ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.02.2023Справа № 910/21182/15 (910/5347/22)
За позовом Державного підприємства "Національна кінематека України"
до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне агентство України з питань кіно
про стягнення заборгованості у розмірі 175 753,23 грн.
В межах справи № 910/21182/15
За заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Державного підприємства "Національна кінематека України" (код ЄДРПОУ 19485307)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача Шалденко Є.М. - представник
Від відповідача Шевель І.П. - представник
Від третьої особи Команський О-А.С. - представник
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21182/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про банкрутство Державного підприємства "Національна кінематека України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2016.
30.06.2022 до Господарського суду м. Києва звернулось Державне підприємство "Національна кінематека України" з позовом до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" про стягнення заборгованості у розмірі 175 753,23 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом надання суду належних доказів направлення (опис вкладення, фіскальний чек) позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача.
27.07.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.08.2022 позовну заяву Державного підприємства "Національна кінематека України" до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" про стягнення заборгованості у розмірі 175 753,23 грн. прийнято до розгляду в межах справи № 910/21182/15 про банкрутство Державного підприємства "Національна кінематека України". Залучено Міністерство культури та інформаційної політики України до участі у справі № 910/21182/15 (910/5347/22) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Підготовче засідання призначено на 26.09.2022.
23.09.2022 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2022 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України його правонаступником - Державним агентством України з питань кіно та відкладено розгляд справи на 24.10.2022.
19.10.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив.
Судове засідання 24.10.2022 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. у відпустці.
31.10.2022 до Господарського суду м. Києва надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2022 розгляд справи призначено на 07.12.2022.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву Державного підприємства "Національна кінематека України" до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного агентства України з питань кіно про стягнення заборгованості у розмірі 175 753,23 грн. в межах справи № 910/21182/15 про банкрутство Державного підприємства "Національна кінематека України" до судового розгляду по суті на 11.01.2023.
11.01.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного агентства України з питань кіно щодо позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.01.2023 розгляд справи відкладено на 13.02.2023.
У судовому засіданні 13.02.2023 оголошено перерву до 27.02.2023.
У судовому засіданні 27.02.2023 представник позивача надав пояснення по суті позову та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив.
Розглянувши позовну заяву Державного підприємства "Національна кінематека України" до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного агентства України з питань кіно про стягнення заборгованості у розмірі 175 753,23 грн. Господарський суд міста Києва
24 липня 2019 року між Державним підприємством "Національна кінематека України" - балансоутримувач 1 (далі - позивач) та Державним підприємством "Національний центр Олександра Довженка" - балансоутримувач 2 (далі - відповідач) був укладений договір № 24/07-2019 про відшкодування та розподіл витрат, пов'язаних з обслуговуванням інженерних об'єктів нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27.
Згідно з п.1.1 договору позивач забезпечує відповідачу наступні послуги: використання, обслуговування, експлуатацію, утримання технологічних мереж, централізованого водовідведення, сумісне використання зовнішніх водопровідних та каналізаційних мереж, які розміщені за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27. Крім того, позивач забезпечує утримання прибудинкової території та охорони приміщень відповідача.
Відповідно до п. 1.2. Договору відповідач відшкодовує позивачу фактичні витрати (далі за текстом - Послуги) за тарифами та розцінками організації - постачальників цих послуг в безготівковій формі до 10 числа кожного місяця за попередній звітний місяць, пропорційно займаній відповідачем від загальної в розмірі 5%.
В разі зміни займаної площі від загальної позивач в односторонньому порядку перераховує відшкодування витрат в сторону збільшення чи зменшення пропорційно займаної площі відповідачу.
Згідно п.4.1. Договору вартість послуг за цим Договором нараховується щомісячно на підставі показників приладів обліку у відповідності до діючих тарифів та розцінок організацій постачальників цих послуг та у відповідності до розрахунку витрат (який надається разом з Актом приймання - передачі наданих послуг та затверджується Сторонами).
У вартість послуг входить відшкодування послуг за використання технологічних, електричних мереж, водопровідних мереж, мереж централізованого водопостачання та водовідведення, зовнішніх каналізаційних мереж та обслуговування, експлуатацію, утримання; цих мереж, відшкодування витрат на утримання прибудинкової території, охорону приміщень.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що прийом передача наданих послуг здійснюється на підставі акту прийому-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 7.1. Договору, договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31.12.2019 року та в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України Сторони домовились, що умови цього Договору застосовуються до відносин, які виникли між ними з 01.04.2019.
Фактично відповідач частково виконав свій обов'язок по відшкодуванню витрат, пов'язаних з обслуговуванням інженерних об'єктів нежитлових приміщень, чим порушив умови договору та майнові права позивача, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за даним договором, а саме витрат на утримання частини будівлі за період з 11.01.2021 по 31.05.2022 в розмірі 153 479,16 грн.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, на балансі Державного підприємства «Національна кінематека України» перебуває комплекс будівель та споруд за адресою м. Київ, вул. Кіото, 27, які перебувають у державній власності та на праві оперативного управління передані Державному підприємству «Національна кінематека України» Міністерством культури України.
Частина з цих нежитлових приміщень площею 982.2 кв.м. (а саме частина 2-го поверху мультиплікаційного корпусу (літ. А) загальною площею 3914.6 кв.м.) перебуває у державній власності та на праві оперативного управління передана Державному підприємству «Національний центр Олександра Довженка» Міністерством культури України на підставі передавального акту, затвердженого Міністерством 10.07.2019 року.
Фактично на балансі відповідача перебуває поверх окремої триповерхової будівлі комплексу будівель та споруд за адресою м. Київ, вул. Кіото, 27, що перебувають на балансі позивача. При цьому утримання інженерних об'єктів, утримання прибудинкової території та постачання комунальних послуг комплексу будівель та споруд, в тому числі групи нежитлових приміщень, площею 982.2 кв.м, що перебуває на балансі відповідача, здійснюється за рахунок позивача через технічну неможливість виокремити інженерні об'єкти та комунікації, частину прибудинкової території для обслуговування групи нежитлових приміщень, площею 982.2 кв.м.
У зв'язку з чим сторони узгодили алгоритм фінансової участі відповідача щодо утримання інженерних об'єктів, утримання прибудинкової території та постачання комунальних послуг шляхом відшкодування відповідачем позивачу таких витрат пропорційно відсотковому співвідношенню загальної площі групи нежитлових приміщень відповідача до загальної площі усього комплексу будівель та споруд.
Так, з 24.07.2019 відсоток від загальної площі приміщень для відповідача становив 4,94 %. З 01.12.2020 відсоток від загальної площі приміщень для відповідача становить 6,48 %.
Посилання відповідача на те, що термін дію договору № 24/07-2019 від 24.07.2019 закінчився 31.12.2019 не спростовують того факту, що відповідач продовжує використовувати групу нежитлових приміщень та споживати комунальні та інші послуги за адресою м. Київ, вул. Кіото, 27.
При цьому, відповідач продовжував підписувати акти надання послуг з 01.01.2020 по 30.06.2020, а з липня 2020 року відмовився підписувати такі акти, продовжуючи споживати комунальні та інші послуги за адресою м. Київ, вул. Кіото, 27.
Щодо послуг наданих позивачем в період з 11.01.2021 по 31.05.2022, враховуючи, що відповідачем не спростовано факт їх отримання в зазначений період, а також те, що ним здійснено часткову оплату за даним договором 03.09.2021 в розмірі 8 753,21 грн., суд вважає, що зазначені послуги надані/отримані сторонами без укладання письмового договору і порядок їх надання та відшкодування регулюються в загальному порядку відповідно до норм діючого законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
В матеріалах справи відсутні будь які докази, щоб підтверджували здійснення відповідачем розрахунків за надані послуги в повному обсязі.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору не відшкодував в повному обсязі вартість послуг, а тому, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 144 725,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 7 178,77 грн. то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 5.2 договору встановлено, що за порушення термінів здійснення розрахунків, передбачених п. 1.2 договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день порушення терміну оплати.
Відтак, здійснивши перевірку розрахунку пені (доданого позивачем до позовної заяви) в розмірі 7 178,77 грн., суд вважає даний розрахунок обґрунтованим, таким, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, відповідно виконаний позивачем вірно. У зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 7 178,77 грн. підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 3 253,31 грн. та інфляційних втрат в розмірі 20 595,20 грн., то суд зазначає слідуюче.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 3 253,31 грн. та інфляційних втрат в розмірі 20 595,20 грн. також підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 109,04 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" (03040, місто Київ, вул. Васильківська, буд. 1; ідентифікаційний код 22928085) на користь Державного підприємства "Національна кінематека України" (02156, м. Київ, вул. Кіото, буд. 27; ідентифікаційний код 22928085) основний борг в розмірі 144 725 (сто сорок чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 95 коп., пеню в розмірі 7 178 (сім тисяч сто сімдесят вісім) грн. 77 коп., 3 % річних в розмірі 3 253 (три тисячі двісті п'ятдесят три) грн. 31 коп., інфляційні втрати в розмірі 20 595 (двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 20 коп., судовий збір в розмірі 2 109 (дві тисячі сто дев'ять) грн. 04 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам, керуючому санацією, кредиторам боржника та Державному агентству України з питань кіно.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 10.03.2023.
Суддя П.П. Чеберяк