Пунктами 3, 4, 7, 8 вказаного Порядку визначено, що адміністрація установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого статтями 81, 82 Кримінального кодексу України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання та надіслати клопотання до суду щодо можливості представлення засудженого до заміни покарання у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Разом з поданням до суду надається, зокрема, висновок щодо ступеня виправлення засудженого (далі - висновок), форма якого наведена в додатку до Методики визначення ступеня виправлення засудженого. Проєкт висновку готується начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого розподілено засудженого (далі - начальник відділення СПС), а стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк (далі - засуджені до довічного позбавлення волі),- за участю представника уповноваженого органу з питань пробації. Проєкт висновку подається для подальшого обговорення та розгляду комісією, визначеною розділом VI Інструкції (далі - комісія), для визначення ступеня виправлення засудженого.
Пунктом 1 розділу ІІ Методики визначення ступеня виправлення засудженого визначено, що під час складання проєкту висновку враховуються: інформація, отримана з матеріалів особової справи; дані з Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, визначена за допомогою підсистеми «КАСАНДРА» Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим; дані Щоденника.
Аналіз зазначених правових норм свідчить, що предмет заявлених позовних вимог стосується питання заміни позивачу покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
За таких обставин, в межах адміністративної юрисдикції не може здійснюватися судовий розгляд у цих правовідносинах, оскільки вирішення вказаних питань віднесено до компетенції районних судів, в межах територіальної юрисдикції яких засуджений відбуває покарання, а отже означена справа не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а має вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Подібна до даних правовідносин позиція Верховного Суду викладена в постанові від 29.09.2021 у справі № 480/1636/20.
Отже, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен вирішуватися на підставі КК України, КПК України та КВК України, у порядку кримінального судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» про визнання протиправними та скасування індивідуальної програми, щоденника та висновку.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Л.О. Поліщук