21 березня 2023 року Чернігів Справа № 620/1368/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони «Північ»
про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення дисциплінарної відповідальності
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Регіонального управління Сил територіальної оборони «Північ» та Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони «Північ» №351 від 26.12.2022, який позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладене дисциплінарне стягнення «сувора догана».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не дотримався норм чинного законодавства, не надавши позивачу можливість скористатися правом на надання пояснень. Дисциплінарне стягнення застосовано до позивача безпідставно, адже ним не було допущено дисциплінарних проступків, а оскаржуваний наказ прийнятий необґрунтовано та з порушенням засади пропорційності, без врахування попередньої поведінки позивача, а саме нагороджень та заохочень. Також зазначив, що службове розслідування проведено із порушенням норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, оскільки під час оголошення дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» з актом проведення службового розслідування позивача не ознайомлено, як і не ознайомлено з наказом №351 від 26.12.2022, що на думку позивача є порушенням його законних прав.
У відзиві на позов представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки у разі внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення передбачено призначення службового розслідування, що і було зроблено командиром військової частини НОМЕР_1 , який на підставі статті 85 Дисциплінарного Статуту призначив службове розслідування відповідно до наказу від 17.11.2022 №311. Вважає, що комісія дотримуючись вимог законодавства України, дослідила факти та пояснення військовослужбовців, вжила всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення та відповідно до пункту 4.2 Акту службового розслідування вірно встановила, що причиною, яка сприяла вчиненню правопорушення стало порушення ОСОБА_1 статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями. За результатами встановлених обставин, представник відповідача зазначає, що наказ начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №351 від 26.12.2022 «Про результати службового розслідування» виданий у суворій відповідності із нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини та в межах повноважень начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Ухвалою суду від 10.02.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
16.11.2023 начальнику регіонального управління Сил Територіальної оборони «Північ» надійшла доповідь від командира Військової частини НОМЕР_2 про кримінальне правопорушення, скоєне військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , в якій зазначено про внесення відомостей до ЄРДР щодо вказаного (а.с. 46).
На підставі вказаної доповіді наказом начальника регіонального управління Сил Територіальної оборони «Північ» №311 від 17.11.2022 призначено проведення службового розслідування з метою причин та умов, що сприяли внесенню до ЄРДР відомостей про скоєння кримінального правопорушення та реєстрацію кримінального провадження, а також ступеня вини командира НОМЕР_4 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_5 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 .
За результатами проведеного службового розслідування складено Акт від 16.12.2022 (а.с. 34-44).
Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини наказом начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №351 від 26.12.2022 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» (а.с. 33).
Вказаний наказ доведений позивачеві телеграмою командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №1433/234/11 від 20.01.2023, про що свідчить особистий підпис позивача (а.с. 70).
Не погодившись із вказаним Наказом та вважаючи його протиправними позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правовідносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби, затвердженим Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 (далі - Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі, і у питаннях служби вони звертаються один до одного на "Ви". (стаття 49 та стаття 50 Статуту).
Стаття 56 Статуту передбачає, що військовослужбовці повинні бути ввічливими у спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок і дітей, поступатися їм місцем у громадському транспорті, сприяти захистові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку, а також подавати допомогу при нещасних випадках, виникненні пожежі чи стихійного лиха.
Згідно зі статтею 59 Статуту командир зобов'язаний, зокрема, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права.
Разом з тим, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).
Так, за приписами ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна, відповідно до ст. 3 Дисциплінарного статуту досягається шляхом, зокрема: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави для висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до вимоги статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Згідно з приписами статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Відповідно до абзацу 8 пункту 1 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення.
Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (пункт 5 Розділу ІІІ Порядку №608).
Так, з метою уточнення причин та умов, що сприяли внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про скоєння кримінального правопорушення та реєстрацію кримінального провадження, а також ступеня вини командира військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення, командиром військової частини НОМЕР_1 , на підставі доповіді командира військової частини НОМЕР_2 за вих. №1440/180 від 16.11.2022, прийнято наказ «Про проведення службового розслідування» від 17.11.2022 року №311.
Відповідно до пункту 13 Розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Пунктом 1 розділу V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до п. 1 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Таким чином, акт службового розслідування є носієм доказової інформації про обставини, які встановлені під час його проведення.
За приписами частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, згідно із Актом службового розслідування від 16.12.2022 комісія визначила, що неправомірні дії ОСОБА_1 є допущення порушення статутних правил взаємовідносин, які відповідно до пояснень військовослужбовець допускав до підпорядкованих військовослужбовців, а саме, до: ОСОБА_3 (п.п. 3.1. та 3.2 Акту ), ОСОБА_4 (п. 3.3 Акту), ОСОБА_5 (п.п. 3.9, 3.11 та 3.13 Акту). Не ввічливе та принизливе ставлення ОСОБА_1 до інших підпорядкованих військовослужбовців також підтверджено відповідно до пунктів 3.9, 3.10, 3.11 та 3.13 Акту.
На підставі зібраних матеріалів службового розслідування, відповідно до вимог пункту 6 розділу III Порядку №608, комісією згідно із пунктом 4.1 Акту службового розслідування визначено неправомірні дії Позивача та причинний зв'язок між діями та подією, що трапилась.
Так, відповідно до пункту 4.1 Акту службового розслідування щодо неправомірних дій командира військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_1 комісія, на підставі пояснень військовослужбовців, зазначила, що ОСОБА_1 допустив порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями по відношенню до ОСОБА_3 а саме допустив протиправну поведінку та вчинив дії спрямовані на примушення ОСОБА_3 до акту сексуального характеру. Також, під час виконання обов'язків військової служби, неодноразово допускав порушення основних принципів спілкування між усіма категоріями військовослужбовців (начальниками і підлеглими в будь-яких умовах служби, побуту та відпочинку), а саме допускав приниження честі і гідності підлеглих, нецензурно ображаючи.
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина командира НОМЕР_4 окремого батальйону НОМЕР_5 окремої бригади ТрО регіонального управління Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковника ОСОБА_1 виражається у вигляді систематичного та умисного порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, норм моралі, етики, культури спілкування з підлеглим особовим складом, в тому числі й аморальної поведінки та протиправних дій по відношенню жінок-військовослужбовців.
Зазначено, що своїми діями позивач порушив вимоги: статті 28 Конституції України яка визначає, що ніхто не може бути підданий нелюдському поводженню, що принижує його гідність; статей 11, 12, 49, 50, 56 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині обов'язку військовослужбовця поважати честь і гідність людини, відносини повинні ґрунтуватись на взаємній повазі, бути ввічливим у спілкуванні, обов'язку командира: показувати приклад дисциплінованості, бути ввічливим, не принижувати честі і гідності підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до честі і гідності підлеглих; статей 3 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в частині обов'язку військовослужбовця (командира) уміло поєднувати повсякденну вимогливість командира до підлеглих без приниження їх особистої гідності, справедливого ставлення до підлеглих, поводитись з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Суд зауважує, що в ході проведення службового розслідування комісією до матеріалів службового розслідування долучено: доповідь командира військової частини НОМЕР_2 за вих. №1440/180 від 16.11.2022, витяг з ЄРДР №42022201350000169 від 15.11.2022, реєстраційну картку повідомлення на “гарячу лінію” Міністерства оборони України від 08.11.2022 Б-00008724, пояснення військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_3 , сержанта ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_4 , лейтенанта медичної служби ОСОБА_7 , старшини ОСОБА_8 , сержанта ОСОБА_9 , майора ОСОБА_10 , солдата ОСОБА_11 , солдата ОСОБА_12 , солдата ОСОБА_13 , штаб-сержанта ОСОБА_14 . Враховано також причини відмови від надання пояснень лейтенанта ОСОБА_5 .
Таким чином, відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №608, можна дійти висновку, що комісія дослідила факти та пояснення військовослужбовців, вжила всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення та відповідно до пункту 4.2 Акту службового розслідування встановила, що причиною, яка сприяла вчиненню правопорушення стало порушення ОСОБА_1 статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями.
Виходячи з наведеного вище, у суду відсутні сумніви щодо об'єктивності та правильності відображення відповідачем в Акті службового розслідування від 16.12.2022 фактичних обставин, що також підтверджується поясненнями військовослужбовців, допитаних в ході такого розслідування.
Зі службової характеристики позивача слідує, що такий під час проходження військової служби зарекомендував себе з посередньої сторони, до своїх службових обов'язків відноситься посередньо. Поставлені завдання виконує, але ініціативу проявляє не завжди. Повільно орієнтується в складній ситуації. Своєю поведінкою подає негативний приклад підлеглим у виконанні службового обов'язку та відношення до військової служби. Має два незнятих дисциплінарних стягнення, які в свою чергу не відіграли виховної ролі (а.с. 68).
Згідно зі службовою карткою заохочення у позивача відсутні. Втім із матеріалів справи вбачається, що наказом Міністра оборони України №1066 від 09.11.2022 позивача нагороджено заохочувальною відзнакою МОУ - нагрудним знаком «Знак пошани» (а.с. 15), а також наказом командира НОМЕР_5 окремої бригади ТрО №41 від 10.10.2022 нагороджений відзнакою командира бригади (а.с. 16).
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем було порушено його право надання пояснень, суд зазначає, що до матеріалів службового розслідування долучено особисті пояснення позивача, відібрані 22.11.2022. Із вказаних пояснень вбачається, що ОСОБА_1 заперечив дії сексуального характеру по відношенню до ОСОБА_3 та зазначив, що він вибачався перед чоловіком ОСОБА_3 ОСОБА_6 з метою заспокоїти його (а.с. 63-64).
Відповідно до приписів Дисциплінарного Статуту та п. 1 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Таким чином, для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
На підставі акту службового розслідування наказом начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №351 від 26.12.2022 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» (а.с. 33).
Вказаний наказ доведений позивачеві телеграмою командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №1433/234/11 від 20.01.2023, про що свідчить особистий підпис позивача (а.с. 70).
Слід зазначити, що «Сувора догана» є одним із видів стягнення, який може бути застосовано за будь-яке невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військової дисципліни, передбачене приписами ст. 48 Дисциплінарного статуту.
Суд бере до уваги той факт, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Крім цього, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України не визначено конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Зазначені висновки суду узгоджуються з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 щодо визначення дискреційних повноважень та ступенем свободи адміністративного органу.
На підставі зазначеного в сукупності, суд відхиляє аргументи позивача про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування та протиправності дій командування. Також судом не встановлено невідповідності висновків службового розслідування обставинам справи та проведення його з грубими порушеннями.
Суд вважає за необхідне зазначити й те, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують військовослужбовців Збройних Сил України, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже під вчинками, що дискредитують звання військовослужбовця, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою під час виконання обов'язків військової службі або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет як окремого військовослужбовця так і офіцерського корпусу Збройних Сил України і навіть Збройних Сил України в цілому.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Збройних Сил України, і відповідальність за це несе держава.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача доведена належними та допустимими доказами, тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірний наказ є правомірним та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення співмірним до вчиненого проступку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача і, як наслідок, відмови у задоволенні позовних вимог.
Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до приписів ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, в свою чергу, в даному випадку, і було належним чином зроблено відповідачем при розгляді даної справи.
Підстави для розподілу судових витрат згідно із ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Регіонального управління Сил територіальної оборони «Північ» та Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач: Командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,
Відповідач: Регіональне управління Сил територіальної оборони «Північ», вул. Генерала Бєлова, 4, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 26629557.
Дата складення повного рішення суду - 21.03.2023.
Суддя Ю. О. Скалозуб