21 березня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/936/23-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув матеріали за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Салус України" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Салус України" звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000026/2 від 09.02.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000179.
Ухвалою суду від 06.03.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліку, зазначеного у мотивувальній частині ухвали. Серед іншого, судом встановлено, що позивачем до позову додано документи на іноземній мові, без відповідного перекладу на державну мову, якою ведеться судочинство.
На виконання вимог ухвали суду, позивачем подано заяву на про усунення недоліків позовної заяви та письмові пояснення щодо вимог до мови, на якій складені документи.
Розглянувши письмові пояснення, суд зазначає наступне.
У письмових поясненнях на усунення недоліків позовної заяви представник позивача зазначає, що в даній справі до позову додано частину певних документів, які стосуються митної справи і використовуються безпосередньо під час здійснення митного контролю зовнішньоекономічній діяльності. Так, наприклад видані резидентом Туреччини постачальником позивачу документи у складі сертифікату походження, прас-листа, фактури, інвойсу-проформи не відносяться до первинних бухгалтерських документів, товаросупроводжувальними документами для виконання митних формальностей в крайні експортері, країнах по шляху слідування вантажу та в Україні. Порядок документів, у тому числі й мова документів, необхідних для здійснення митного контро визначаються Митним кодексом України.
При цьому всі супровідні документи, які надані на партію товару турецькою стороною складені турецькою і англійською мовами.
На думку представника позивача, такі документи, як пакувальні листи, рахунки-проформи, CMR-накладні, сертифікати походження, що подавалися відповідачу для здійснення митного контролю та додані до позовної заяви, не підлягають перекладу. Зважаючи на викладене, представник позивача просив відкрити провадження у справі.
Суд не погоджується з доводами представника позивача, наведеними в письмових поясненнях, з огляду на наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Частиною 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до ст. 1, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019 № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Частинами 1, 2 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому за змістом ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 (справа № 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, що визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).
За приписами ч. 1 ст. 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 КАС України суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 4 ст. 15 КАС України).
Пунктом 8 Інструкції з діловодства в місцевих та адміністративних судах України затвердженим наказом Державної судової адміністрації № 814 від 20.08.2019 передбачено, діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. Усі документи суду складаються державною мовою. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
За приписами ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Пунктами 5 та 8 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що позовна заява має містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Положеннями ст. 79 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при звернення із позовною заявою позивачем разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну мову.
Як видно з матеріалів доданих до позовної заяви, позивачем до позову додано документи на іноземній мові, без відповідного перекладу на державну мову, якою ведеться судочинство, зокрема: прайс-лист від 04.10.2023; рахунок-проформа (Proforma i№voice) № UKR20230104-01 від 04.01.2023; банківський платіжний документ на оплату (платіжне доручення) від 19.01.2023; рахунок-фактура (Fatura) № EXP2023000000023 від 02.02.2023; пакувальний лист від 02.02.2023; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 15907 від 02.02.2023; сертифікат походження товару (Certificate of origi№) № Y0248932; копія прийнятої у продавця митними органами Туреччини експортної митної декларації серії 23410700EX00000969 від 02.02.2023.
Із змісту позовної заяви видно, що в обґрунтування позовних вимог позивач, серед іншого, посилається на вищенаведені документи та вважає, що вони підтверджує правильність визначення митної вартості ввезеного ним товару.
За наведених обставин, суд звертає увагу позивача на необхідність офіційного перекладу доданих до позовної заяви документів, що викладені іноземною мовою.
Згідно ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства (ст. 119 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи відсутність офіційного перекладу доданих до позовної заяви документів, що викладені іноземною мовою, суд продовжує позивачу на десять днів процесуальний строк для усунення недоліку позовної заяви, зазначеної в мотивувальній частині ухвали від 06.03.2023.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 79, 118, 119, 121, 122, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Продовжити товариству з обмеженою відповідальністю "Салус України" на десять днів строк для усунення недоліку позовної заяви, зазначеної в мотивувальній частині ухвали від 06.03.2023, з дати отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Левицький