ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.03.2023Справа № 910/14667/22
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Національного банку України
до Фізичної особи-підприємця Хуберт Лебеденко Марини
про стягнення 10 468,86 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національного банку України до Фізичної особи-підприємця Хуберт Лебеденко Марини про стягнення 10 468,86 грн, обґрунтована неналежним виконанням умов договору оренди нежилих приміщень б/н від 31.03.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
13.01.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та уточнення її позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/14667/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала суду від 18.01.2023 була надіслана відповідачу на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0105493558281, однак конверт повернувся до суду не врученим із зазначенням причин повернення «за закінченням терміну зберігання».
Положеннями ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.03.2018 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Хуберт Мариною (орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень № б/н (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окремо визначене майно - нежитлове приміщення площею 14,2 кв.м., кімната № 9, що розташоване на четвертому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - об'єкт оренди).
Згідно із п. 2.1 Договору об'єкт оренди надається в оренду для використання орендарем для розміщення офісу орендаря (цільове призначення).
Положеннями п.п. 3.1, 3.2, 3.4 Договору встановлено, що орендодавець передає орендарю об'єкт оренди за актом приймання-передачі. Орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди. Об'єкт оренди повертається орендарем орендодавцю у день закінчення строку дії договору, але в будь-якому випадку не пізніше дня, що передує дню завершення процедури ліквідації банка Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а у разі дострокового розірвання/припинення дії цього договору - в день дострокового розірвання/припинення дії цього договору. Дата повернення об'єкту оренди із користування фіксується відповідним актом приймання-передачі.
Відповідно до п.п. 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 29.03.2019), 4.2 Договору орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкту оренди становить 220,00 грн, всього за один місяць оренди - 3 124,00 грн. Орендна плата за об'єкт оренди підлягає щомісячній індексації з урахуванням індексу споживчих цін на товари та послуги (індекс інфляції), а розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць (наростаючим підсумком). Нарахування орендодавцем орендної плати за цим Договором здійснюється з дня прийняття орендарем об'єкту оренди за актом приймання-передачі. Нарахування орендодавцем орендної плати за цим Договором припиняється з дня наступного за днем повернення орендарем об'єкту оренди орендодавцю та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.
За умовами пунктів 4.4., 4.5. Договору протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами цього Договору та надання орендодавцем відповідного рахунку орендар зобов'язується сплатити орендну плату за перший місяць користування об'єктом оренди. Починаючи з другого календарного місяця користування об'єктом оренди, орендар здійснює повну оплату орендної плати за місяць.
Згідно із п. 4.6 Договору орендна плата нараховується та сплачується орендарем на підставі рахунків орендодавця щомісячно шляхом переказу коштів на рахунок орендодавця до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця оренди.
Відповідно до п. 4.9 Договору експлуатаційні витрати орендодавця та вартість комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія тощо) не включаються до орендної плати та відшкодовуються орендарем орендодавцю окремо, відповідно до виставлених орендодавцем рахунків пропорційно займаній орендарем площі, у триденний строк з дня отримання орендарем таких рахунків, але не пізніше 15 числа місяця, на наступного за місяцем оренди.
Пунктом 4.15 Договору встановлено, що рахунки на оплату орендної плати, експлуатаційних витрат та комунальних послуг надаються орендарю / його представнику під підпис на їх копіях із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка отримує такі рахунки. Неотримання орендарем рахунків від орендодавця не є підставою для звільнення від сплати орендної плати / інших платежів чи їх затримання.
У відповідності до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 29.03.2019) цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 24.01.2020 (включно), але не довше ніж закінчення строк здійснення процедури ліквідації орендодавця.
За змістом п. 5.4 Договору дія цього договору припиняється у випадку, зокрема, закінчення строку договору, на який його було укладено.
Положеннями п.п. 7.3.2, 7.3.14 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний: вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього Договору, сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором; у разі закінчення строку дії договору оренди або в разі дострокового розірвання договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані, що відповідає умовам цього договору.
31.03.2018 на виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в користування об'єкт оренди за Договором, про що було складено акт приймання-передачі до Договору від 31.03.2018.
11.01.2020 Національний банк України набув право власності на нерухоме майно, яке є об'єктом оренди за Договором, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Листом № 61-0017/9021 від 20.02.2020 Національний банк України звернувся до відповідача з листом, в якому повідомляв про те, що ним було набуто право власності на нерухоме майно, яке є об'єктом оренди за Договором, а тому на підставі ст. 770 Цивільного кодексу України до нього перейшли права і обов'язки орендодавця за Договором. При цьому, звернув увагу на те, що строк дії Договору закінчився 24.01.2020, а визначена ним орендна плата не відповідає ринковим цінам, у зв'язку з чим вважає за доцільне збільшити орендну плату, починаючи з січня 2020 до 6 270,11 грн з подальшим щомісячним коригуванням на індекс інфляції. З огляду на повідомлене, запропонував у строк протягом десяти календарних днів письмово повідомити про готовність укласти додатковий договір щодо продовження Договору на визначених умовах або ж повернути об'єкт оренди, у зв'язку із закінченням строку дії Договору.
30.04.2020 листом №61-0017/21338 Національний банк України повідомив відповідача про те, що у зв'язку із відсутністю відповіді на лист №61-0017/9021 від 20.02.2020 представниками Національного банку України разом з представниками Асоціації "Наш Дім" 20.03.2020 було здійснено огляд приміщень та відповідно до п. 3.4.4 Договору і листа Асоціації "Наш Дім" від 14.04.2020 №15 встановлено 29.02.2020 як дату фактичного звільнення відповідачем орендованих згідно Договору приміщень, у зв'язку з чим просив підписати відповідні акти приймання-передачі та погасити заборгованість з орендної плати січень-лютий 2020 року і відшкодування комунальних послуг.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за Договором щодо своєчасної сплати орендних платежів та відшкодування комунальних витрат за час користування орендованими приміщеннями, а також щодо повернення орендованих приміщень після спливу строку дії Договору, у зв'язку з чим вказує на існування правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 10 468,86 грн, яка складається із: заборгованості по орендній платі за користування об'єктом оренди у період з 12.01.2020 по 24.01.2020 у розмірі 1 355,26 грн; неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди з 25.01.2020 по 29.02.2020 у розмірі 7 923,07 грн; суми відшкодування вартості комунальних послуг за період січень-лютий 2020 року у розмірі 1 190,53 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи (актом приймання-передачі від 31.03.2018; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 197629395 від 24.01.2020) підтверджується факт отримання відповідачем об'єкту оренди за Договором у користування та перехід до Національного банку України прав і обов'язків орендодавця за Договором з 11.01.2020.
Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
За змістом п. 5.4 Договору дія цього договору припиняється у випадку, зокрема, закінчення строку договору, на який його було укладено, а у відповідності до п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 29.03.2019) цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 24.01.2020 (включно), але не довше ніж закінчення строк здійснення процедури ліквідації орендодавця.
Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Із матеріалів справи вбачається, що після зміни власника орендованих за Договором приміщень (11.01.2020) та до спливу одного місяця після закінчення строку дії договору, визначеного в п. 5.4 Договору (24.02.2020), Національним банком України листом №61-0017/9025 від 20.02.2020 було повідомлено відповідача про закінчення строку дії Договору 24.01.2020 та можливість продовження подальшого користування орендованими приміщеннями виключно після зміни розміру орендної плати, у зв'язку з чим запропоновано повідомити про готовність укласти додатковий договір щодо продовження Договору на нових умовах або ж повернути об'єкт оренди, у зв'язку із закінченням строку дії Договору.
Тобто, орендодавцем у визначений законодавством строк було повідомлено орендарю свою волю про припинення правовідносин оренди за Договором із закінченням строку його дії у випадку не прийняття орендарем можливих умов його пролонгації.
Однак, матеріали справи не містять доказів надання орендарем відповіді на вказану пропозицію орендодавця, навпроти, позивачем, з посиланням на відомості компанії управителя будівлею, в якій знаходяться орендовані за Договором приміщення - Асоціації "Наш Дім", вказується на звільнення відповідачем орендованих приміщень 29.02.2020 за відсутності будь-яких повідомлень.
Відповідачем вказаних обставин у визначеному процесуальним законодавством порядку спростовано не було.
З огляду на викладені обставини вбачається, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 5.4 Договору Договір припинив свою дію 24.01.2020, а відповідач фактично звільнив орендовані приміщення 29.02.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п.п. 4.6, 4.9 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 10-го числа кожного поточного місяця, а відшкодування вартості комунальних послуг - до 15-го числа місяця, наступного за місяцем оренди.
Позивач стверджує, що відповідач не сплатив орендну плату за користування об'єктом оренди у період з 12.01.2020 по 24.01.2020, у зв'язку з чим станом на 24.01.2020 виникла заборгованість у загальному розмірі 1 355,26 грн.
Також, позивач вказує на невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування вартості комунальних послуг, нарахованих за період фактичного користування останнім орендованими згідно Договору приміщеннями з січня 2020 по 29.02.2020, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 190,53 грн.
Вірність наведених сум підтверджується зібраними в матеріалах справи доказами, а відповідач своїм правом на спростування таких тверджень позивача не скористався.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати та відшкодуванню вартості комунальних послуг становить 1 355,26 грн та 1 190,53 грн, відповідно, грошове зобов'язання по сплаті яких на момент звернення з даним позовом до суду настало, однак доказів її погашення відповідачем не надано.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки за прострочення по поверненню орендованих за Договором приміщень у розмірі 7 923,07 грн, нарахованої за період з 25.01.2020 по 29.02.2020.
Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 7.3.14 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний у разі закінчення строку дії договору оренди або в разі дострокового розірвання договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані, що відповідає умовам цього договору.
На підставі зібраних в матеріалах справи документів судом встановлено, що строк дії Договору припинився 24.01.2020, тобто, орендар зобов'язаний був повернути орендовані приміщення за актом приймання-передачі у строк до 24.01.2020.
Однак, в порушення умов Договору та ст. 785 Цивільного кодексу України відповідач після припинення дії договору своєчасно не повернув приміщення, а самовільно звільнив їх без повідомлення орендодавця 28.02.2020.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повернення орендованого приміщення, то вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 7 923,07 грн, нарахованої за період з 25.01.2020 по 29.02.2020, є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому задовольняються судом.
Частинами 1 та 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується наявність невиконаних відповідачем зобов'язань перед позивачем по сплаті орендної плати у розмірі 1 355,26 грн, відшкодуванню вартості комунальних послуг у розмірі 1 190,53 грн та виплаті неустойки за час прострочення з повернення орендованих приміщень у розмірі 7 923,07 грн, що не спростовано відповідачем шляхом реалізації своїх процесуальних прав та подачі відповідних доказів.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача наведених сум є правомірними та обґрунтованими, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Національного банку України задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хуберт Лебеденко Марини ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Національного банку України (вул. Інститутська, буд. 9, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 00032106) заборгованість по орендній платі у розмірі 1 355 грн 26 коп., суму відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 1 190 грн 53 коп., неустойку за прострочення з повернення орендованих приміщень у розмірі 7 923 грн 07 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.03.2023.
Суддя Т.Ю. Трофименко