печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29348/22-ц
16 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
за участі представника позивача Барбур О. П. , відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
І. Позиції сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг за період з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2022 року по квартирі АДРЕСА_1 на загальну суму 59 434, 47 грн, а саме: 43 953, 84 грн - основної заборгованості; 13 405, 36 грн - інфляційних збитків; 2 075, 27 грн - 3 % річних.
В обґрунтування позову вказано, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , успадкувавши її 21 вересня 2020 року від ОСОБА_3 , з якою Товариство уклало договір 07 лютого 2020 року № 203-233/2 про надання послуг з утримання будинку, прибудинкової території, комунальних і додаткових послуг.
За період з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2022 року у відповідача утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 43 953, 84 грн, яка не погашена, виконання основного зобов'язання за договором прострочено.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
24 жовтня 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
01 листопада 2022 року до суду надійшла відповідь на запит суду від 27 жовтня 2022 року, направленого згідно з частиною першою статті 187 ЦПК України, щодо відомостей про адресу зареєстрованого у передбаченому законом місця проживання відповідача /а. с. 51-52/.
03 листопада 2022 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін /а. с. 53-54/.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просила задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у ньому.
Відповідач у судовому засіданні визнав позов у частині нарахування боргу з часу прийняття спадщини або з моменту смерті матері, вказав, що не проживає у цій квартирі АДРЕСА_2 , та не користується нею.
Суд, заслухавши обґрунтування і заперечення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
07 лютого 2020 року ТОВ «Компанія з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» та ОСОБА_3 , власницею квартири АДРЕСА_1 , уклали договір № 203-233/2 про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, перелік яких визначений у статті 7 цього договору /а. с. 8-11, 12, 13/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 настала смерть ОСОБА_3 /а. с. 16/.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 успадкував ОСОБА_2 /а. с. 14-15/.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Згідно з ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням, а, отже, під час прийняття спадщини на нерухомість, спадкоємець не вправі відмовитись від прийняття обов'язку щодо сплати боргів за комунальні послуги, акумульовані спадкодавцем нерухомості.
Судом встановлено, що відповідач успадкував право власності на квартиру АДРЕСА_1 успадкував після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнявши спадок, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованим за № 640 і виданим державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу 02 квітня 2021 року Зубченко Л. С. /а. с. 14, 15, 16/.
За приписами статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але у межах вартості майна, одержаного у спадщину, за умови дотримання кредитором строків пред'явлення вимог до спадкоємців, передбачених ст. 1281 Цивільного кодексу України.
Таким чином, сума заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг за період з 01 лютого 2020 року по 21 вересня 2020 року за адресою: АДРЕСА_3 , де розміщена квартира АДРЕСА_4 , зобов'язаний погасити спадкоємцем, до якого перейшло майно у спадщину.
Обов'язок власника квартири, набутої як спадщини, оплачувати житлово-комунальні послуги виникає з моменту прийняття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності.
Аналогічну правову позицію сформулював Верховний Суд у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.
За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначені загальні умови виконання зобов'язання, зокрема, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті З частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Відповідач є власником квартири, отримує комунальні послуги, послуги з управління будинком, централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання, додаткові послуги, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, чим спричиняє позивачу, який був балансоутримувачем будинку АДРЕСА_3 до 01 лютого 2022 року, матеріальні збитки, у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за управління будинком та додаткові послуги.
Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2022 року за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг станом на 11 жовтня 2022 року, сума боргу становить 43 953, 84 грн, 13 405, 36 грн - сума інфляційних втрат, 2 075, 27 грн - 3 % річних /а. с. 21/.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-22, 509, 526, 625, 901, 903, 1268, 1282 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» (код ЄДРПОУ 33303255, адреса місцезнаходження: вул. М. Драгоманова, буд. 16, прим. 270, м. Київ, 01103) суму заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг за період з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2022 року, наданих за адресою: АДРЕСА_6 , у розмірі 59 434, 47 грн, яка складається з 43 953, 84 грн - основної заборгованості, 13 405, 36 грн - сума інфляційних втрат, 2 075, 27 грн - 3 % річних, судовий збір 2 481, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 березня 2023 року.
Суддя І. В. Литвинова