про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви
20 березня 2023 року м. Київ № 640/19733/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання противоправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, Київська область, Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 3251 від 09.08.2021, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву”;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву” № 3251 від 09.08.2021, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.
На виконання вказаної ухвали від позивача на адресу суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що оскільки ним оскаржується відмова пенсійного органу від 23.09.2022, то строк на її оскарження ним не пропущено, з приводу чого суд зазначає таке.
Викладені позивачем у заяві твердження про дотримання строку звернення до суду спростовуються позицією, наведеною у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.
При цьому викладені позивачем у заяві аргументи щодо того, що про порушення своїх справ позивач дізнався лише з листа пенсійного органу, суд вважає безпідставними, оскільки направлення листа до органів Пенсійного фонду з вимогою перерахувати пенсію лише свідчить про початок вчинення позивачем активних дій з метою відновлення свого права на отримання належного розміру пенсії. Водночас, позивачем не наведено будь-яких поважних причин, які об'єктивно перешкоджали позивачу вчинити такі дії у проміжок часу з 09.08.2021, в тому числі й звернутися до суду з відповідним позовом. Суду не надано доказів отримання Пенсійним органом такої довідки у період з 09.08.2021 по 22.08.2022; позивачем не вказано, що перешкоджало позивачеві протягом року після отримання довідки звернутись до пенсійного органу задля перерахунку його пенсії.
Суд зауважує, що пенсія, виплачується щомісячно, тобто чинним законодавством визначені часові межі її виплати, - один раз на місяць.
Таким чином, позивач мав знати про порушення своїх прав протиправною бездіяльністю відповідача кожне перше число місяця, наступного за місяцем, за який мала бути виплачена пенсія, у зв'язку з чим розпочинався перебіг відповідного строку звернення до суду.
Суд роз'яснює, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку поважних причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин, вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив.
Однак жодних таких факторів позивачем не зазначено.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
За таких обставин, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом не можуть вважатися поважними.
Аналогічна правова позиція викладена також у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2021 року, справа № 522/5974/17, від 18 червня 2021 року справа № 522/5974/17, апеляційних судів, зокрема, але не виключно, Сьомого апеляційний адміністративний суд справа № 240/4145/20 від 28 липня 2021 року, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року справа № 460/9486/20, від 26 липня 2021 року справа № 460/8949/20, Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року справа № 320/12393/20, Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року справа № 520/3018/21, Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року 320/12595/20, якими скасовані рішення судів перших інстанцій та залишені позови без розгляду.
Крім цього, загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Суду не надано доказів того, що позивач, без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) йому пенсії звернувся до пенсійного органу із заявою про надання йому відповідної інформації.
Жодних доказів щодо звернення позивача до відповідача стосовно перерахунку його пенсії як після зменшення йому виплат у зв'язку із законодавчо-встановленим обмеженням так і відразу після відновлення дії нормативно-правового акту матеріали справи не містять.
Відтак, враховуючи вказане у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність продовження позивачеві строку на усунення недоліків, задля обґрунтування причин пропуску строку на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду із зазначенням доказів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до пенсійного органу у розумний строк, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права, з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі.
Також суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Керуючись статтями 121, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити ОСОБА_1 на п'ять днів строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.