ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2023Справа № 910/13648/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Токарєвої К.К., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "АЄ Фекторі"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери"
про стягнення 246 480,78 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Бондарчук Я.М.;
від відповідача: Гордієнко Н.П.;
вільний слухач: Метелиця Д.Ю.
Приватне підприємство "АЄ Фекторі" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" (відповідач) про стягнення 246 480,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/13648/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
10.12.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення у справі судової експертизи. Відповідач зазначив, що строк виконання обов'язку з оплати поставленого товару не настав. Відповідач стверджує, що усі рахунки, отримані від позивача, оплачені відповідачем у повному обсязі. Крім того, у матеріалах справи відсутні у повному обсязі первинні облікові документи на які позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог. З метою підтвердження необґрунтованості позовних вимог відповідач просить призначити судову експертизу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 призначено у справі № 910/13648/21 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на час проведення судової експертизи провадження у справі зупинено.
24.11.2022 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судової експертизи разом з матеріалами справи № 910/13648/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 поновлено провадження у справі № 910/13648/21, запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення з урахуванням висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
27.12.2022 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання у якому останній просив надати час для подання письмових пояснень та додаткових доказів з урахуванням висновку експерта орієнтовно до 16.01.2023.
27.12.2022 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування у ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві копії податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" та додатків до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 та копію витягу з реєстру платників податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери".
02.01.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд взяти до уваги висновок експерта № 10547/22-72 від 10.11.2022 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
04.01.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить суд долучити відповідь Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України на адвокатський запит та врахувати її при розгляді клопотання про витребування інформації.
16.01.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.02.2023.
08.02.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування поданого клопотання про відкладення розгляду справи представник позивача зазначив, що у представника позивача існують обставини, що унеможливлюють його участь у судовому засіданні через необхідність участі у іншій справі.
13.02.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення проти клопотання про витребування доказів.
Розглянувши у судовому засіданні 14.02.2023 клопотання позивача про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні, зважаючи на необґрунтованість доводів позивача. Суд зауважує, що податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт поставки товару. Водночас, фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та наявність правовідносин між сторонами.
Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи відхиляється судом, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.
Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Отже, позивач не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання, а доказів неможливості розгляду спору без участі представника позивача матеріали справи не містять.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.
Судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні 14.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.03.2023.
02.03.2023 представник позивача подав клопотання про долучення письмових доказів та пояснень по справі.
У судовому засіданні 02.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Між Приватним підприємством "АЄ Фекторі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" склалися господарські правовідносини у сфері купівлі-продажу зарядних пристроїв для електромобілів.
Позивач зазначає, що на підставі видаткових накладних, які долучено до матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5 225 858,16 грн.
За твердженнями позивача, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 4 979 377,36 грн., внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 246 480,78 грн., що і стало підставою для звернення до суду.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Факт поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем, згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин.
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару, його прийняття відповідачем.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 призначено у справі № 910/13648/21 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експертів поставлено наступні питання:
1)Чи підтверджується документально поставка Приватним підприємством "АЄ Фекторі" (попереднє найменування Приватне підприємство "Тесла Моторс") Товариству з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" товару на суму 5 225 858,16 грн. згідно наявних у матеріалах справи доказів? Якщо ні, на яку суму документально підтверджується поставка Приватним підприємством "АЄ Фекторі" (попереднє найменування Приватне підприємство "Тесла Моторс") Товариству з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" товару згідно наявних у матеріалах справи доказів?
2)Чи підтверджується документально оплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" на користь Приватного підприємства "АЄ Фекторі" (попереднє найменування Приватне підприємство "Тесла Моторс") товару на суму 4 979 377,36 грн. згідно наявних у матеріалах справи доказів? Якщо ні, на яку суму документально підтверджується оплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" на користь Приватного підприємства "АЄ Фекторі" (попереднє найменування Приватне підприємство "Тесла Моторс") товару згідно наявних у матеріалах справи доказів?
3)Яка фактична заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" перед Приватним підприємством "АЄ Фекторі" (попереднє найменування Приватне підприємство "Тесла Моторс") за поставлений згідно матеріалів справи товар?
Згідно висновку експерта № 10547/22-72 від 10.11.2022 за результатами проведення судової економічної експертизи у справі № 910/13648/21:
1)Згідно наданих на дослідження видаткових накладних Приватне підприємство "АЄ Фекторі" за період квітень 2019 - квітень 2021, документально підтверджується поставка товару для Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" на загальну суму 4 891 251,94 грн.;
2)Згідно наданих на дослідження платіжних доручень за період квітень 2019 - квітень 2021, загальна сума грошових коштів перерахована Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" в рахунок оплати за товар на розрахунковий рахунок Приватного підприємства "АЄ Фекторі" документально підтверджується на суму 5 063 558,26 грн.;
3)Зважаючи на те, що господарські відносини між Приватним підприємством "АЄ Фекторі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" склалися на основі усного правочину, строк виконання зобов'язань по якому не визначено, а надані на дослідження первинні документи не мають узгодженості та не підтверджені обліковими бухгалтерськими регістрами, перевірити правильність та достовірність відображення взаєморозрахунків, встановити наявність заборгованості та визначити її суму не видається за можливе.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Приписами ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пункті 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4, викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експерта № 10547/22-72 від 10.11.2022, суд вважає його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, вказаний висновок не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності та обґрунтованості.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 4 891 251,94 грн.
У свою чергу, відповідачем здійснено оплату товару на суму 5 063 558,26 грн., тобто у більшому розмірі ніж вартість поставленого товару.
Таким чином, позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено наявності у відповідача заборгованості у розмірі 246 480,78 грн. за поставлений, проте не оплачений товар.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Приватного підприємства "АЄ Фекторі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" про стягнення 246 480,78 грн. задоволенню не підлягають.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У позові Приватного підприємства "АЄ Фекторі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" про стягнення 246 480,78 грн. - відмовити повністю.
2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.03.2023.
Суддя С. В. Стасюк