Справа № 553/2184/22 Номер провадження 11-кп/814/1387/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
14 березня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
представник установи - ОСОБА_7 ,
засудженого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2022 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні подання ДУ «Полтавська виправна колонія № 64» про умовно-дострокове звільнення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою,
засудженого:
28.04.2011 Солом'янським районним судом м. Києва за п.6, п.12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ст. 70 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_8 відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, за час відбування покарання допустив 8 стягнень, намагається стати на шлях виправлення, проте не досяг необхідного ступеню виправлення.
Не погоджуючись з рішенням суду засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити подання ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» про умовно-дострокове звільнення.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що до суду з поданням звернувся начальник виправної колонії про умовно-дострокове звільнення, що вказує на те, що представники установи вважають, що він досяг необхідного ступеню виправлення. Не враховано позитивну характеристику, те, що він працевлаштований в майстерні, де сумлінно виконує роботу, має заохочення.
Інші учасники судового розгляду ухвалу не оскаржили.
Заслухавши доповідача, засудженого в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу залишити без змін, представника установи, який вважає за можливе звільнити засудженого умовно-достроково, вивчивши матеріали провадження та особової справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до частини 1 статті 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
На підставі п.3 ч.3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Необхідною умовою застосування положень статті 81 КК України є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
Так, під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_8 засуджений вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28.04.2011 за п.6, п.12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ст. 70 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Початок строку покарання ОСОБА_8 рахується з 23.07.2010, кінець строку покарання - 21.06.2024.
У місцях позбавлення волі ОСОБА_8 перебуває з 23.07.2010. За час перебування з 28.07.2010 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 27.11.2011 по 16.12.2011 перебував в ДУ «Харківська установа виконання покарань (№27)», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 16.11.2011 покарання відбував у ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)», де 8 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі 2 рази поміщався до ДІЗО, отримав 4 заохочення. Стягнення погашені.
З 28.02.2018 відбуває покарання в ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)». За час відбування покарання характеризується позитивно, отримав 1 стягнення, яке погашено, 18 разів заохочувався за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки і правил внутрішнього розпорядку, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці. Працевлаштований в майстерні установи з відрядною формою оплати праці. До виконання поставлених завдань ставиться сумлінно. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Бере участь у програмах диференційованого впливу.
Рішенням комісії установи відмовлено у застосуванні ст. 101 КВК України та у поданні про застосування ст. 82 КК України, як особі, яка не стала на шлях виправлення.
З довідки про стягнення та заохочення вбачається, що ОСОБА_8 за час відбування покарання отримав 22 заохочення та 9 стягнень, зокрема за: порушення правил пожежної безпеки, порушення режиму утримання, відсутність в строю бригади, паління у невстановленому місці, порушення встановлених правил поведінки, зберігання заборонених предметів, створення конфліктної ситуації, відмову від виконання обов'язків чергового по ділянці КДІР.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду, те, що засуджений порушував порядок відбування покарання, у тому числі допускав грубі порушення порядку та умов відбування покарання, з довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_8 працевлаштований лише з березня 2020 року, враховуючи поведінку засудженого за весь час відбування покарання, а не лише за період, який передував настанню пільги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні клопотання, так як засуджений не досяг необхідного ступеню виправлення.
Сама позитивна характеристика ОСОБА_8 відповідає нормальній поведінці свідомого засудженого і не може бути єдиною підставою для застосування щодо нього пільги.
З огляду на вказане відсутні підстави для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги засудженого.
Керуючись ст. 404, 407, 419КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4