ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.03.2023Справа № 910/667/23
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія»
до Фізичної особи-підприємця Білоуса Сергія Миколайовича
про стягнення 20 407,66 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" до Фізичної особи-підприємця Білоуса Сергія Миколайовича про стягнення 20 407,66 грн, обґрунтований неналежним виконанням зобов'язань з оплати товару за договором поставки № 7/246 від 12.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/667/23, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/667/23 надіслано на адреси позивача та відповідача рекомендованими листами, які отримано останніми, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Відповідачем ухвалу про відкриття провадження отримано 26.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493558265, наявним в матеріалах справи.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/667/23 встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду, відзив на позовну заяву не надійшов.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Білоусом Сергієм Миколайовичем (покупець) укладено договір поставки № 7/246 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у встановлений строк товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених цим Договором.
Предметом постачання по Договору є мікродобрива (надалі - товар), кількість, асортимент, ціна та вартість яких передбачаються в Специфікації до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору товар постачається продавцем після отримання від покупця попередньої оплати. Поставка товару здійснюється в такі терміни: у строк до 20.05.2021.
Згідно з п. 6.1., 6.2. Договору ціна за одиницю товару, що постачається за даним Договором, вказується в Специфікації до цього Договору. Ціна товару та загальна його вартість встановлюються у гривні, а також сторони визначили еквівалент ціни товару у євро. Зважаючи на те, що товар є імпортованим та враховуючи непередбачувані коливання курсів валют, сторони домовилися, що ціна за одиницю товару та вартість товару, вказані в цьому Договорі і Специфікації до нього, є попередніми та підлягають зміні (коригуванню) продавцем відповідно до курсу продажу євро до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку на день, що передує відповідному дню, а саме: на день виписки рахунку на оплату товару (у порядку, закріпленому в п. 6.4.1 п 6.4. цього Договору) та на день проведення розрахунку за отриманий товар (у порядку закріпленому в п. 6.4.2 п 6.4. цього Договору). На день укладення цього Договору, ціна та вартість товару розрахована продавцем виходячи з курсу продажу євро до гривні, встановленому на міжбанківському валютному ринку, на день, що передує дню укладення цього Договору, що становить 33,20 грн за 1 євро.
За умовами п. 6.3. Договору загальна вартість товару на день укладення цього Договору складає 13 449,84 грн в т.ч. ПДВ - 2 241,64 грн.
Згідно з умовами підпункту 6.4.1. п. 6.4. Договору покупець зобов'язується сплатити продавцю попередню оплату в сумі, що становить 20% від вартості товару, зазначеної в рахунку, наданому продавцем, протягом 2-х банківських днів з дати виписки такого рахунку.
Відповідно до підпункту 6.4.2. п. 6.4. Договору залишок вартості товару, тобто сума, що становить 80% вартості товару, вказаної в накладних на товар, з урахуванням коригування (дооцінки), що проводиться продавцем на підставі п. 6.2. цього Договору у порядку викладеному нижче в цьому пункті Договору, сплачується покупцем не пізніше 01.10.2021.
Коригування (дооцінка) залишку вартості товару здійснюється продавцем на дату кожного платежу, проведеного покупцем за товар, з застосуванням наступної формули:
S1 = (A1/A0)*S, де S1 - розмір залишку вартості товару, що підлягає сплаті покупцем після коригування (дооцінки); А1 - курс продажу євро до гривні, встановлений на міжбанківському валютному ринку на день попередній до дня коригування (дооцінки), розміщений на Інтернет - ресурсі; А0 - курс продажу євро до гривні, встановлений на міжбанківському валютному ринку на день попередній до дня виписки рахунку на оплату товару; S - сума залишку вартості товару до коригування (дооцінки). Для уникнення сумнівів, коригування (дооцінка) в будь-якому разі проводиться щодо залишку вартості товару на відповідну дату коригування.
Відповідно до п. 6.5. Договору у випадку несвоєчасного або неповного розрахунку покупцем за отриманий товар, при необхідності визначити розмір заборгованості за товар покупця на будь-який день, наприклад, у зв'язку з обчисленням розміру позовних вимог, продавець має право застосувати формулу, наведену у п. 6.4.2 Договору. В такому випадку значення показника S в формулі визначатиметься як прострочена частина вартості товару.
Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів, перерахованих покупцем на рахунок продавця (п. 6.6. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021, проте у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків по цьому Договору (п. 9.1. Договору).
Сторонами погоджено Специфікацію № 7/246 від 12.04.2021 (надалі - Специфікація), яка є невід'ємною частиною Договору, якою визначено ціну за товар - 13 449,84 грн.
На підтвердження виконання умов Договору щодо передачі відповідачу товару позивачем надано накладні № 7/246 від 21.04.2021 на суму 3649,44 грн з ПДВ та № 7/246-1 від 11.05.2021 на суму 9800,40 грн з ПДВ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання із оплати товару виконав частково, сплативши лише попередню оплату у розмірі 20% вартості товару в сумі 2689,97 грн, в той час як оплату залишку вартості товару у розмірі 80% у строк, визначений п. 6.4.2. Договору не здійснив, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем з урахуванням коригування (дооцінки) залишку вартості товару у розмірі 12 613,68 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем здійснення розрахунку за переданий позивачем товар, останнім нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4 566,02 грн за загальний період з 02.10.2021 по 06.01.2023, а також штраф у розмірі 3 227,96 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Приписами ст. 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом із матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 13 449,84 грн з ПДВ, що підтверджується накладними № 7/246 від 21.04.2021 та № 7/246-1 від 11.05.2021, підписаними та скріпленими печатками сторін.
Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено виписку по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія» за період з 01.01.2021 по 01.01.2023, з якої вбачається, що за Договором № 7/246 від 12.04.2021 відповідачем 12.04.2021 було здійснено лише попередню оплату у розмірі 2 689,97 грн згідно рахунку № 7/246 від 12.04.2021, як це визначено умовами п. 6.4.1. Договору.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати залишку вартості товару на суму 10 759,87 грн (80% вартості товару, вказаної в накладних на товар) у строк до 01.10.2021, як це передбачено п. 6.4.2 Договору.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 10 759,87 грн, що також не було спростовано відповідачем.
Враховуючи зазначене, а також на підставі положень п. 6.5. Договору позивачем здійснено коригування (дооцінку) залишку вартості товару та визначено розмір заборгованості відповідача у сумі 12 613,68 грн ((38,92/33,20)*10 759,87 грн).
Суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача, дійшов висновку, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за порушення зобов'язань з оплати товару за Договором у заявленому позивачем розмірі, а саме 12 613,68 грн.
У зв'язку з порушенням терміну на сплату залишку вартості переданого позивачем товару, визначеного п. 6.4.2 Договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача на підставі п. 10.3. Договору пеню у розмірі 4 566,02 грн за період з 02.10.2021 по 06.01.2023 та штраф у розмірі 3 227,96 грн на підставі п. 10.4. Договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Щодо одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19.
Так, п. 10.3. Договору сторони визначили, що в разі несвоєчасного чи не повного розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує продавцю на вимогу останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочки від вартості неоплаченого товару за весь період прострочення.
Абзацом 3 п. 10.4. Договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошового зобов'язання покупцем за цим Договором понад тридцять календарних днів, окрім пені, передбаченої п. 10.3. цього Договору, покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 30 % від вартості неоплаченого товару.
При цьому, за умовами п. 10.6. Договору сторони домовилися, що відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за цим Договором складає 3 роки. Крім цього, сторони відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовилися про те, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим Договором збільшується до трьох років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, суд зазначає, що умовами п. 10.6. Договору сторони встановили інший період нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин, суд перевіряє обґрунтованість заявленої суми пені, виходячи з зазначеного позивачем періоду, який не суперечить законодавству.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання з 02.10.2021 по 06.01.2023 у розмірі 4 566,02 грн, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.
Крім того, перевіривши розрахунок штрафу за порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасного виконання зобов'язання із оплати поставленого позивачем товару, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача штраф у розмірі 3227,96 грн на підставі п. 10.4. Договору є обґрунтованим, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин, враховуючи відсутність належних спростувань від відповідача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білоуса Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія» (вул. Стельмаха, 6А, м. Київ, 03040, ідентифікаційний код 41694117) заборгованість у розмірі 12 613,68 грн, пеню у розмірі 4 566,02 грн, штраф у розмірі 3 227,96 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.03.2023.
Суддя Т. Ю. Трофименко