79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" березня 2023 р. Справа № 909/385/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Р.І. Марка
О.І. Матущака,
секретар судового засідання Лагутін В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України б/н від 07.12.2022 (вх. № 01-05/3065/22 від 12.12.2022)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2022 (повний текст рішення складено 18.11.2022, м. Івано-Франківськ, суддя І.Є. Горпинюк)
у справі № 909/385/21
за позовом: Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України, Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестайм”, с. Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області
про розірвання договору міни від 11.02.2019 № 508 та зобов'язання повернути 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих учбових будівель та гаражів, що знаходяться в м. Івано-Франківську, вул. Гетьмана Мазепи, 144, загальною площею 307, 3 кв.м,
за участю представників:
від позивача - Максимишин І.Б.;
від відповідача - Калинюк Р.С.
Короткий зміст позовних вимог, рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
27.04.2021 року Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестайм” про розірвання договору міни від 11.02.2019, укладеного між Івано-Франківською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестайм», посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Правлінським В.Д., зареєстрований у реєстрі за № 508 та зобов'язання повернути 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих учбових будівель та гаражів, що знаходяться в м. Івано-Франківську, вул. Гетьмана Мазепи, 144, загальною площею 307, 3 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач договірних зобов'язань не виконав - об'єкт незавершеного будівництва не добудував, і об'єкт залишився у тому стані, в якому був на момент укладення договору міни.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 у справі № 909/385/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 відмовлено у задоволенні зазначеного позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 у справі №909/385/21 скасовано. Справу № 909/385/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Верховний Суд вказав, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Під час вирішення спору у цій справі, суди мали достеменно встановити обставини, як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов спірного договору, так і щодо наявності/відсутності критерію істотності порушення договору у розумінні положень статті 651 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2022 року у справі №909/385/21 (суддя І.Є. Горпинюк) в задоволенні позову відмовлено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що умови договору міни від 11.02.2019 (п.п. 1, 5, 6 договору), факт реєстрації за позивачем та відповідачем права власності на відповідні об'єкти нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, які вони набули за договором міни, свідчать про те, що сторони виконали свої зобов'язання, як продавець та покупець за договором міни щодо відчуження кожним з них майна та зустрічного отримання майна від іншої сторони. Обов'язок ТзОВ «Інвестайм» щодо закінчення будівництва об'єкта незавершеного будівництва, виконання якого регулюється нормами законодавства, що регулює договір підряду, залишився не виконаним у встановлений договором строк, а отже ТзОВ «Інвестайм» допустило порушення умов укладеного договору. Застосовуючи описані Верховним Судом критерії, суд відзначив, що ТзОВ «Інвестайм» допустило порушення умов договору міни від 11.02.2019, яке полягає в невиконанні обов'язку закінчити до 01.12.2019 об'єкт незавершеного будівництва. Однак, таке порушення саме по собі не потягнуло для другої сторони (позивача) абсолютну неможливість досягнення цілей договору. Суд зазначив, що ТзОВ «Інвестайм», яке у відносинах за договором міни щодо отримання у власність 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих учбових будівель та гаражів, що знаходяться в м. Івано-Франківську, вул. Гетьмана Мазепи, 144 виступає покупцем, не відмовлялось від прийняття цього майна, а навпаки отримало зазначене майно та зареєструвало право власності на нього. Крім того, ТзОВ «Інвестайм», враховуючи особливості укладеного договору, здійснило і часткову оплату за дане майно, передавши у власність Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України об'єкт незавершеного будівництва готовністю 80% в м. Івано-Франківську по вул. Набережній імені Василя Стефаника, будинок 9, який позивач зареєстрував за собою на праві власності. Відтак, суд дійшов висновку, що передбачені ч. 4 статті 692 ЦК України умови, які б надавали позивачу, як продавцю у відповідних правовідносинах, право відмовитися від договору і вимагати повернення переданого майна, відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2022 року у справі №909/385/21, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, нез'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним визначенням правовідносин між сторонами. Скаржник наголошує, що при прийнятті постанови від 06.07.2022 у даній справі Верховним Судом вказано: висновок судів (першої та апеляційної інстанції при прийнятті скасованих касаційним судом судових рішень), що у відповідача не виник обов'язок закінчити незавершене будівництво, не узгоджується із пунктом 1 договору міни, умовами якого чітко визначено зобов'язання ТзОВ «Інвестайм» закінчити будівництво до 01.12.2019 за власний кошт згідно кошторису. Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не застосовано закон, який підлягав до застосування, зокрема ч.2 ст. 651 ЦК України. Не досліджено істотних порушень відповідачем умов договору міни від 11.02.2019, внаслідок яких позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні зазначеного договору.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Скаржник в судовому засіданні підтримав доводи наведені у апеляційній скарзі.
Представник відповідача просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Обставини справи
11.02.2019 між Громадською організацією «Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестайм" укладено договір міни. Відповідно до умов договору Організація передала, а Товариство прийняло 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих учбових будівель та гаражів, що знаходяться в м. Івано-Франківську, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 144, що становить наступні приміщення 1-го поверху літери "А": 24 - кабінет, площею 199, 5 кв.м, 24а - кабінет площею 107,8 кв.м, загальною площею 307, 3 кв.м.
В свою чергу, ТзОВ "Інвестайм" передало, а Організація прийняла об'єкт незавершеного будівництва готовністю 80 %, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Набережна імені Василя Стефаника, будинок 9, будівництво якого ТзОВ "Інвестайм", відповідно до пункту 1 договору зобов'язалося закінчити до 01.12.2019 за власний кошт згідно кошторису.
При цьому, цей договір міни здійснюється без грошової доплати (пункт 2 договору).
Згідно пункту 5 договору вартість 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих учбових будівель та гаражів, належних Організації, становить 28 578,90 грн. згідно з довідкою про балансову вартість від 23.01.2019. Вартість об'єкта незавершеного будівництва, належного ТзОВ "Інвестайм" становить 560 760, 80 грн. згідно з довідкою про балансову вартість від 23.01.2019.
Відповідно до пункту 6 договору відчужувані об'єкти нерухомого майна передаються сторонами в день нотаріального посвідчення цього договору. Відповідно до статей 334, 640 Цивільного кодексу України цей договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Право власності на вищевказане майно виникає з моменту державної реєстрації нотаріусом цього права згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка є обов'язковою.
Згідно з пунктом 9 договору міни відчужуване нерухоме майно візуально оглянуте сторонами до оформлення цього договору. Недоліки чи дефекти, які перешкоджали б їх використанню за цільовим призначенням, а також будь-які перебудови чи перепланування, не застережені в правовстановлюючих документах та в технічних паспортах, на момент огляду сторонами виявлені не були. В зв'язку з цим сторони не наполягають па проведенні поточної інвентаризації відчужуваного нерухомого майна. Претензій у сторін щодо якісних характеристик майна немає, і сторони приймають їх у технічному стані, придатному за цільовим призначенням.
11.02.2019 за Івано-Франківською обласною організацією Товариства сприяння оборони України зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва готовністю 80% по вул. Набережній ім. В. Стефаника, буд. 9.
11.02.2019 за ТзОВ «Інвестайм» зареєстровано право власності на 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих, учбових будівель та гаражів, що знаходяться в місті Івано-Франківську по вул. Гетьмана Мазепи, 144, що становлять приміщення І поверху літери А: 24 кабінет, площею 199,5 кв.м., 24а кабінет, площею 107,8 кв.м., загальною площею 307,3 кв.м.
Жодних доказів завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва готовністю 80% по вул. Набережній ім. В. Стефаника, буд. 9 (далі об'єкт незавершеного будівництва) відповідач не подав, як не надав і доказів виконання після 11.02.2019 будь-яких будівельних робіт, спрямованих на завершення будівництва.
Судом досліджено, що листом від 12.10.2020 року вих. № 1/183 позивач звернув увагу відповідача на невиконання ним своїх обов'язків щодо закінчення об'єкта незавершеного будівництва, вимагав у строк до 30.10.2020 виконати зобов'язання з закінчення будівництва даного об'єкта, а також повідомив про проведення 26.10.2020 о 10-00 год. огляду об'єкта незавершеного будівництва з метою фіксації поточного стану. Направлення даного листа відповідачу підтверджується фіскальним чеком про відправлення рекомендованого листа за № 7602601354611.
Відповідно до актів огляду об'єкта незавершеного будівництва за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Набережна імені Василя Стефаника, будинок 9 від 28.10.2020 та від 30.10.2020, складених комісією в складі представників Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння оборони України Каліфіцького С.А., Хайленко Л.Ю., Чуба Н.В. (представник ТзОВ «Інвестайм» не з'явився), станом на момент огляду роботи із завершення будівництва не виконано, стан об'єкта незавершеного будівництва не змінився з моменту укладення договору міни.
У цих актах зафіксовано перелік робіт, які не виконано станом на момент проведення огляду, в тому числі: антикорозійне покриття внутрішніх стін відсутнє; монолітні сходові площадки та самі сходи не збудовані; другий поверх (офісні приміщення) не добудовані; чорнова підлога (стеля) не підшита, міжкімнатні перегородки не встановлені, стіни не покриті антикорозійним покриттям; електрична частина будівлі взагалі не виконана; відсутні полотна зовнішніх дверей (гаражних воріт); оглядова яма в 4-му боксі збудована з порушеннями, знаходиться не по центру заїзду, а з правого боку, куди автомобілем неможливо заїхати; відсутній забір води з централізованого водопроводу, замість нього пробурена свердловина в одному з гаражів для забору води, але розводки води по приміщенням немає; відсутня система каналізації; відсутнє опалення будинку; територія біля будівництва захаращена будівельним сміттям та не облагороджена.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що відповідач договірних зобов'язань по договору міни від 11.02.2019 № 508 не виконав - об'єкт незавершеного будівництва не добудував, і об'єкт залишився у тому стані, в якому був на момент укладення договору міни.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору міни.
Відповідно до положень частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 626 та частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до статей 715 та 716 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Тобто, фактично за договором міни відчужується один одному належне сторонам майно.
Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 Цивільного кодексу України).
Підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідач договірних зобов'язань не виконав - об'єкт незавершеного будівництва не добудував, і об'єкт залишився у тому стані, в якому був на момент укладення договору міни.
Згідно зі статтею 610 зазначеного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В ході розгляду справи судом встановлено, що між Івано-Франківською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та ТзОВ «Інвестайм» укладено договір міни від 11.02.2019, посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Павлінським В.Д., зареєстровано в реєстрі за № 508.
Згідно з п. 1 договору міни, ТзОВ «Івестайм» передало ГО «Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України», а Організація прийняла від Товариства об'єкт незавершеного будівництва готовністю 80 % , що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Набережна імені Василя Стефаника, будинок № 9, будівництво якого ТзОВ «Інвестайм» зобов'язується закінчити до 01.12.2019 за власний кошт, згідно кошторису.
Таким чином, сторонами правочину погоджено істотні умови договору міни від 11.02.2019, а саме: - предмет - об'єкт незавершеного будівництва готовністю 80 %, будівництво якого Товариство зобов'язується закінчити до 01.12.2019 за власний кошт, згідно кошторису; - ціну договору - цей договір міни здійснюється без грошової доплати (п.2 договору); - строк виконання стороною (ТзОВ «Інвестайм») умов договору міни до 01.12.2019.
Верховний Суд скасовуючи постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2021 у справі №909/385/21 зазначив: висновок судів (першої та апеляційної інстанції при прийнятті скасованих касаційним судом судових рішень), що у відповідача не виник обов'язок закінчити незавершене будівництво, не узгоджується з пунктом 1 договору міни від 11.02.2019 № 508, умовами якого чітко визначено зобов'язання ТзОВ «Інвестайм» закінчити будівництво до 01.12.2019 за власний кошт згідно кошторису.
Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Верховний Суд вказав, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 справа № 912/1385/17). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Крім того, виходячи зі змісту статті 651 Цивільного кодексу України, положеннями зазначеної норми передбачено також можливість розірвання договору за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом або договором.
Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що відповідач договірних зобов'язань не виконав - об'єкт незавершеного будівництва не добудував, і об'єкт залишився у тому стані, в якому був на момент укладення договору міни.
Даказами невиконання ТзОВ «Інвестайм» умов договору міни від 11.02.2019 в строк до 01.12.2019 є: лист за № 1/183 від 12.10.2020 ГО «Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України» надісланий на адресу ТзОВ «Інвестайм», яким позивач вимагав від відповідача виконати взяті на себе зобов'язання згідно п. 1 договору міни від 11.02.2019; акти від 28.10.2020, 30.10.2020 огляду об'єкта незавершеного будівництва (предмета договору міни від 11.02.2019), складені ГО Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України».
Таким чином, сторона договору міни від 11.02.2019 - ТзОВ «Інвестам» допустила істотне порушення умов вищезазначеного договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні зазначеного договору, та неможливість позивача досягнення цілей договору міни, а саме: отримати в строк до 01.12.2019 добудований на 100 % об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Набережна імені Василя Стефаника, будинок № 9.
Якщо поведніка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Наведений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 справа № 910/13271/18.
З аналізу вищеописаних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору міни від 11.02.2019, укладеного між Івано-Франківською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестайм», посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Правлінським В.Д., зареєстрований у реєстрі за № 508 та зобов'язання повернути 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих учбових будівель та гаражів, що знаходяться в м. Івано-Франківську, вул. Гетьмана Мазепи, 144, загальною площею 307, 3 кв.м.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2022 у справі № 909/385/21 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати
З огляду на те, що суд задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України б/н від 07.12.2022 задоволити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2022 року у справі №909/385/21 скасувати. Прийняти нове рішення.
3. Позов задоволити.
4. Розірвати договір міни від 11.02.2019, укладений між Івано-Франківською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестайм», посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Павлінським В.Д., зареєстрований у реєстрі за № 508.
5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестайм» повернути Громадській організації «Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України» 5/100 ідеальних часток адміністративно-виробничих учбових будівель та гаражів, що знаходяться в місті Івано-Франківську, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 144, що становить наступні приміщення 1-го поверху літери «А»: 24-кабінет, площею 199,5 кв.м, 24а - кабінет площею 107,8 кв.м, загальною площею 307,3 кв.м.
6. Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на відповідача.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестайм” (77450, Івано-Франківська область, Тисменицький р-н, с. Загвіздя, вул. Січових Стрільців, 9, ідентифікаційний код 41527190) на користь Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 144, ідентифікаційний код 02727367) 8 411,42 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестайм” (77450, Івано-Франківська область, Тисменицький р-н, с. Загвіздя, вул. Січових Стрільців, 9, ідентифікаційний код 41527190) на користь Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 144, ідентифікаційний код 02727367) 12 617,13 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Р.І. Марко
Суддя О.І. Матущак