ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2023Справа № 910/290/23
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна компанія «ВІД»
про стягнення 129 600,00 грн.,
Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна компанія «ВІД» (надалі - ТОВ «Швейна компанія «ВІД») про стягнення 129 600,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю капелюхів та головних уборів (кепі темно-синього кольору) №136НП від 25.05.2022, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 86 400,00 грн. та плати за користування коштами попередньої оплати у розмірі 43 200,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходженням ТОВ «Швейна компанія «ВІД» поштовим відправленням за №0105493393339, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 09.01.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано, будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
25.05.2022 між Національною поліцією України (покупець) та ТОВ «Швейна компанія «ВІД» (постачальник) укладено договір про закупівлю капелюхів та головних уборів (кепі темно-синього кольору) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18440000-5) №136НП (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю кепі темно-синього кольору (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18440000-5), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.
Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок постачальника, який зазначено в розділі XVцього договору на умовах попередньої оплати у розмірі 50 відсотків від ціни договору, указаній в розділі ІІІ Договору в сумі 2 880 000,00 грн., у тому числі ПДВ 480 000,00 грн. Підставою для проведення попередньої оплати є оформлений та наданий постачальником рахунок на оплату. Остаточний розрахунок в розмірі 50 відсотків 2 880 000,00 грн., у тому числі ПДВ 480 000,00 грн. Покупець здійснює після поставки товару, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення остаточного розрахунку є накладна підписана уповноваженими представниками сторін. Накладна повинна бути оформлена та містити обов'язкові реквізити відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зміст та обсяг господарської операції, зазначеної в накладній, повинен відповідати специфікації товару (п. 4.1 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 60 календарних днів включно з дати укладення цього договору, за адресою покупця у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені постачальнику безпосередньо перед поставкою товару). У разі, якщо останній день поставки, визначений абзацом першим цього пункту договору, припадає на неробочий день, визначений відповідно до закону, у місці поставки товару, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної.
25.07.2022 між Національною поліцією України (покупець) та ТОВ «Швейна компанія «ВІД» (постачальник) укладено додаткову угоду №2/204НП до Договору, в якій сторони дійшли згоди внести зміни в Договір, зокрема, доповнили пунктами наступного змісту:
« 5.2 граничний термін виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині поставки покупцю товару не може перевищувати 89 календарних днів включно з дати укладення цього договору.»;
« 5.8 у разі не виконання або часткового виконання» постачальником своїх зобов'язань в частині поставки покупцю товару за цим договором в граничні терміни поставки, зазначені в п. 5.2 цього договору, постачальник протягом 3 банківських днів з дати закінчення граничного терміну поставки товару зобов'язаний повернути покупцю кошти, отримані в якості попередньої оплати. При цьому сума коштів, що підлягає поверненню покупцю зменшується на суму поставленого товару постачальником на дату закінчення граничного терміну поставки».
Крім того, додатковою угодою №2/204НП від 25.07.2022 до Договору сторони внесли зміни, зокрема, в п. 9.2 Договору та виклали його в наступній редакції: «за порушення строків виконання зобов'язання передбаченого пунктом 5.1 цього договору, в обсягах передбачених цим договором, з постачальника на користь покупця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості». При цьому, день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1 розділу 5 цього договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.».
На виконання умов Договору, позивачем сплачено відповідачу 2 880 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1910 від 01.06.2022, а відповідачем поставлено позивачу товар на суму 5 760 000,00 грн., що підтверджується накладною №71 від 09.08.2022.
Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару на підставі Договору, у зв'язку з чим позивач заявляє про стягнення пені у розмірі 86 400,00 грн. та плати за користування коштами попередньої оплати у розмірі 43 200,00 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.1 Договору, відповідач зобов'язаний був передати позивачу товар не пізніше 25.07.2022, проте фактично поставка товару відбулась 09.08.2022, тобто з простроченням.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується несвоєчасна поставка відповідачем позивачу товару на підставі Договору. Відповідачем даний факту не спростовано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Пунктом 9.2 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання передбаченого пунктом 5.1 цього договору, в обсягах передбачених цим договором, з постачальника на користь покупця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно із п. 9.3 Договору за невиконання зобов'язання щодо поставки товару, постачальник відповідно до вимог статей 536 та 693 Цивільного кодексу України сплачує 0,1 відсотка від суми попередньої оплати за кожен день прострочення з дня коли товар мав бути переданий покупцю до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Суд погоджується із розрахунком позивача та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 86 400,00 грн. та плату за користування коштами попередньої оплати у розмірі 43 200,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Швейна компанія «ВІД» на користь Національної поліції України пені у розмірі 86 400,00 грн. та плати за користування коштами попередньої оплати у розмірі 43 200,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Національної поліції України задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна компанія «ВІД» (18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Чехова, будинок 72; ідентифікаційний код 43711390) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, будинок 10; ідентифікаційний код 40108578) пеню у розмірі 86 400 (вісімдесят шість тисяча чотириста) грн. 79 коп., плату за користування коштами попередньої оплати у розмірі 43 200 (сорок три тисячі двісті) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий