Справа № 559/3349/21
1-кп/569/549/23
16 березня 2023 року м. Рівне
Рівненський міський суд у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №12021181040000259 від 19.07.2021 відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, -
В провадженні суду перебуває вказаний обвинувальний акт.
Під час судового розгляду прокурор подала письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, яке просила задоволити з викладенних у ньому підстав.В обґрунтування клопотання вказує на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України. Застосування більш м"якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не може бути достатнім для запобігання вказаних ризиків.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно дослідивши клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, судом встановлено, що 20.07.2021 ухвалою слідчого судді ОСОБА_4 обрано запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів без визначення розміру застави, та в подальшому неодноразово продовжено, востаннє до 24.03.2023.
Згідно п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особистості підозрюваного і його поведінки.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення у якому ОСОБА_4 обвинувачується, який є особливо тяжким, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, відсутність міцних соціальних зв'язків та стримуючих факторів, оскільки обвинувачений не одружений, не працює, осіб, які б перебували на його утриманні не має, а тому вказане свідчить про існування ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даний час підстави для збереження відповідного запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні не відпали.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке йому інкримінується кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і меті запобіжного заходу.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Із врахуванням наведеного, суд погоджується із думкою прокурора в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, як обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, які ще не усі допитані в судовому засіданні з метою зміни ними показань. Усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує може уникнути від суду. Злочин в якому обвинувачується ОСОБА_4 , відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, спосіб та характер вчинення даного злочину являють підвищену суспільну небезпеку, може уникати виклики суду, схильний до хуліганських дій та порушення громадського порядку за що раніше притягався до кримінального відповідальності.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, який пов'язаний із застосуванням насильства відносно малолітньої потерпілої, що дає підстави вважати, що він є суспільно небезпечним, та його перебування на волі може призвести до вчинення ним ряду інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги позицію учасників судового провадження, суд вважає доцільним продовження раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, відповідно до положень ст. ст. 183, 197 КПК України із урахуванням зазначених в ухвалі суду ризиків та підстав обрання такого запобіжного заходу, які на теперішній час фактично не відпали і не змінились.
Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст. ст. 3, 7 Конституції права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від злочинів проти життя та здоров'я особи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинувачених винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1,3,5 ст. 177 КПК України та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов"язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов"язків передбачених цим Кодексом.
Однак згідно із п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331, 314-316, 369, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задоволити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів без визначення розміру застави.
Утримувати ОСОБА_4 в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Визначити строк дії ухвали з 16 березня 2023 року до 14 травня 2023 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвалу від 24.01.2023 вважати такою, що втратила силу.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя -