Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
13 березня 2023 р. Справа № 520/970/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Супруна Ю.О.,
при секретарі судового засідання - Шаркової А.В.,
за участю:
представника позивача - Демури І.Б.,
представника відповідача - Садієва Н.А.огли,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОДОРСТРОЙ" вул. Вокзальна, буд. 14, смт. Золочів, Харківська область, 62203, код ЄДРПОУ 41554266) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрєвродорстрой" (надалі за текстом - ТОВ "Укрєвродорстрой", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 28.09.2021 №00201880728.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, а тому підлягають скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 позовну заяву ТОВ "Укрєвродорстрой" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову, які були 11.02.2022 усунуті.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від представника відповідача 28.07.2022 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно зі змістом якого просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на законність та обґрунтованість спірного рішення.
До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від представника відповідача 06.07.2023 надійшли додаткові пояснення, що датовані 03.03.2023, згідно зі змістом яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від представника позивача 06.03.2023 надійшли письмові пояснення, згідно зі змістом яких просив задовольнити позовних вимог в повному обсязі, підтримуючи раніше заявлену правову позицію.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові та письмових поясненнях на позовну заяву.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, з підстав та мотивів які викладені у відзиві на позовну заяву та матеріалів податкової перевірки.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ГУ ДПС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укрєвродорстрой" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом постачальником послуг ТОВ "Трансресурс Компані" (код за ЄДРПОУ 32240624) за листопад 2019 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).
За результатами вищезазначеної перевірки, ГУ ДПС у Харківській області був складений акт №15347/20-40-07-28-09/41554266 від 06.09.2021, відповідно до висновків якого, податковим органом встановлені наступні порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 п. 201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України) - завищення податкового кредиту на загальну суму 252 000,00 грн. за листопад 2019 року, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2019 року у сумі 252 000,00 грн..
На підставі акту перевірки №15347/20-40-07-28-09/41554266 від 06.09.2021 року, ГУ ДПС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00201880728 від 28.09.2021.
В податковому повідомленні-рішенні № 00201880728 від 28.09.2021 ГУ ДПС у Харківській області було встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України, та визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 252 000,00 грн., з яких 252 000,00 грн. сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі за текстом - Закон) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом 1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).
З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (надалі за текстом - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України зазначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Зі змісту Акту перевірки №15347/20-40-07-28-09/41554266 від 06.09.2021 судом встановлено, що доводи контролюючого органу про завищення податкового кредиту, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, ґрунтуються на дослідженні господарських взаємовідносин ТОВ "Укрєвродорстрой" з ТОВ "Трансресурс Компані" які виникли на підставі договору про надання послуг від 01.07.2019 № 30/1.
Крім того суд зазначає, що в ході розгляду справи зміст та обсяг первинної документації, що стала предметом перевірки, з боку представників сторін під сумнів не ставився, та відповідає дослідженому обсягу документів, що відображено в акті податкового органу та кореспондується з наявними матеріалами справи.
Враховуючи зміст акту перевірки суд констатує, що податковий орган дійшов до висновку про нереальність здійснення господарських операцій на підставі вказаного договору, в обґрунтування чого контролюючий орган посилається виключно на відсутність у ТОВ "Трансресурс Компані" можливості надати послуги ТОВ "Укрєвродорстрой" у листопаді 2019 року та відсутності контрагентів-постачальників у ТОВ "Укрєвродорстрой" з придбання послуг у листопаді 2019 року. Окреслену позицію підтвердив уповноважений представник податкового органу в ході розгляду справи. Крім того, зазначив про не проведення зустрічних звірок в рамках вище окресленої податкової перевірки, без зазначення підстав такого не проведення.
Також, враховуючи зміст акту перевірки, суд констатує, що станом на листопад 2019 року ТОВ "Трансресурс Компані" мав штат працівників 11 осіб, на час перевірки звітність подавалася, свідоцтво ПДВ діюче, наявні об'єкти оподаткування - 2 офіси, склад. Більше того податковим органом не оцінюється можливість наявності контрагентів-постачальників ТОВ "Трансресурс Компані" з придбання послуг з перевезення зокрема, в березні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2019 року, що виключає достовірність та повноту висновків перевірки.
До матеріалів справи надані первинні документи до договору про надання послуг № 30/1 від 01.07.2019 з ТОВ "Трансресурс Компані", а саме: акти здачі-приймання робіт №1034 від 30.11.2019, № 1033 від 29.11.2019, № 1032 від 28.11.2019, № 1031 від 27.11.2019, № 1030 від 26.11.2019, № 1029 від 25.11.2019, № 1028 від 24.11.2019, № 1027 від 23.11.2019, № 1026 від 22.11.2019, № 1025 від 21.11.2019, № 1024 від 20.11.2019, №1023 від 19.11.2019, № 1022 від 18.11.2019, № 1021 від 17.11.2019, № 1020 від 16.11.2019 та ТТН № Р1043 від 16.11.2019, № Р1044 від 16.11.2019, № Р1045 від 16.11.2019, № Р1046 від 16.11.2019, № Р1047 від 16.11.2019, № Р1048 від 16.11.2019, №Р1049 від 16.11.2019, № Р1050 від 16.11.2019, № Р1051 від 16.11.2019, № Р1052 від 16.11.2019, № Р1053 від 16.11.2019, № Р1054 від 16.11.2019, № Р1055 від 17.11.2019, №Р1056 від 17.11.2019, № Р1057 від 17.11.2019, № Р1058 від 17.11.2019, № Р1059 від 17.11.2019, № Р1060 від 16.11.2019, № Р1061 від 17.11.2019, № Р1062 від 17.11.2019, №Р1063 від 17.11.2019, № Р1064 від 17.11.2019, № Р1065 від 17.11.2019, № Р1066 від 17.11.2019, № Р1067 від 18.11.2019, № Р1068 від 18.11.2019, № Р1069 від 18.11.2019, №Р1070 від 18.11.2019, № Р1071 від 18.11.2019, № Р1073 від 18.11.2019, № Р1074 від 18.11.2019, № Р1075 від 18.11.2019, № Р1076 від 18.11.2019, № Р1077 від 18.11.2019, №Р1078 від 18.11.2019, № Р1079 від 18.11.2019, № Р1080 від 19.11.2019, № Р1081 від 19.11.2019, № Р1082 від 19.11.2019, № Р1083 від 19.11.2019, № Р1084 від 19.11.2019, №Р1085 від 19.11.2019, № Р1086 від 19.11.2019, № Р1087 від 19.11.2019, № Р1088 від 19.11.2019, № Р1089 від 19.11.2019, № Р1090 від 19.11.2019, № Р1091 від 19.11.2019, №Р1092 від 20.11.2019, № Р1093 від 20.11.2019, № Р1094 від 20.11.2019, № Р1095 від 20.11.2019, № Р1096 від 20.11.2019, № Р1097 від 20.11.2019, № Р1098 від 20.11.2019, №Р1099 від 20.11.2019, № Р1092 від 20.11.2019, № Р1100 від 20.11.2019, № Р1101 від 20.11.2019, № Р1102 від 20.11.2019, № Р1103 від 20.11.2019, № Р1104 від 21.11.2019, №Р1105 від 21.11.2019, № Р1106 від 21.11.2019, № Р1107 від 21.11.2019, № Р1108 від 21.11.2019, № Р1109 від 21.11.2019, № Р1110 від 21.11.2019, № Р1111 від 21.11.2019, №Р1112 від 21.11.2019, № Р1113 від 21.11.2019, № Р1114 від 21.11.2019, № Р1115 від 21.11.2019, № Р1116 від 22.11.2019, № Р1117 від 22.11.2019, № Р1118 від 22.11.2019, №Р1119 від 22.11.2019, № Р1120 від 22.11.2019, № Р1121 від 22.11.2019, № Р1122 від 22.11.2019, № Р1123 від 22.11.2019, № Р1124 від 22.11.2019, № Р1125 від 22.11.2019, №Р1126 від 22.11.2019, № Р1127 від 22.11.2019, № Р1128 від 23.11.2019, № Р1129 від 23.11.2019, № Р1130 від 23.11.2019, № Р1131 від 23.11.2019, № Р1132 від 23.11.2019, №Р1133 від 23.11.2019, № Р1134 від 23.11.2019, № Р1135 від 23.11.2019, № Р1136 від 23.11.2019, № Р1137 від 23.11.2019, № Р1138 від 23.11.2019, № Р1139 від 23.11.2019, №Р1140 від 24.11.2019, № Р1141 від 24.11.2019, № Р1142 від 24.11.2019, № Р1143 від 24.11.2019, № Р1144 від 24.11.2019, № Р1145 від 24.11.2019, № Р1146 від 24.11.2019, №Р1147 від 24.11.2019, № Р1148 від 24.11.2019, № Р1149 від 24.11.2019, № Р1150 від 24.11.2019, № Р1151 від 24.11.2019, № Р1152 від 25.11.2019, № Р1153 від 25.11.2019, №Р1154 від 25.11.2019, № Р1155 від 25.11.2019, № Р1156 від 25.11.2019, № Р1157 від 25.11.2019, № Р1158 від 25.11.2019, № Р1159 від 25.11.2019, № Р1160 від 25.11.2019, №Р1161 від 25.11.2019, № Р1162 від 25.11.2019, № Р1163 від 25.11.2019, № Р1164 від 26.11.2019, № Р1165 від 26.11.2019, № Р1166 від 26.11.2019, № Р1167 від 26.11.2019, №Р1168 від 26.11.2019, № Р1169 від 26.11.2019, № Р1170 від 26.11.2019, № Р1171 від 26.11.2019, № Р1172 від 26.11.2019, № Р1173 від 26.11.2019, № Р1174 від 26.11.2019, №Р1175 від 26.11.2019, № Р1176 від 27.11.2019, № Р1177 від 27.11.2019, № Р1178 від 27.11.2019, № Р1179 від 27.11.2019, № Р1180 від 27.11.2019, № Р1181 від 27.11.2019, №Р1182 від 27.11.2019, № Р1183 від 27.11.2019, № Р1184 від 27.11.2019, № Р1185 від 27.11.2019, № Р1186 від 27.11.2019, № Р1187 від 27.11.2019, № Р1188 від 28.11.2019, №Р1189 від 28.11.2019, № Р1190 від 28.11.2019, № Р1191 від 28.11.2019, № Р1192 від 28.11.2019, № Р1193 від 28.11.2019, № Р1194 від 28.11.2019, № Р1195 від 28.11.2019, №Р1196 від 28.11.2019, № Р1197 від 28.11.2019, № Р1198 від 28.11.2019, № Р1199 від 28.11.2019, № Р1200 від 29.11.2019, № Р1201 від 29.11.2019, № Р1202 від 29.11.2019, №Р1203 від 29.11.2019, № Р1204 від 29.11.2019, № Р1205 від 29.11.2019, № Р1206 від 29.11.2019, № Р1207 від 29.11.2019, № Р1208 від 29.11.2019, № Р1209 від 29.11.2019, №Р1210 від 29.11.2019, № Р1211 від 29.11.2019, № Р1212 від 30.11.2019, № Р1213 від 30.11.2019, № Р1214 від 30.11.2019, № Р1215 від 30.11.2019, № Р1216 від 30.11.2019, №Р1217 від 30.11.2019, № Р1218 від 30.11.2019, № Р1219 від 30.11.2019, № Р1220 від 30.11.2019, № Р1221 від 30.11.2019, № Р1222 від 30.11.2019, № Р1223 від 30.11.2019.
Верховний Суд у постанові від 21.01.2020 у справі № 826/2325/14 вказав, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту і податку на додану вартість необхідно підтвердити, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг). понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Надані до перевірки первинні документи повною мірою розкривають суть господарської операції та свідчать як про фактичне надання послуг, так і про беззаперечний факт сплати повної вартості за такі послуги. Факт понесення витрат внаслідок списання коштів з рахунку ТОВ "Укрєвродорстрой" у якості оплати придбаних послуг повністю спростовує твердження податкового органу про намір отримання безпідставної податкової вигоди з боку позивача.
Стосовно посилань податкового органу на інформації інформаційно-аналітичних баз відносно контрагентів позивача суд зазначає, що в постановах Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №808/1996/18, від 30.09.2021 у справі № 826/12528/17, від 21.09.2021 у справі № 640/19437/19 зроблено висновок, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно деяких контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства.
Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення господарських операцій можуть бути результатами зустрічних звірок.
Разом з цим суд зазначає, що з боку представника податкового органу в ході розгляду справи не надано будь-яких пояснень щодо направлення відповідних листів на проведення зустрічних звірок та складання акту перевірки позивача без отримання відповідних результатів за ними.
Стосовно доводів податкового органу про неможливість надання відповідних послуг з огляду на нібито відсутність у його контрагентів автомобілів для перевезення, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника, у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника податків матеріальних ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Принагідно суд зазначає, що окреслена позиція знайшла своє закріплення у численних постановах Верховною Суду (зокрема, у постановах від 11.08.2022 у справі №826/10153/17, від 24.08.2022 у справі № 640/16576/19, від 18.10.2021 у справі №813/1300/18, від 11.08.2021 у справі № 809/1560/17, від 27.07.2021 у справі №822/990/18) та по суті є усталеною судовою практикою.
Крім того, у постанові від 22.06.2022 у справі № 440/1740/20 Верховний Суд вказав, що факти недостатньої кількості у таких контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.
Разом з цим суд констатує, що акт перевірки податкового органу не містить інформації про те, що ним досліджувалась можливість залучення додаткових матеріальних ресурсів за договорами цивільно-правового характеру, відповідних пояснень з боку уповноваженого представника податкового органу в ході розгляду справи не надано, в письмовій правовій позиції не відображено.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.
Суд зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Доказів повернення коштів до після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься, а відповідачем не в ході проведення перевірки, не в ході розгляду справи не надано.
За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій та як наслідок зміни їх майнового стану.
Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Протилежного з боку податкового органу в судовому засіданні не доведено, а в матеріалах перевірки не відображено.
В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.
В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеним з контрагентом іншого результату, ніж отримання товару, послуги, та, відповідно, отримання прибутку, шляхом їх подальшої реалізації.
Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами ґрунтуються, на результатах опрацьованої зібраної податкової інформації.
Суд з цього приводу зазначає, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та «Вуліч проти Швеції», суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст. 77 КАС України.
Суд констатує, що в ході розгляду справи з боку контролюючого органу не виконано окреслений обов'язок.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду та беручи до уваги зміст ч.5 ст. 242 КАС України, зазначає, що вони підлягають застосуванню в рамках розгляду адміністративної справи № 520/970/22.
У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОДОРСТРОЙ" (вул. Вокзальна, буд. 14, смт. Золочів, Харківська область, 62203, код ЄДРПОУ 41554266) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00201880728 від 28 вересня 2021 року Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЄВРОДОРСТРОЙ" (вул. Вокзальна, буд. 14, смт. Золочів, Харківська область, 62203, код ЄДРПОУ 41554266) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) судовий збір у розмірі 3780 (три тисячі сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2023.
Суддя Ю. О. Супрун