ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.03.2023Справа № 910/20887/21
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" (вулиця Центральна, будинок 2, літера Б, село Микуличі, Бородянський район, Київська область, 07852)
до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 3" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вулиця Петра Запорожця, будинок 26, місто Київ, 02125)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 10).
простягнення 1 119 884 грн 99 коп.
Представники сторін:
від позивача: Пономаренко В.М. - представник за довіреністю
від відповідача:Лисиця О.В. - представник за довіреністю
від третьої особи:Тетерятник О.В. - представник за довіреністю
16.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" з вимогами до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічні лікарня № 3" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 1 119 884 грн 99 коп. заборгованості, в тому числі: 819 884 грн 99 коп. майнової шкоди, яка складається з: 9 818 грн 13 коп. стягнення орендної плати за договором від 20.03.2015 № 1833, 349 686 грн 06 коп. коштів за демонтоване та привласнене майно, 460 380 грн 80 коп. упущеної вигоди, а також 300 000 грн 00 коп. моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було відключено від мереж електропостачання об'єкт оренди за укладеним сторонами договором від 31.03.2016 № 18331, та, в подальшому, демонтовано, внаслідок чого позивачу було завдано збитків на суму 349 686 грн 06 коп. Поряд з цим відповідач продовжував нараховувати позивачу орендну плату у розмірі 9 818 грн 13 коп., яку останній просить суд стягнути з відповідача. У зв'язку із вчиненням вищезазначених дій упущена вигода позивача становить 460 380 грн 80 коп. Крім того, діловій репутації позивача також була нанесена шкода, яка оцінюється в розмірі 300 000 грн 00 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.
28.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/20887/21, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.01.2022.
27.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про залучення до участі у справі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 28.02.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Судове засідання, призначене на 28.02.2022 не відбулось у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.
13.04.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просить суд не здійснювати розгляд справи до закінчення військового стану.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 підготовче засідання призначено на 27.06.2022.
27.06.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшов супровідний лист.
27.06.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
В підготовчому засіданні 27.06.2022 оголошено перерву до 21.07.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 3" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язано надати суду в строк до 21.07.2022 наказ від 13.03.2019 року за № 74 "Про звільнення території на шляхах евакуації першого поверху приймального відділення".
04.07.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
21.07.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2022, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.09.2022.
01.09.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
В підготовчому засіданні 05.09.2022 оголошено перерву до 03.10.2022.
26.09.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
03.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання.
В підготовчому засіданні 03.10.2022 оголошено перерву до 20.10.2022.
20.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Підготовче засідання призначене на 20.10.2022 не відбулося, у зв'язку з аварійним відключенням електроенергії у приміщенні суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 підготовче засідання призначено на 07.11.2022.
Підготовче засідання призначене на 08.11.2022 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Н.Плотницької на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 підготовче засідання призначено на 16.01.2023.
16.01.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.
У підготовчому засіданні 16.01.2023 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.02.2023.
В судове засідання 13.02.2023 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.
Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. Представники відповідача та третьої особи надали пояснення, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 13.02.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед", як орендарем, Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, та Київською міською клінічною лікарнею № 3, як підприємством - балансоутримувачем було укладено договір № 1833-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору від 20.03.2015 № 1833 Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду) (далі за текстом - договір оренди), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 23.02.2016 № 9 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 26, корп. № 2 для розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.
15.02.2019 Дніпровським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві було складено за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання Київської міської клінічної лікарні № 3 вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
15.02.2019 на підставі вищезазначеного Акту було складено Припис №61 від 15.02.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногеної та пожежної безпеки та зазначено, що з метою усунення виявлених під час перевірки порушень щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки вимагається вжити таких заходів: на підставі пунктів 2.37, 2.23 III ППБУ демонтувати приміщення аптеки Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед", що розташоване на шляхах евакуації першого поверху приймального відділення.
14.03.2019 на виконання наказу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 3" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 74 від 13.03.2019 "Про звільнення території на шляхах евакуації першого поверху приймального відділення" демонтовано приміщення аптеки Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед".
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до відповідача з позовом про відшкодування збитків, понесених позивачем у зв'язку демонтажем приміщення аптеки, а саме: 9 818 грн 13 коп. майнової шкоди, спричиненої нарахуванням орендної плати після відключення об'єкту оренди від електропостачання за період з грудня 2018 року до лютого 2019 року; 349 686 грн 06 коп. майнової шкоди, спричиненої демонтажем об'єкту оренди та привласненням майна позивача; 460 380 грн 80 коп. упущеної вигоди за 205 днів не здійснення господарської діяльності в приміщенні аптечного пункту, а також 300 000 грн 00 грн. шкоди завданої діловій репутації позивача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.
Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" Розділу І "Загальні положення про зобов'язання" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" Господарського кодексу України .
Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За приписами частини першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.
Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов'язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
За змістом пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, частини другої статті 224 Господарського кодексу України, частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Згідно із частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина друга статті 217 Господарського кодексу України ).
Відповідно до частини третьої статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Згідно із частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.
До того ж покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію компенсаційності відшкодування збитків.
За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов'язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов'язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.
Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не містить визначення поняття ділової репутації юридичної особи, оскільки воно є морально-етичною категорією й одночасно особистим немайновим благом, якому закон надає значення самостійного об'єкта судового захисту (стаття 201 Цивільного кодексу України).
Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Ділова репутація має свою вартість (гудвіл) та є однією з складових ринкової вартості юридичної особи. Відповідно до пункту 14.1.40 Податкового кодексу України гудвіл визначено як нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. При цьому поняття гудвілу та ділової репутації не є тотожними. Гудвіл, на відміну від ділової репутації, є активом, який має вартісне вираження та використовується у бухгалтерському і податковому обліку.
Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Способами захисту ділової репутації може бути вимога про відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної такими порушеннями юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (стаття 94 Цивільного кодексу України).
З огляду на те, що позивачем не надано суду доказів скасування чи оспорення Акту Дніпровського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві від 15.02.2019 за № 66 та Припису №61 від 15.02.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногеної та пожежної безпеки, які були підставою для демонтажу приміщення аптеки, належних доказів вчинення відповідачем протиправних дій, в результаті яких позивачу були завдані збитки, а також доказів оцінки вартості шкоди, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності протиправної поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та збитками, понесеними позивачем, та розміру заявлених позивачем збитків.
Суд критично розцінює, надані позивачем, довідку доходу від продажу за 2018 рік від 13.12.2021, акт опису майна ТОВ "Діамед" при звільнені приміщення розташованого та 1 поверсі в корпусі № 2 КМКЛ № з від 14.03.2019 та оцінку майна від 14.03.2018, з огляду на те, що вказані документи складені самим позивачем, а тому не можуть вважатися належними доказами визначення вартості збитків, яких позивач зазнав у зв'язку зі знищенням та/або пошкодженням речі та розміру доходів, які останній міг би реально одержати за звичайних обставин, а також шкоди завданої діловій репутації позивача.
Будь-яких клопотань щодо призначення експертизи для визначення розміру завданої позивачу шкоди в межах даної справи позивачем не заявлялось.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про не доведеність позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами відповідно до норм статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними) для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, а тому позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 21.03.2023
Суддя Н.Плотницька