ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2023Справа № 910/476/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А. розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-РЕСУРС»
про стягнення 34 000, 00 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-РЕСУРС» (надалі-відповідач) про стягнення суми штрафу в розмірі 34 000, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані несплатою штрафу згідно рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення від 28.06.2002 за №21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 11.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/476/23 та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
07.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній зазначає, що дана справа не відноситься до юрисдикції господарського суду та має розглядатися адміністративним судом, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
09.02.2023 від позивача надійшло письмове підтвердження, що ціна позову не змінилася.
Так, згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Отже, зазначеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
При віднесенні спору до тієї чи іншої юрисдикції важливо враховувати, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, а участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI (далі Закон № 5007-VI) визначено, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (далі - Положення №667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни, праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінений працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Згідно з підпунктом 11 пункту 4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Відповідно до пункту 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області є територіальним органом Держпродспоживслужби, їй підпорядковане та приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
За приписами пунктів 1, 6, 8 частини першої статті 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення" уповноважені органи мають право: проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 названого Закону визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необгрунтовано одерженої виручки.
Як передбачено частиною 2 статті 20 Закону України "Про ціни і ціноутворення", суми адміністративно-господарських санкцій зараховуються до державного бюджету.
Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
За змістом ч. 1 ст.239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, як вилучення прибутку (доходу) та адміністративно-господарський штраф.
Пунктом 5 частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролі своєї ж діяльності.
Пунктом 8 статті 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначену що уповноважені органи мають право звертатися до суду з позовами про стягненню до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Як слідує з позову предметом за ним є стягнення суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Держпродспоживслужби в Хмельницькій області штрафних санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення, в зв'язку з чим предметом доказування є обставини, які свідчать про наявність підстав, з яким закон пов'язує можливість стягнення відповідної заборгованості в судовому порядку.
Отже, стягнення суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Держпродспоживслужби в Хмельницькій області адміністративно-господарських санкції у вигляді штрафу, застосованого за порушення вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, є публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція саме адміністративних судів і стосується саме цих відносин.
Враховуючи викладене вище, цей спір виник не в зв'язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності в розумінні статті 20 Господарського процесуального кодексу України, оскільки здійснення органом державного нагляду (контролю) перевірки щодо формування та застосування державних регульованих цін на пальне, є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності.
З огляду на викладене цей спір є публічно-правовим, що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.
Отже, враховуючи суть спірних правовідносин, вважає, даний спір має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства, оскільки він виник з підстав реалізації Головним управлінням Держпродспоживслужби в Хмельницькій області своїх владних повноважень та функцій в сфері виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд роз'яснює позивачу, що спір згідно підстав і предмета позову та визначеного складу сторін у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до до ч. 4, 5 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, закриття провадження в даній справі є підставою для повернення сплаченого позивачем судового збору, для чого позивачу необхідно подати відповідне клопотання.
Керуючись ст. 231, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в справі № 910/476/23 закрити.
2. Роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань