"28" лютого 2023 р.,
м. Київ,
Справа № 911/1610/22
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Смоляк М.Д., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Садівничого товариства "Медик" (07363, Київська обл., Вишгородський р-н, сільрада Хотянівська(з), садове товариство "Медик" садове товариство масиву "Світанок"(з), код ЄДРПОУ 44363285)
про визнання недійсним рішення загальних зборів оформлених протоколом №1 від 25.04.2021,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Павлова Е.С.
Процесуальний перебіг розгляду справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява від 02.09.2022 ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Медик" про визнання недійсним рішення загальних зборів оформлених протоколом №1 від 25.04.2021.
Ухвалою суду від 14.09.2022 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 10.10.2022. Встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Також суд для належного та всебічного розгляду справи витребував копії матеріалів реєстраційної справи відповідача.
Водночас, через підвищену небезпеку для працівників суду та учасників процесу 10.10.2022, враховуючи інтенсивний ракетний обстріл міста Києва, зокрема його центральної частини - безпечно здійснювати розгляд справи у судовому засіданні не видавалось за можливе. Тож судом було знято з розгляду справи, що були призначені до розгляду на 10.10.2022.
Разом з тим, суд, за повідомленням відповідача про неналежне здійснення направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем, залишив позовну заяву без руху згідно ч. 11 ст. 176 ГПК України. Ухвалою від 14.10.2022 судом запропоновано позивачу усунути недоліки шляхом надання суду доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, оформленим належним чином.
На виконання ухвали до суду надійшло клопотання про усунення недоліків. Перевіривши вказане клопотання судом встановлено, що позивачем виконано вимоги суду, на підставі чого суд призначив справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 21.11.2022 на 15:45. Також суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив - до моменту проведення судового засідання.
До суду 15.11.2022 надійшла відповідь на відзив, яка прийнята до матеріалів справи. У підготовче судове засідання 21.11.2022 ніхто із представників не з'явився. До Господарського суду Київської області надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи.
З огляду на відсутність копій матеріалів реєстраційної справи, які витребовувалися ухвалою від 14.09.2022 суд повторно витребував у Вишгородської районної державної адміністрації належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Садівничого товариства "Медик"
З цих підстав, суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 19.12.2022 на 16:30.
Так, у судовому засіданні 19.12.2022 суд у порядку п. 12 ч. 2 ст. 182 ГПК України встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання.
Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 17.01.2023.
До суду 20.12.2022 надійшли матеріали реєстраційної справи СТ "Медик"
Зважаючи на закінчення процесуальних строків виділених законом для проведення підготовчого засідання, задля уникнення обставини затягування розгляду справи - суд у засіданні 17.01.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.02.2023 на 14:00.
Позивачем було подано до суду вступне і заключне слово у письмовій формі та заяву про розгляд справи за відсутності позивача. У судове засідання з'явилась представник відповідача. Судом прийнято рішення у справі.
Обставини спірних правовідносин та позиції сторін
Звертаючись з позовною заявою, позивач звертала увагу суду на те, що 08.09.1988 виконавчим комітетом Вишгородської районної ради депутатів було зареєстроване СТ "Медик". Рішенням від 06.07.2019 обрано правління СТ "Медик" у складі Ю.Філоненко , Ю. Чернишової , Р. Коваленко , В. Сергієнко , І. Шохіної.
Рішенням зборів правління СТ "Медик", оформленим протоколом № 1 від 07.07.2019 Головою правління СТ "Медик" обрано ОСОБА_1 (позивача).
На адресу голови правління СТ "Медик" 20.03.2021 від ініціативної групи, у зв'язку із висловленою недовірою правлінню, в порядку п.29 Статуту товариства, надійшла колективна вимога про скликання Загальних зборів.
На виконання зазначеної вимоги, позивачем з урахуванням карантинних обмежень, введених Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020, враховуючи стан здоров'я членів правління та за їх погодженням, 25.03.2021, було призначено збори правління СТ "Медик" на 03.05.2021 на 12:00, із порядком денним що включав також і скликання загальних зборів СТ "Медик" на вимогу ініціативної групи. На зборах правління було прийнято рішення про скликання позачергових загальних зборів на 05.06.2021.
Незважаючи на оголошення щодо виконання вимоги про скликання загальних, вказує позивач, ініціативною групою було проведено загальні збори СТ "Медик" 25.04.2021. Позивач зазначає, що її не було повідомлено про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів чим було позбавленої її прав передбачених статтею 19 Статуту товариства і статтею 12 Закону України "Про кооперацію".
Відповідач не погодився із заявленим позовом. СТ "Медик" вважає, що положення ст. 15 Закону України "Про кооперацію" не можуть застосовуватися в цьому випадку, оскільки садівниче товариство "Медик" не є кооперативом, і відповідно не підпорядковується вимогам, що ставляться цим законом до такої організаційно-правової форми юридичної особи.
У відзиві вказано, що діяльність СТ "Медик" в спірний період регулювалася безпосередньо Статутом товариства в діючій на той момент редакції від 18.07.1988. Статутом на момент спірних правовідносин, не визначалося обов'язкового порядку та строку повідомлення членів садівничого товариства про позачергові загальні збори, - зазначає відповідач. Водночас, за словами відповідача, ініціативна група, що скликала позачергові збори членів СТ "Медик", вжила необхідних заходів для забезпечення права членів товариства прийняти участь у голосуванні на загальних зборах.
З огляду на карантинні обмеження ініціативною групою було запропоновано провести позачергові загальні збори членів СТ "Медик" в дистанційному режимі шляхом письмового голосування. Про проведення письмового голосування ініціативна група повідомила членів товариства шляхом розміщення відповідних оголошень на території садівничого товариства, а також шляхом проведення вручення та електронної розсилки бланків листів голосування серед членів СТ "Медик", - повідомляє відповідач.
Стосовно позивача ОСОБА_1 , відповідач зазначив, що членами ініціативної групи було вжито заходів для вручення їй особисто бланку листа голосування для забезпечення її волевиявлення на позачергових загальних зборах, призначених на 25.04.2021. Однак, за словами відповідача, позивач ухилялася від отримання листа голосування та від прийняття участі у прийнятті рішення на цих зборах, хоча була повідомлена як про проведення позачергових зборів, так і про порядок денний питань, що були винесені на голосування для прийняття рішень.
У відзиві йдеться про те, що 14.04.2021 представники ініціативної групи намагалися під час особистої зустрічі вручити ОСОБА_1 бланк листа голосування на позачергових загальних зборах для забезпечення її участі у прийнятті рішення. Однак, позивач від отримання бланку голосування відмовилася, хоча в усному режимі була повідомлена і про дату, час та порядок проведення зборів, порядок голосування та про винесені на вирішення даних зборів питання (порядок денний зборів). Відмову позивача від отримання наручно листа голосування члени ініціативної групи зафіксували в письмовому акті, який доданий до матеріалів справи.
Для забезпечення належного інформування ОСОБА_1 про можливість реалізувати свої права щодо прийняття участі у позачергових зборах, 21.04.2021 на її поштову електронну адресу було направлено повідомлення про участь у позачергових зборах у дистанційному режимі разом з бланком листа голосування. Направлення здійснено на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 з електронної адреси члена ініціативної групи ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). На підтвердження цього відповідач подає до суду відповідний знімок екрану сторінки сервісу електронної пошти Freemail сайту Укрнет.
Відповідач вказав, що позивач не заперечувала належність саме їй адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , листування з позивачем з питань, що стосувалися діяльності СТ "Медик", і раніше проводилося шляхом обміну повідомленням на цю електронну адресу, що підтверджується іншими скрін-шотами листування. На думку відповідача, позивач за власним рішенням не скористалася правом прийняти участь у голосуванні на позачергових зборах та не прийняла участь у голосуванні. Тому відповідач переконаний, що з його сторони відсутнє порушення права позивача ОСОБА_1 щодо прийняття нею участі у позачергових загальних зборах товариства, що відбулися 25.04.2021.
У відповіді на відзив позивач погодилась з доводами відповідача, що діяльність СТ "Медик" не підпадає під регулювання Закону України "Про кооперацію", діяльність товариства у спірний період керувалась виключно статутом. Водночас, позивач заперечила, що їй забезпечена можливість брати участь у загальних зборах, а також звернула увагу на те, що скликання загальних зборів ініціативною групою статут не передбачає. На думку позивача, відповідно до статуту виключно правління скликає загальні збори.
Окрім іншого позивачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі з огляду на те, що цей спір не є корпоративним спором.
Підставою для закриття провадження у справі, на думку відповідача є те, що позивачка не довела свого членства у СТ "Медик", а тому спір між сторонами у цій справі не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Висновки господарського суду
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Перш за все суд вважає за необхідне звернути увагу на клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Слід вказати, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Суд не погоджується з позицією відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі через те, що позивачем не доведено факту членства у товаристві. Наведені відповідачем у відзиві обставини щодо дій, які вживало товариство для повідомлення позивача про загальні збори йдуть врозріз з позицією, щодо того, що вона імовірно не є членом товариства. Наявні матеріали справи в сукупності не породжують сумнівів з приводу того, що позивач є членом товариства. Перш за все реєстр осіб, що є учасниками товариства, які брали участь у спірних загальних зборах 25.04.2021 містить в переліку ОСОБА_1 . Окрім іншого, наявний у матеріалах реєстраційної справи список учасників товариства станом на 06.05.2021 (через 12 днів після проведення оспорюваних загальних зборів) свідчить про те, що позивач досі була членом товариства 06.05.2021. До суду не надано доказів позбавлення позивача членства у товаристві до моменту проведення загальних зборів, так само як і доказів прийняття позивача у члени товариства у період між проведенням загальних зборів 25.04.2021 та формуванням наведеного вище списку учасників 06.05.2021
Судом також встановлено, що позивач дійсно була членом правління товариства у 2019 році. З пункту 30 Статуту товариства вбачається, що правління обирається з числа членів товариства. Згідно наявного у справі протоколу загальних зборів від 06.07.2019 позивача було обрано головою правління, тож вона у такому разі повинна бути членом товариства. Доказів визнання недійсними проведених 06.07.2019 загальних зборів матеріали справи не містять. Відповідач належно не заперечив обставину членства позивача, лише просив суд закрити провадження оскільки позивачем не було доведено факту її членства у товаристві оскільки до суду не було подано членської книжки. Суд підсумовує, що наявні у матеріалах справи докази в сукупності свідчать про те, що позивач все ж є членом товариства.
Суд повідомляє відповідача, що корпоративний спір є таким спором, що виникає щодо матеріальних правовідносин між юридично рівними учасниками корпоративних відносин стосовно набуття, здійснення та припинення їхніх корпоративних прав й інтересів. Це спір, який виникає між товариством і його учасником. Спір у даній справі безпосередньо стосується реалізації прав та виконання обов'язків позивача на управління товариством, як члена товариства, який на момент проведення загальних зборів мав повноваження голови правління товариства та входив до виконавчого органу товариства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності таких спорів. Верховний Суд вказує, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин. На час звернення позивача із цим позовом до суду в ГПК України передбачені категорії корпоративних спорів, які мали розглядатися за правилами господарського судочинства. До таких категорій відносяться і справи за спорами учасників щодо визнання недійсними рішення загальних зборів товариства. Таким чином заява про закриття провадження у справі залишається судом без задоволення, оскільки цей спір є таким що виникає з корпоративним правовідносин (є найбільш наближеним до корпоративних), а відповідно підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що відповідає актуальній практиці Верховного Суду.
Переходячи до розгляду позовних вимог, слід зупинитися на положеннях статуту СТ "Медик", відповідно до чинної на момент спірних правовідносин редакції пункту 19 якого, член садівничого товариства має право брати участь у обговоренні питань, що розглядаються на загальних зборах, зборах уповноважених членів товариства і засідання правління товариства (підпункт "а" пункту 19). До прав членів цим же пунктом статуту відноситься право обирати і бути обраним в правління та ревізійну комісію товариства (підпункт "б" пункту 19) та реалізовувати інші права, що витікають з цього статуту (підпункт "з" пункту 19).
Суд звертає увагу учасників справи на положення пункту 29 чинного на момент проведення зборів статуту, де вказано, що загальні збори /збори уповноважених/ членів товариства скликаються правлінням не рідше двох разів на рік, а позачергові збори за вимогою не менше однієї третини членів товариства /уповноважених/ чи ревізійною комісією товариства чи адміністрації чи профсоюзного комітету. Аналізуючи наведений вище пункт 29 статуту відповідача, суд не вбачає відсутності права у членів товариства, які не входять до правління скликати позачергові збори. Положення статуту не покладають виключно на правління проведення загальних зборів, натомість надає можливість іншим членам товариства скликати позачергові загальні збори, у випадку якщо таку ініціативу підтримають 2/3 членів товариства. Письмова вимога, яка адресувалась правлінню мала на меті організувати позачергові загальні збори. Сам статут не містить обмежень щодо порядку скликання цих зборів, форми ініціювання загальних зборів або черговості проведення тих чи інших дій задля проведення зборів.
Позивач звертала увагу суду на відсутність у порядку денному другого питання, в той час як наявні питання за номером 1, 3, 4, 5. Ця обставина на думку суду не є порушенням вимог статуту, а також не призводить до порушення прав будь-якого учасника товариства.
Пунктом 26 статуту закріплено право загальних зборів розглядати питання, якщо на них присутні не менше 2/3 всіх членів товариства. В той час, як у позачергових загальних зборах брали участь 20 із 29 членів товариства, що вбачається з наданої позивачем копії витягу з протоколу № 1 від 25.04.2021 - такі загальні збори мали право приймати рішення щодо діяльності товариства. Відповідно до пункту 30 статуту перевибори правління можуть бути проведені достроково за вимогою не менше чверті членів товариства. Відповідно до цього пункту статуту, суд розцінює розгляд порядку денного, як такий що відбувся в межах статутних положень товариства.
Позивачем належним чином не доведено, що скликання та проведення загальних зборів ініціативною групою, що складається з членів товариства суперечить статуту товариства. Зазначення про те, що лише правління має повноваження скликати чергові і позачергові загальні збори є хибним, оскільки йде всупереч інтересів інших членів товариства, зокрема, у випадках коли правлінню висловлено недовіру, а позачергові загальні збори мали необхідний кворум для їх проведення.
З цих же підстав суд відхиляє доводи позивача що загальні збори скликані неуповноваженим органом.
Незважаючи на це, суд вбачає за доцільне дослідити ретельніше питання порушення прав позивача щодо її повідомлення про проведення загальних зборів, оскільки саме це у позові постає ключовою обставиною, якою позивач обґрунтовує підставність вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів. Перш за все, суд констатує наявність у позивача права брати участь у голосуванні, що витікає з підпункту "а" пункту 19 статуту товариства, а відповідно, позивач має право бути обізнаною про проведення таких позачергованих зборів.
Суд бере до уваги наведені відповідачем докази щодо вжиття заходів з повідомлення позивача шляхом особистого вручення 14.04.2021 бланку для голосування на загальних зборах 25.04.2021. З акту від 14.04.2021, який підписаний Савченко С.І , Філоненко Ю.І , та Анісковом І.Б. , вбачається, що ОСОБА_1 в усній бесіді було проінформовано, про підставу скликання, дату, час та порядок проведення загальних зборів, що призначені на 25.04.2021. Позивач не заперечила зафіксовані у акті події, а також не повідомляла суд, що не отримувала на свою особисту електронну пошту, яку, за словами відповідача, вона використовувала при взаємодії з іншими учасниками товариства, листа від представників ініціативної групи з приводу проведення загальних зборів.
Таким чином суд не вбачає перешкод з боку відповідача, що б могли пригнічити право позивача на участь у загальних зборах, та відповідно право голосувати на загальних зборах. Оскільки статут не визначає порядку повідомлення учасників товариства - наведені відповідачем докази про намагання довести до відома позивача інформацію про дату та місце проведення загальних зборів приймаються судом.
Окрім іншого, суд звертає увагу на правову позицію щодо розглядів корпоративних спорів, яка висловлюється Верховним Судом, зокрема у постанові від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19: під час розгляду корпоративних спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) рішенням загальних зборів.
Верховним Судом вказано, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Згідно з положеннями статей 2, 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. При цьому, обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, вказує Верховний Суд.
Також ухвалюючи рішення про задоволення такого позову одного із учасників товариства, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників.
Тож суд, керуючись наведою вище позицією Верховного Суду, зважаючи на необхідності дотримуватись балансу інтересів всіх учасників товариства, вказує що у цьому випадку наслідком визнання недійсним рішення загальних зборів може стати фактором ускладнення досягнення товариством мети його діяльності, що може стати приводом вказати про надмірне втручання суду у діяльність товариства. Задоволення позову про скасування рішення з яким учасник товариства не згоден в подальшому може лише призвести до порушення балансу інтересів всіх інших членів товариства, зокрема тих, які висловили недовіру правлінню та виявили ініціативу провести позачергові загальні збори у порядку визначеному статутом та тих, які взяли участь у голосуванні та підтримали пропозиції, які подані на розгляд порядку денного позачергових загальних зборів.
Суд констатує обставину недоведеності позивачем, що її право чи інтерес все ж були порушені внаслідок дій чи бездіяльності відповідача або зважаючи на відхилення в діях осіб, що скликали збори від положень статуту, яким керується товариство у своїй діяльності. Судом за сукупності наведених сторонами обставин не встановлено факту порушення прав позивача, як члена товариства, а лише виявлено в поведінці позивача бездіяльність, що виявилась у небажанні реалізувати своє право на голосування у загальних зборах. Суд не вважає, що за наслідки цієї бездіяльності позивача повинен відповідати відповідач.
Розподіл судових витрат та підсумки розгляду справи
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі - витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2023.
Суддя А.Ф. Черногуз