ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у відстрочці виконання рішення
м. Київ
26.01.2023Справа № 910/4160/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання П'янковській Т.В., розглянувши матеріали
заяви боржника Державного підприємства "Гарантований Покупець"
про відстрочку виконання рішення
у справі № 910/4160/20
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вул. Назарівська,3, м. Київ, 01032
до Державного підприємства "Гарантований покупець" вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032
треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг
2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 3 360 209 001,13 грн.
Представники сторін:
Від позивача (стягувача): Гарматін К.В.
Від відповідача (боржника): Прохоров Ю.Г.
Від третіх осіб 1, 2: не з'явилися.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, за Додатковою угодою № 11: 2 879 191 967,42 грн. основного боргу, 134 676 957,60 грн. пені, 184 131 757,00 грн. штрафу, 29 730 145,73 грн. 3% річних, 52 857 691,42 грн. інфляційних втрат; за Додатковою угодою № 14: 69 298 822,31 грн. основного боргу, 3 248 702,64 грн. пені, 5 004 212,00 грн. штрафу, 681 477,28 грн. 3% річних, 1 387 267,73 грн. інфляційних втрат, всього 3 360 209 001,13 грн.
Окрім цього позивач просить суд на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування пені та трьох процентів річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 483 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії" між сторонами Договору купівлі - продажу електричної енергії № 65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 року (далі - Договір) та Додаткових угод до нього № 11/76/01/20 від 30.01.2020 року та № 14/203/01/20 від 14.02.2020 року (далі - Додаткові угоди № 11 та № 14) в частині своєчасної та повної оплати проданої позивачем електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої ДП "НАЕК "Енергоатом" нараховані пеня, штраф та проценти річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі № 910/4160/20 в частині стягнення 354 800 533,17 грн. основного боргу, 137 925 660,24 грн. пені, 189 135 969,00 грн. штрафу закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований Покупець" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська,3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) 2 593 690 256,56 грн. основного боргу, 30 411 623,01 грн. процентів річних, 54 244 959,15 грн. втрат від інфляції та 735 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Так, через канцелярію суду 19.03.2021 року від відповідача - Державного підприємства "Гарантований Покупець" надійшла заява №15/1182 від 16.03.2021 року про відстрочку виконання рішення разом з доказами направлення на адресу позивача та третіх осіб, в якій відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі № 910/4160/20 терміном на один рік з моменту ухвалення рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 року заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/4160/20 призначено до розгляду в судовому засіданні 26.05.2021 року.
В свою чергу, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення суду супровідним листом від 15.07.2020 року № 910/4160/20/4519/2020 матеріали справи № 910/4160/20 направлені до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 року у даній справі апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року у справі № 910/4160/20 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року у справі №910/4160/20 в частині суми основного боргу в сумі 619 096 107,56 грн. визнано нечинним та закрито провадження у справі у вказаній частині. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року у справі № 910/4160/20 у частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" 1 974 594 149,00 грн. основного боргу, 30 411 623,01 грн. процентів річних, 54 244 959,15 грн. втрат від інфляції, 735 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору та закриття провадження у справі в частині стягнення 354 800 533,17 грн. основного боргу, 137 925 660,24 грн. пені та 189 135 969,00 грн. штрафу залишено без змін.
Матеріали справи № 910/4160/20 повернуто до Господарського суду міста Києва.
На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 року у даній справі 15.09.2022 року видано відповідний наказ.
Через відділ діловодства суду 23.09.2022 року надійшла заява боржника - Державного підприємства "Гарантований покупець" № 15/4012 від 21.09.2022 року про визнання виконавчого документу у справі № 910/4160/20 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основного боргу на суму 1 371 571 902,95 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 року заяву про відстрочку виконання рішення у справі №910/4160/20 прийнято до розгляду та розгляд заяви призначено на 12.10.2022 року.
Проте, у зв'язку із запровадженням тимчасово на період з 12 по 14 жовтня 2022 року дистанційного режиму роботи для працівників апарату Господарського суду міста Києва відповідно до Наказу Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 року "Про запровадження дистанційного режиму роботи для працівників апарату Господарського суду міста Києва" , 12.10.2022 року судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 року розгляд заяви про відстрочку виконання рішення у справі №910/4160/20 призначено на 07.12.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 року на підставі пункту 17.12 частини першої розділу XI "Перехідні положення" ГПК України у зв'язку переглядом рішень у даній справі в касаційному порядку та витребуванням ухвалою Верховного Суду від 08.11.2022 року матеріалів справи № 910/4160/20, розгляд заяви боржника про відстрочку виконання рішення у справі № 910/4160/20 зупинено до розгляду касаційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 року у справі №910/4160/20, з одночасним направленням матеріалів справи до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 01.12.2022 року у справі № 910/4160/20 касаційну скаргу ДП "Гарантований покупець" залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 року - без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.01.2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 року заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про визнання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/4160/20 таким, що не підлягає виконанню в частині, задоволено та визнано наказ Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 року у справі № 910/4160/20 в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" основного боргу у розмірі 1 371 571 902,95 грн. таким, що не підлягає виконанню.
У судове засідання з розгляду заяви 26.01.2023 року з'явилися уповноважені представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника).
Уповноважені представники третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не з'явилися в судове засідання.
Про дату, час та місце судового засідання треті особи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № № 0105492562684, 0105492562676 відповідно.
Окрім цього, про дату, час і місце проведення судового засідання треті особи додатково повідомлялися шляхом надсиланням копії ухвали суду від 19.12.2022 року про поновлення провадження у справі та призначення розгляду справи № 910/4160/20 засобами електронного зв'язку на електронні адреси третіх осіб, зазначених в матеріалах справи, а саме: box@nerc.gov.ua, nec-kanc@ua.energy, факт отримання яких 20.12.2022 року підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронних листів до електронних скриньок.
Про поважні причини неявки представників третіх осіб в судове засідання 26.01.2023 року суд не повідомлено.
Заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 26.01.2023 року до суду також не надходило.
Уповноважений представник стягувача в судовому засіданні 26.01.2023 року щодо задоволення заяви боржника про відстрочку виконання рішення у справі № 910/4160/20 заперечив.
У судовому засіданні 26.01.2023 року уповноважений представник боржника надав усні пояснення по суті поданої заяви про відстрочку виконання рішення у справі № 910/4160/20 та просив останню задовольнити.
Дослідивши матеріали справи та заяву про відстрочку виконання рішення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується дана заява та об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду заяви суд зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали виключно за фактом такого звернення сторони.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування поданої заяви боржник вказує на відсутність оборотних та необоротних активів, що могли б бути направлені на погашення заборгованості перед виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Крім того боржник зазначає, що сума задоволених позовних вимог - вища за суму вартості необоротних активів та суми грошових коштів, що знаходяться на рахунках боржника, а отже виконання рішення в даній справі може призвести до банкрутства Державного підприємства "Гарантований покупець".
Також боржник у поданій заяві про відстрочку виконання рішення зазначає, що спеціальні обов'язки із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що зводяться до оплати виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом, та виконання яких є змістом грошового зобов'язання за Договором, покладені Законом України "Про ринок електричної енергії" та постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 року, якою затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок) на Гарантованого покупця та на ПАТ НЕК "Укренерго".
Покладення на НЕК "Укренерго" зазначених спеціальних обов'язків, змістом яких є саме забезпечення оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом, породжує обов'язок останнього оплатити відпущену електричну енергію виробникам за "зеленим" тарифом шляхом здійснення повної оплати вказаної послуги "Гарантованому покупцю".
В свою чергу, відсутність бюджетного фінансування, про що зазначає відповідач, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника, а також скрутне матеріальне становище, зумовлене, в тому числі, наявністю 131 відкритих судових проваджень у справах за позовами виробників електроенергії за "зеленим" тарифом до ДП "Гарантований покупець", та яке підтверджується наданим боржником балансом (звіт про фінансовий стан) станом на 31 грудня 2020 року і довідкою про стан розрахунку ПАТ "Укренерго" за отриману від Гарантованого покупця послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел станом на січень 2021 року, на переконання суду є можливими, проте не безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Боржник вказує, що на НЕК "Укренерго" покладено обов'язок забезпечити надходження грошових коштів Гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом в повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з такими продавцями, з урахуванням сплачених НЕК "Укренерго" грошових коштів для забезпечення Гарантованому покупцю здійснення вказаної оплати.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В зв'язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд з урахуванням предмету спору, змісту заяви боржника та фактичних обставин справи звертає увагу, що спірним Договором № 65-150-SD-19-00063/749/01 від 27.09.2019 року (далі - Договір) та Додаткових угод до нього № 11/76/01/20 від 30.01.2020 року та № 14/203/01/20 від 14.02.2020 року (далі - Додаткові угоди № 11 та № 14), Порядком та приписами ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" не визначено прямої залежності виконання зобов'язань Гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за "зеленим" тарифом електроенергії з виконанням зобов'язань оператором системи передачі (ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") щодо оплати послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Так, у відповідності до положень статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж за "зеленим" тарифом електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону.
Тобто, правовідносини між Гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом (позивачем) не є пов'язаними з правовідносинами гарантованого покупця з оператором системи передачі (ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго").
Наразі судом також враховано, що при укладенні спірного Договору сторонами не передбачено покладення обов'язків з оплати виробленої виробником за "зеленим" тарифом електричної енергії на іншу особу, окрім відповідача.
Водночас судом прийнято до уваги ненадання відповідачем на час розгляду даної заяви доказів відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів у необхідному для виконання рішення суду розмірі.
Поряд із цим суд звертає увагу, що долучені відповідачем до заяви докази та наведені обґрунтування не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання, адже сам лише факт звернення відповідача до суду з позовом до ПАТ НЕК "Укренерго" про стягнення боргу у розмірі 25 724 290 343,04 грн. (справа № 910/16664/20) не є гарантованим підтвердженням надходження грошових коштів на рахунки відповідача з метою належного виконання рішення суду саме у даній справі по закінченню терміну відстрочки, а інших доказів на підтвердження такої можливості заявником суду не надано.
Суд також акцентує увагу, що відповідач є господарюючим суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже позивач, здійснюючи господарську діяльність, мав передбачити пов'язані із цим ризики, в тому числі можливість несвоєчасного виконання зобов'язань контрагентом та наступне понесення витрат.
Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов'язань.
Водночас при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення мають бути враховані і майнові інтереси позивача у цій справі, адже рішення суду у цій справі було прийнято саме на захист інтересів останнього, про що неодноразово наголошувалось Європейським судом з прав людини.
Виходячи з норм ст. 3 ЦК України, згідно з якими до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, та враховуючи, що відповідачем порушені майнові договірні зобов'язання перед позивачем і останній заперечує проти віддалення строку виконання відповідачем цих зобов'язань, буде несправедливим відстрочити виконання фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем.
Суд зазначає, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої" електроенергії, саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство "Гарантований покупець", у зв'язку з чим останнє зобов'язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
Окрім того, судом враховано, що з часу подання відповідної заяви про відстрочення виконання рішення з 19.03.2021 року боржником відповідно до заяви останнього від 23.09.2022 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині було здійснено оплату основного боргу на загальну суму 1 371 571 902, 95 грн. у зв'язку з чим відповідною ухвалою суду від 26.01.2023 року було задоволено заяву про визнання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/4160/20 таким, що не підлягає виконанню в частині.
Суд звертає увагу, що в заяві №15/1182 від 16.03.2021 року про відстрочку виконання рішення зазначено термін відстрочки виконання рішення від 11.03.2021 року по справі № 910/4160/20 на один рік з моменту ухвалення даного рішення, однак за умови нерозглянутої даної заяви на момент судового засідання та з урахуванням ухвали від 26.01.2023 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, сплата решти боргу не здійснена.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, в першу чергу, матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/4160/20.
Відповідно до частини 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 42, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення у справі № 910/4160/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон