справа № 752/1225/23
провадження №: 2-з/752/100/23
Іменем України
06.03.2023 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики,-
В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.
Разом з позовною заявою, позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на все, як рухоме так і нерухоме майно відповідача та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного рухомого майна та накладення арешту на поточний рахунок відповідача в АТ КБ «ПриватБанк» IBAN НОМЕР_1 .
В обґрунтування свої вимог заявник зазначає, що предметом спору є стягнення боргу за договором позики. Враховуючи розмір суми позову, факт ухилення відповідачем від свого обов'язку як боржника протягом тривалого часу; правові наслідки, які настають для відповідача у разі задоволення позовної зави позивача, враховуючи, що грошові кошти, які відповідач взяв у позивача знаходяться у його власності, а тому є підстави вважати що відповідач може бути відчужено на користь третіх осіб вищезазначене майно, та у разі не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Оскільки відповідач не має наміру добровільно сплатити боргу, сума якого становить 4 206 942 грн. 60 коп., що є дуже значною та великою для позивача, він вважає, що накладення арешту на майно відповідача можна забезпечити виконання суду по дані справі. У зв'язку із тим, що позивачу за відомостями із публічних реєстрів, а саме із Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, невідомо наявність рухомого майна у відповідача,а тому позивач просить здійснити заходи щодо накладання арешту на поточний рахунок відповідача.
Суддя, вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підстави вимог своєї заяви, вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з п.п. 3, 4, 6, ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006, № 9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову має запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке вона заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Однак, всупереч вказаних процесуальних норм та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, позивачем не зазначено про існування об'єктивних та беззаперечних обставин вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно п. 20 Постанови пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить: накласти арешт на рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_2 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк».
Однак, заявником не доведено перед судом та не надано суду жодного переконливого доказу, що на ім'я ОСОБА_2 дійсно відкрито банківські рахунки в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк». Наведені твердження заявника ґрунтуються виключно на його особистих припущеннях.
Отже, на теперішній час підстав для накладення арешту на рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_2 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, предмет позову, а також викладені у заяві доводи позивача та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку між собою, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку із цим заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Ю.Ю.Мазур