ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2023Справа № 910/5639/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут", м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор проперті менеджмент", м. Київ
про стягнення 701 448,80 грн, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
08.07.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор проперті менеджмент" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 690 746,00 грн, суми пені в розмірі 5 504,55 грн, суми 3%; річних в розмірі 825,69 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 4 372,56 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового обов'язку за Договором про постачання електричної енергії споживачу №06/05/21-44 від 06.05.2021 року, в частині оплати вартості поставленої позивачем електроенергії.
Ухвалою від 18.07.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
04.08.2022 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, заява про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та заява про призначення судового засідання в справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 05.08.2022 року розгляд справи №910/5639/22 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 23.08.2022 року.
В судовому засіданні 23.08.2022 року в справі оголошено перерву до 11.10.2022 року.
31.08.2022 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог.
08.09.2022 року позивачем подано до суду заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 13.09.2022 року заяву позивача задоволено та вирішено здійснити розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судове засідання 11.10.2022 року не відбуло у зв'язку з оголошенням повідомлення «повітряна тривога» в місті Києві.
Ухвалою від 14.10.2022 року засідання в справі призначено на 08.11.2022 року.
18.10.2022 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
25.10.2022 року позивачем подано до суду заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 28.10.2022 року заяву позивача задоволено та вирішено здійснити розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судове засідання 08.11.2022 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою від 15.11.2022 року засідання в справі призначено на 20.12.2022 року.
29.11.2022 року позивачем подано до суду заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 30.11.2022 року заяву позивача задоволено та вирішено здійснити розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
13.12.2022 року позивачем подано клопотання про зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування процентів органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення за визначеною позивачем формулою.
Зазначене клопотання долучене без надання йому правової оцінки, оскільки позовні вимоги позивача не містять зазначених вимог та не змінені позивачем у відповідності до заявленого в клопотанні прохання.
В засіданні 20.12.2022 року судом було протокольно відмовлено в прийнятті до розгляду заяв позивачу про збільшення позовних вимог, про що здійснено запис до протоколу судового засідання. В справі оголошено перерву до 21.02.2023 року.
Судове засідання 13.02.2023 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на навчанні.
Ухвалою від 13.02.2023 судове засідання в справі призначено на 14.03.2023 року.
В засідання 14.03.2023 року сторони не з'явились.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 14.03.2023 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
06.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центренергозбут» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Навігатор проперті менеджмент» (споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №06/05/21-44 (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого постачальник (позивач) зобов'язується передати електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії постачальнику, а також здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, якщо інше не передбачено комерційною пропозицією.
Згідно з пунктом 5.1. Договору споживач розраховується з позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
Пунктом 5.6. цього Договору встановлено, що розрахунки споживача за цим Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору та на підставі рахунку постачальника на оплату постачання електричної енергії.
Згідно з пунктом 3.1 Комерційної пропозиції (додаток №2 до Договору) оплата за постачання планового обсягу електричної енергії здійснюється споживачем у формі планових платежів: 1) до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, споживач сплачує 50% від суми планового обсягу постачання електричної енергії розрахункового місяця; 2) до 20 числа розрахункового місяця, споживач сплачує 50% від суми планового обсягу постачання електричної енергії розрахункового місяця.
Згідно з пунктом 3.2 Комерційної пропозиції (додаток №2 до Договору) до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію.
За умовами пункту 4.2. Комерційної пропозиції (додаток №2 до Договору) остаточний розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію здійснюється на підставі рахунку на оплату електричної енергії, що надсилається споживачу не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем разом із актом передачі-прийому електричної енергії та актом звірки в порядку, передбаченому п. 1.4. Договору.
На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії протягом грудень 2021 - лютий 2022 року були підписані акти купівлі-продажу електричної енергії на загальну суму 690 888,72 грн, з яких:
- №1049 від 31.12.2021 на суму 273 427,85 грн (рахунок на оплату №1481 від 31.12.2021 року (за грудень 2021));
- №68 від 31.01.2022 на суму 251 373,24 грн (рахунок на оплату №173 від 31.01.2022 року (за січень 2022));
- №318 від 28.02.2022 на суму 166 087,63 грн (рахунок на оплату №513 від 28.02.2022 року (за лютий 2022)).
Відповідачем здійснено оплату вартості спожитих послуг з постачання електричної енергії на суму в розмірі 10 142,72 грн, про що позивачем надано до матеріалів справи відповідні докази.
Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем спожиту у наведений вище період електричну енергію на суму 690 746,00 грн оплачено не було, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на вказану суму, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 5 504,55 грн, суму 3% річних в розмірі 825,69 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 4 372,56 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка заявлена позивачем в позовній заяві в розмірі 690 746,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, лише на суму в розмірі 680 746,00 грн, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" саме на суму в розмірі 680 746,00 грн, у зв'язку з чим, відповідна позовна вимога підлягає частковому задоволенню в зазначеному розмірі.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 5 504,55 грн за період з 21.01.2022 року по 20.02.2022 року.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно пункту 9.4. Договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, споживач сплачує за вимогами постачальника, направленою відповідно до вимог п. 1.4. Договору, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу або у іншому розмірі, визначеному Комерційною пропозицією.
Аналогічна норма викладена в п. 6. Комерційної пропозиції.
Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені і визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає зазначеним вище нормам, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 5 504,55 грн.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 825,69 грн суми 3% річних та 4 372,56 грн суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 825,69 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 4 372,56 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості в розмірі 680 746,00 грн, сума пені в розмірі 5 504,55 грн, сума 3% річних в розмірі 825,69 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 4 372,56 грн.
Судовий збір у розмірі 10 371,73 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор проперті менеджмент" (ідентифікаційний код 42316060, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 32) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" (ідентифікаційний код 43888596, місцезнаходження: 18001, Черкаська область, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 208) суму коштів основного боргу в розмірі 680 746,00 грн (шістсот вісімдесят тисяч сімсот сорок шість гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 5 504,55 грн (п'ять тисяч п'ятсот чотири гривни 55 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 4 372,56 грн (чотири тисячі триста сімдесят дві гривни 56 копійок), суму 3% річних в розмірі 825,69 грн (вісімсот двадцять п'ять гривень 69 копійок) та суму судового збору в розмірі 10 371,73 грн (десять тисяч триста сімдесят одна гривна 73 копійки).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Центренергозбут" судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 150,00 грн.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ