Справа № 206/865/23
Провадження № 2/206/439/23
23.02.2023 Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Поштаренко О.В., за участю секретаря судового засідання Дерця В.С. розглянувши заяву адвоката Будьоннова В.С. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
22.02.2023 представник позивача адвокат Будьонний В.С. звернувся до суду з вказаним позовом. Одночасно з поданням позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно ОСОБА_1 . Суддя, дослідивши матеріали справи, перевіривши додержання заявником вимог статті 151 ЦПК України, вважає, що заяву слід повернути заявнику, з наступних підстав. Вимоги до змісту заяви встановлено статтею 151 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Дослідивши матеріали вказаної заяви про забезпечення позову, суд вважає, що вона підлягає поверненню, виходячи з наступного. Так в порушення п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України представником позивача не обґрунтовано необхідність забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на рухоме майно ОСОБА_1 , як і не обґрунтовано наявності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а самі по собі твердження про намір відповідача відчужити рухоме майно третім особам є лише припущеннями позивача та не підтверджуються належними доказами. Також представником позивача у заяві не зазначено пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову (забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову), оскільки цивільним процесуальним кодексом України не передбачено можливості суду самостійно його визначати (п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України). Окрім того в порушення вимог п. 5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, представником позивачем у заяві про забезпечення позову не зазначено ціну позову, про забезпечення якого просить заявник. При цьому види забезпечення позову, визначені ст. 150 ЦПК України, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Проте, представником позивача не зазначено вартість належного відповідачеві рухомого майна, що позбавляє суд можливості визначити співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам. Приходячи до такого висновку, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, де звернуто увагу на те, що будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно іззаконом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті. У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Згідно з ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. З огляду на вищевикладене, судд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню позивачу. Разом з цим, суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості на звернення до суду із заявою про забезпечення позову після усунення обставин,що стали підставою для її повернення. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заяву АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову слід повернути заявнику. Керуючись ст.ст. 151,153, 258-260 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача адвоката Будьоннова В.С. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості повернути позивачу. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя: О.В. Поштаренко