номер провадження справи 15/213/22
06.03.2023 Справа № 908/2819/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 84; фактична адреса: 49001, м. Дніпро, вул. Короленка, 4
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», 69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 71А, кімната 901
про зобов'язання виконати умови договору
без повідомлення (виклику) учасників справи
суть спору
27.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, Донецька область, м. Маріуполь до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м. Запоріжжя про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м. Запоріжжя виконати умови договору № 730/Мр про закупівлю від 06.04.2021, а саме: відпустити товар - 960 літрів бензину, підвищеної якості А-92- Євро виду І за талонами на паливо Маріупольському міжрайонному відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, Донецька область, м. Маріуполь на АЗС у містах Донецької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022, справу № 908/2819/22 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 04.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2819/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/213/22. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2819/22.
Ухвалою суду від 04.01.2023 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 03.02.2023 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 17.02.2023 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 06.03.2023 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 03.02.2023 сплив тридцяти денний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Позов заявлено з тих підстав, що між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю. За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався поставити замовнику бензин, підвищеної якості А-92 Євро виду І, позивач прийняти та оплатити даний товар. Відповідач передав позивачу 96 талонів на паливо за якими відповідач зобов'язаний був відпустити 960 літрів пального на суму 27 763,20 грн. Відповідачем не було відпущено товар на вказану суму. Позивач просить позов задовольнити та зобов'язати відповідача виконати умови договору, а саме: відпустити товар - 960 літрів бензину, підвищеної якості А-92 Євро виду І за талонами на паливо Маріупольському міжрайонному відділу Управління поліції охорони в Донецькій області на АЗС у містах Донецької області.
Відповідач з приводу позову заперечив з тих підстав, що відповідно до підписаних видаткових накладних від постачальника до замовника було передано право власності на паливо. Відповідачем було належним чином виконане зобов'язання щодо постачання (продажу) товару, врегульовані главою 54 купівля-продаж ЦК України та виникли інші зобов'язання щодо зберігання товару, врегульовані главою 66 зберігання ЦК України. Неможливість видачі палива пов'язано із наявністю форс-мажорних обставин, які пов'язані із військовою агресією Російської Федерації проти України. Також відсутня можливість імпорту цього виду нафтопродуктів з країн Європейського Союзу, через те, що цей вид палива, відповідно до чинного стандарту EN 228:2012 + А1:2017, не передбачає виробництво бензинів автомобільних із октановим числом меншим ніж 95. Позивача повідомлено про настання форс-мажорних обставин та повідомлено про можливість повернення коштів. Внаслідок обставин непереборної сили відповідач втратив належне позивачу майно, яке знаходилося на зберіганні, через знищення та пошкодження АЗС у м. Бахмут, м. Маріуполь. Також відповідач зазначив, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки обов'язок з поставки товару виконано, та товар який перебував на зберіганні втрачено, відповідачем запропоновано компенсувати залишок невикористаного пального. Здійснити звірку щодо наявності зобов'язань із боку відповідача не можливо, оскільки позивач не надав наявні у нього талони. Просить у позові відмовити повністю та надати строк для надання видаткових накладних (накладних) на постачання товару.
Відповідач заявив клопотання про продовження строку для надання доказів, а саме видаткових накладних на постачання товару. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до підписаних накладних від постачальника до замовника було передано право власності на паливо Бензин А-92. Надати саме зараз усі видаткові накладні неможливо через знаходження їх у м. Маріуполь та інших місцях, де фактично відбувався відпуск палива зі зберігання. Надав у якості прикладу накладну до договору № 730/МР від 06.04.2021 про закупівлю, відповідно до якої товар було передано на зберігання постачальнику (відповідачу).
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, якщо доказ може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до п. 1.9 договору, для відпуску товару приймаються талони без помарок і виправлень, із штрих-кодом, що читається, які мають всі реквізити, зазначені в п. 1.6 даного договору. Талон, по якому здійснений відпуск палива, залишається на АЗС.
Позивачем до відповіді на відзив додано копії талонів, які не використані та не прийняті для відпуску палива.
Відповідачем не зазначено, які саме усі залежні від нього дії вжиті, спрямовані на отримання накладних. Крім того, відпуск палива відбувається за талонами, які залишаються на АЗС.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для продовження строку щодо надання доказів, у даному випадку видаткових накладних.
22.02.2023 до суду надійшла відповідь на відзив. Воєнний стан на території України сам по собі не означає, що відповідач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з контрагентами. Відповідач продовжує свою господарську діяльність, АЗС відповідача функціонують на території України, у т.ч. і Донецькій області. Відповідач не довів, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин, мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов'язання з відпуску палива на АЗС. Листи відповідача з пропозиціями щодо повернення коштів замість бензину позивач не отримував. Талони на паливо надають замовнику право на безпосереднє отримання відповідної кількості палива на АЗС.
Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 06.03.2023.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
06 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (відповідач, постачальник) та Маріупольським міжрайонним відділом Управління поліції охорони в Донецькій області (позивач, замовник) укладено договір № 730/Мр про закупівлю (договір).
За умовами договору постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» зобов'язалось поставити замовнику - Маріупольському міжрайонному відділу Управління поліції охорони в Донецькій області бензин, підвищеної якості А-92- Євро виду 1, а Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області прийняти і оплатити цей товар в порядку та строки, визначені договором (п. 1.1 договору).
Згідно з пунктом 1.2. договору № 730/Мр від 06.04.2021, перехід права власності на товар відбувається в момент передання постачальником замовнику талонів на паливо (які є одночасно документальним підтвердженням переходу цього права та надають замовнику право на безпосереднє отримання відповідної кількості палива на АЗС). Відпуск товару відбувається на АЗС на підставі пред'явлених талонів на паливо. З моменту переходу товару у власність замовника до моменту відпуску товару на АЗС, товар залишається на зберіганні в постачальника або третіх осіб. При цьому, вартість зберігання товару та усі інші витрати, що може понести постачальник або треті особи, входять до вартості товару, визначеної цим договором.
Відповідно до «термінів, що використовуються в тексті договору», передбачених у преамбулі договору, талон на паливо це - спеціальний талон (картка, скрейтч-картка), придбаний на умовах і за відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його пред'явника на одержання на АЗС фіксованої кількості товару певного найменування й марки, які позначені в ньому.
В порядку визначеному пунктом 1.6 договору відповідач передав Маріупольському МВПО 96 талонів на паливо, за якими ТОВ «Параллель-М ЛТД» було зобов'язано відпустити на АЗС Маріупольському МВПО 960 літрів палива, а саме бензин, підвищеної якості А-92- Євро виду І. Паливо було оплачено Маріупольським МВПО у повному обсязі за виставленими відповідачем рахунками, у т.ч. 960 літрів палива на 27 763,20 грн, про що свідчать платіжні доручення № 2323078 від 24.01.2022 на суму 53 601,00 грн та № 2323077 від 24.01.2022 на суму 50 448,00 грн. Спір щодо оплати вартості бензину між сторонами відсутній.
Відповідно до умов договору № 730/Мр від 06.04.2021 Маріупольський МВПО став власником товару - 960 літрів палива, а саме бензину, підвищеної якості А-92- Євро виду І, і відповідно має право отримати цей товар у вказаній кількості на АЗС ТОВ «Параллель-М ЛТД»,
Відповідно до п 1.4 договору, місце відпуску товару: АЗС у містах Донецької області; Маріуполь, Слов'янськ, Краматорськ, Бахмут, Костянтинівка, Покровськ, Дружківка, Святогірськ.
Відповідно до пункту 1.5 договору, відпуск товару здійснюється за талонами на паливо. У момент пред'явлення талону на паливо на АЗС здійснюється фіксація відпуску палива зі зберігання замовнику, шляхом обліку його погашення пред'явленого талону, причому дана фіксація підтверджує виконання постачальником частини своїх зобов'язань (відпуск товару зі зберігання замовнику в обсязі, визначеному в талоні на паливо) за цим договором.
На адресу відповідача Маріупольський МВПО направляв відповідачу претензії № 389/43/48/01-2022 від 25.06.2022 та № 1146/43/48/01-2022 від 05.10.2022 щодо невиконання умов договору, оскільки відповідач блокує відпуск пального на своїх АЗС, чим позбавив позивача права вільно розпорядитись своїм майном.
Остання заявлена відповідачу претензія була отримана ним 17.10.2022, про що свідчить розпис працівника відповідача у Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 936 ЦК України - За договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Відповідно ч. 1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Відповідно до ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до підписаних накладних від постачальника до замовника було передано право власності на паливо Бензин А-92. Також посилається на відпуск позивачу палива зі зберігання.
В якості прикладу надав накладну до договору № 730/МР від 06.04.2021 про закупівлю, відповідно до якої товар бензин А-92 PERFEKT 10 було передано на зберігання постачальнику (відповідачу).
Разом з тим, відповідно до п. 1.9 договору, для відпуску товару приймаються талони без помарок і виправлень, із штрих-кодом, що читається, які мають всі реквізити, зазначені в п. 1.6 даного договору. Талон, по якому здійснений відпуск палива, залишається на АЗС. При виникненні розбіжностей щодо кількості відпущеного зі зберігання палива, сторони домовилися про те, що факт відпуску товару (виконання обов'язку постачальника забезпечити відпуск товару зі зберігання замовнику) підтверджується пред'явленим постачальником талоном на паливо.
Позивачем до відповіді на відзив додано копії талонів на паливо на 8 аркушах.
Також відповідач вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові, оскільки ним належно виконані зобов'язання щодо постачання (продажу) товару, врегульовані главою 54 купівлі-продаж ЦК України, та виникли інші зобов'язання щодо зберігання товару, врегульовані главою 66 зберігання ЦК України.
Відповідно до висновку Верховного Суду, які викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 по справі № 910/7160/19, з огляду на зазначені положення, правила статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може трактуватися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражається в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Зокрема, стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).
При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновкиу пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/716019).
Відповідач стверджує, що позивач має отримати компенсацію вартості нафтопродуктів, які знаходяться на зберіганні.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Позивач просить зобов'язати відповідача виконати умови договору та відпустити товар - 960 літрів бензину, підвищеної якості А-92 Євро виду І, як це передбачено умовами договору № 730/Мр від 06.04.2021.
Відмовляючись виконати умови договору позивач, зокрема посилається на знищення під час обстрілів АЗС, які розташовані у м. Бахмут по вул. Горбатова б. 80 та вул. Незалежності б. 222, на яких зберігалося паливо, та АЗС, які знаходяться на тимчасово окупованій території в м. Маріуполь.
Разом з тим, перелік АЗС на яких повинен відбуватися відпуск бензину не обмежується вказаними двома містами. Згідно із додатком № 2 до договору № 730/Мр від 06.04.2021 до переліку АЗС входять також міста Покровськ, Слов'янськ, Краматорськ, Костянтинівка, Дружківка.
Відповідачем як зберігачем палива позивача не надано належних та допустимих доказів втрати (нестачі) або пошкодження речі - бензину, закінчення терміну дії талону (талонів) або облікових карток, термін дії відповідно до п. 1.12 договору для яких складає 365 діб з дати видачі талону або облікової картки відповідно до видаткової накладної.
Таким чином, у позивача не виникло право вимоги до відповідача щодо компенсації вартості нафтопродуктів.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідачем не спростовано позовні вимоги позивача, а позивачем правильно обрано спосіб захисту, який є ефективним та доведено обов'язок відповідача належним чином виконати умови договору № 730/Мр від 06.04.2021 про закупівлю.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідачем не спростовано правову оцінку обставин, наданих позивачем та правових підстав позову, а також не надано доказів в обґрунтування заперечень щодо позову.
Враховуючи вище наведені обставини, вимоги чинного законодавства України, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати зі спати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, б. 71 А, кімната 901, ідентифікаційний код юридичної особи 24316073) виконати умови договору № 730/Мр про закупівлю від 06.04.2021, а саме: відпустити товар - 960 літрів бензину, підвищеної якості А-92- Євро виду І за талонами на паливо Маріупольському міжрайонному відділу Управління поліції охорони в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, б. 84, адреса, місця перебування: 49001, м. Дніпро, вул. Короленка, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 40109084) на АЗС у містах Донецької області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (бул. Шевченка, буд. 71-А, кімната 901, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 24316073) на користь Маріупольському міжрайонному відділу Управління поліції охорони в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, б. 84, адреса, місця перебування: 49001, м. Дніпро, вул. Короленка, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 40109084) судовий збір у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21 березня 2023 року.
Суддя І. С. Горохов