Справа № 214/4221/22
2/214/1232/23
Іменем України
(заочне)
14 березня 2023 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченка А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, при заочному розгляді, цивільну справу №214/4221/22 за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представники: від позивача - адвокат Верхогляд М.Л.,
Представник позивача АТ «КБ «ГЛОБУС» - адвокат Верхогляд М.Л. звернувся до суду з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 29 серпня 2022 року, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ГЛОБУС» заборгованість за договором про відкриття поточного рахунку на обслуговування платіжної картки від 26 грудня 2017 року станом на 10 серпня 2022 року в загальному розмірі 56 929 грн. 74 коп., яка включає в себе прострочену заборгованість за нарахованими процентами; стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ГЛОБУС», правонаступником якого є АТ «КБ «ГЛОБУС», було подано заяву-анкету №299/VIP на приєднання до договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ КБ «ГЛОБУС» для фізичних осіб, якою акцентовано публічну пропозицію банку на укладення договору, що розміщена на сайті банку www.globusbank.com.ua і беззастережно приєднався до умов цього договору. Позичальник погодився з тим, що заява-анкета разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, розрахунком орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки складають кредитний договір. Відповідно до умов договору, Журавському було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та встановлено овердрафт за тарифним планом «Елітний» (Преміальна картка) на таких умовах: сума ліміту овердрафту - 70 000 грн., строк дії ліміту овердрафту - 12 місяців з 28 грудня 2017 року по 27 грудня 2018 року, фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування - 36% річних, процентна ставка у пільговий період кредитування - 0,000001%. За наслідками укладення договору банком емітовано платіжні картки № НОМЕР_2 ОСОБА_2 (UAN) та № НОМЕР_3 Standart Virtual (UAN), які позичальник отримав запечатаними конвертами з пін-кодами 28 грудня 2017 року із підписанням відповідних розписок. Цього ж дня через касу відділення банку ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 50 000 грн. 29 березня 2019 року АТ КБ «ГЛОБУС» було прийнято нову редакцію договору, оголошення про зо розміщено на сайті банку 02 квітня 2018 року, а відтак зміни до договору набули чинності 02 травня 2018 року. У травні 2018 року позичальник звернувся до банку з приводу збільшення суми ліміту овердрафту. 14 травня 2018 року на підставі протоколу №5411 засідання малого кредитного комітету погоджено позичальникові збільшення суми ліміту до 85 000 грн. З 29 грудня 2017 року по 26 червня 2018 року позичальником було використано кредитні кошти з поточно рахунку № НОМЕР_4 у розмірі ліміту овердрафту. АТ КБ «ГЛОБУС» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, в той час як позичальник не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, внаслідок чого 02 жовтня 2018 року на його адресу було направлено претензію щодо досудового врегулювання спору та погашення заборгованості, яка залишилась без реагування. Станом на 14 листопада 2018 року заборгованість склала 100 113 грн. 47 коп., з яких: строкова заборгованість по кредиту - 84 986 грн. 33 коп., строкова заборгованість по процентам - 1 369 грн. 09 коп., прострочена заборгованість по процентам - 12 758 грн. 05 коп., штраф за порушення термінів погашення процентів за користування овердрафтом в межах ліміту дозволеного овердрафту - 1 000 грн. З метою стягнення заборгованості в примусовому порядку, банк 15 листопада 2018 року звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року, ухваленим при заочному розгляді цивільної справи №214/7868/18, позовні вимоги АТ КБ «ГЛОБУС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено повністю: стягнуто заборгованість за договором про встановлення ліміту овердрафту до договору про відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 26 грудня 2017 року в розмірі 100 113 грн. 47 коп. Рішення набрало законної сили, на його виконання 14 серпня 2019 року судом видано виконавчий лист, який банком пред'явлено для примусового виконання через органи ДВС. 26 березня 2020 року в рамках виконавчого провадження рішення суду від 22 травня 2019 року повністю виконано. При цьому, ухвалення рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Оскільки з моменту звернення до суду з позовом - 15 листопада 2018 року до дати повного виконання рішення суду - 26 березня 2020 року, сплинув значний час, на суму простроченої заборгованості - 84 986 грн. 33 коп., що встановлена судовим рішенням та не потребує окремого доказування, нараховано проценти в загальному розмірі 56 929 грн. 74 коп. Так, 13 липня 2021 року банк направив ОСОБА_1 лист-повідомлення від 05 липня 2021 року щодо добровільного виконання ним умов кредитного договору та сплати простроченої заборгованості, що позичальником не виконано. Таким чином, станом на 10 серпня 2022 року прострочена заборгованість позичальника за договором про відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 26 грудня 2017 року складає 56 929 грн. 74 коп. та включає в себе прострочену заборгованість за нарахованими процентами.
Ухвалою суду від 26 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.46).
У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні. Представник позивача - адвокат Верхогляд М.Л. у судове засідання не з'явився, однак направив 02 березня 2023 року на електронну пошту суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Заяв про відкладення розгляду справи в подальшому від нього суду не надходило.
Таким чином, АТ «КБ «ГЛОБУС», діючи через свого представника, розпорядилося своїми процесуальними правами, наданими позивачеві, на власний розсуд, не заявивши про свою участь в судовому засіданні при розгляді даної справи особисто чи дистанційно.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у тому числі в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом публікації оголошень про виклик до суду на сайті Судова влада, в судове засідання повторно не з'явився без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду будь-якими засобами зв'язку не подавав.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, його повторну неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву у встановлений законом строк, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, що відповідатиме п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України.
Суд акцентує увагу на тому, що навіть в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року та в черговий раз продовженого з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб на підставі Указу Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженого Законом України №2915-ІХ від 07 лютого 2023 року, право особи на судовий захист не може бути обмежено, оскільки відповідно до ст.ст.10, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану повноваження судів не можуть бути припинені.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Судом встановлено, що 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ГЛОБУС», правонаступником якого є АТ КБ «ГЛОБУС», було подано заяву-анкету №299/VIP на приєднання до договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ КБ «ГЛОБУС» (для фізичних осіб), якою акцентовано публічну пропозицію банку на укладення договору, що розміщена на сайті банку www.globusbank.com.ua і приєднався до умов цього договору. Позичальник погодився з тим, що заява-анкета разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, розрахунком орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки складають кредитний договір (а.с.13).
Відповідно до умов договору, Журавському було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та встановлено овердрафт за тарифним планом «Елітний» (Преміальна картка) на таких умовах: сума ліміту овердрафту - 70 000 грн., строк дії ліміту овердрафту - 12 місяців з 28 грудня 2017 року по 27 грудня 2018 року, фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування - 36% річних, процентна ставка у пільговий період кредитування - 0,000001%, реальна процентна ставка - 53,40% річних, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 50% річних від залишку заборгованості. За наслідками укладення договору банком емітовано платіжні картки № НОМЕР_2 ОСОБА_2 (UAN) та № НОМЕР_3 Standart Virtual (UAN), які позичальник отримав запечатаними конвертами з пін-кодами 28 грудня 2017 року. Цього ж дня через касу відділення банку ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 50 000 грн.
26 грудня 2017 року ОСОБА_1 також був ознайомлений під підпис та отримав довідку про розрахунок орієнтовної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (а.с.14), а також паспорт споживчого кредиту із чітко встановленими умовами кредитування, діючими для нього (а.с.15).
У травні 2018 року позичальник звернувся до банку з приводу збільшення суми ліміту овердрафту. 14 травня 2018 року на підставі протоколу №5411 засідання малого кредитного комітету погоджено позичальникові збільшення суми ліміту до 85 000 грн.
З 29 грудня 2017 року по 26 червня 2018 року позичальником було використано кредитні кошти з поточно рахунку № НОМЕР_4 у розмірі ліміту овердрафту.
АТ КБ «ГЛОБУС» свої зобов'язання перед позичальником ОСОБА_1 виконало, в той час як відповідач свої зобов'язання за даним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 14 листопада 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 110 113 грн. 47 коп., яка складається із наступного: 84 986 грн. 33 коп. - строкова заборгованість по кредиту; 1369 грн. 09 коп. - строкова заборгованість по процентам; 12 758 грн. 05 коп. - прострочена заборгованість по процентам; 1000 грн. - штраф за порушення термінів погашення процентів за користування овердрафтом в межах ліміту дозволеного овердрафту.
З метою досудового врегулювання спору банком на адресу відповідача 02 жовтня 2018 року було надіслано лист із пропозицією сплати існуючої простроченої заборгованості, який відповідачем був залишений поза увагою.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року, ухваленим при заочному розгляді цивільної справи №214/7868/18, позовні вимоги АТ КБ «ГЛОБУС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю: стягнуто заборгованість за договором про встановлення ліміту овердрафту до договору про відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 26 грудня 2017 року в розмірі 100 113 грн. 47 коп., яка складається із наступного: 84986 грн. 33 коп. - строкова заборгованість по кредиту; 1369 грн. 09 коп. - строкова заборгованість по процентам; 12758 грн. 05 коп. - прострочена заборгованість по процентам; 1000 грн. - штраф за порушення термінів погашення процентів за користування овердрафтом в межах ліміту дозволеного овердрафту. Стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп. (а.с.18).
Заочне рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, за заявою відповідача судом не переглядалось, а відтак набрало законної сили 24 червня 2019 року; 14 серпня 2019 року судом видано виконавчий лист для звернення його до примусового виконання.
Правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.
Звертаючись до суду з позовом, представник АТ КБ «ГЛОБУС» зазначив, що 26 березня 2020 року в рамках виконавчого провадження рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року у справі №214/7868/18 повністю виконано. При цьому, ухвалення рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Оскільки з моменту звернення до суду з позовом - 15 листопада 2018 року до дати повного виконання рішення суду - 26 березня 2020 року, сплинув час, на суму простроченої заборгованості - 84 986 грн. 33 коп., що встановлена судовим рішенням та не потребує окремого доказування, нараховано проценти в загальному розмірі 56 929 грн. 74 коп. Оскільки розрахунок процентів позивач проводить до повного погашення заборгованості за кредитом, а проценти за своєю правовою природою є основною вимогою банку, то, на думку позивача, він має право на їх отримання.
Таким чином, спір між сторонами стосується стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованих після зміни строку кредитування. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1); терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч.2), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч.3). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст.631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст.530 ЦК України: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
У даній справі сторони визначили строк договору, погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування. Так, за умовами кредитного договору №б/н від 26 грудня 2017 року банк надав позичальникові кредит зі строком кредитування 12 місяців, до 27 грудня 2018 року, зі сплатою процентів за користування ним в такому розмірі: фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування - 36% річних, процентна ставка у пільговий період кредитування - 0,000001%, реальна процентна ставка - 53,40% річних, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 50% річних від залишку заборгованості. Відтак, у межах строку кредитування, тобто з 28 грудня 2017 року по 27 грудня 2018 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування ним за погодженою ставкою.
Однак позов у цій справі подано саме у зв'язку з неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору і невиконання відповідачем обов'язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом для застосування в обох випадках ст.1048 ЦК України.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст.1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані ч.2 ст.625 ЦК України, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Аналогічна позиція щодо розмежування процентів висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 травня 2019 року у справі №910/1238/17 та у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Зазначені правові висновки також враховані у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №383/869/14, від 10 лютого 2021 року у справі №331/3410/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі №717/1223/17-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
З огляду на вказане суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі ч.1 ст.1048 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом, адже в даному випадку йдеться про неправомірну поведінку боржника, в той час як ч.1 ст.1048 ЦК України застосовується у випадку правомірної поведінки. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тому виключається одночасне застосування ст.1048 та ст.625 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України.
Так, АТ «КБ «ГЛОБУС» пред'явленням досудової вимоги від 02 жовтня 2018 року до ОСОБА_1 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, а 15 листопада 2018 року - пред'явленням позову до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про дострокове стягнення з нього заборгованості в рамках цивільної справи №214/7868/18, тобто до закінчення строку дії договору - 27 грудня 2018 року, змінив строк виконання зобов'язань в розумінні ч.2 ст.1050 ЦК України, тому саме з 02 жовтня 2018 року він не вправі нараховувати відсотки за користування кредитом за попередньо погодженою сторонами ставкою.
Факт пред'явлення вимоги АТ «КБ ГЛОБУС» до ОСОБА_1 02 жовтня 2018 року встановлено заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року (а.с.18), звернення до суду - 15 листопада 2018 року визнаний самим позивачем, а відтак не потребує окремого встановлення і доказування.
Як слідує з наданого позивачем розрахунку (а.с.32-36) та виписки по договору (а.с.22-31), нарахування заборгованості по процентам здійснено банком за період з 15 листопада 2018 року по 26 березня 2020 року на суму простроченої заборгованості 84 986 грн. 33 коп. за ставкою 42% річних.
Оскільки в рамках спірних правовідносин для розрахунку процентів за період з 15 листопада 2018 року по 26 березня 2020 року, у тому числі після зміни строку кредитування банком, положення ч.1 ст.1048 ЦК України не підлягають застосуванню за відсутності між сторонами домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору, в той час як вимог про застосування ст.625 ЦК України позивачем в рамках даного спору не заявлено, тому вирішуючи спір виключно в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Суд зауважує, що в охоронних/спірних правовідносинах права та інтереси кредитора мали б бути забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, проте АТ «КБ «ГЛОБУС» вимог про стягнення з позичальника 3% річних від простроченої суми на підставі положень ст.625 ЦК України не заявляв ні в позасудовому порядку шляхом направлення вимоги позичальникові, ні в рамках розгляду даної справи.
Наявність умов кредитного договору, які б свідчили про погодження сторонами умови нарахування процентів за неправомірне користування кредитом після строку кредитування і що така умова відповідає диспозиції норми, викладеній у ч.2 ст.625 ЦК України, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання за цією угодою, судом не встановлено.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд зауважує, що самостійне застосування судом ст.625 ЦК України та стягнення процентів з наведенням власного розрахунку свідчитиме про вихід суду за межі вимог, адже як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року «…у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін». До того ж нарахування процентів за користування кредитом (кредитними коштами), про стягнення яких просить позивач, є відмінним від порядку нарахування платежів, що здійснюються за порушення зобов'язання за кредитним договором, зокрема відповідно до ст.625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Аналогічна позиція з цього приводу також висловлена Верховним Судом в постанові від 10 травня 2022 року у справі №522/9547/13-ц.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ст.141 ЦПК України та відмову у задоволенні позовних вимог, а тому не вбачає підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем процесуальних витрат по справі.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 136, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 274 ч.4, ст.ст.280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимогиАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом першої інстанції за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Відомості про сторін:
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС», код ЄДРПОУ 35591059, юридична адреса: м. Київ, провул. Куренівський, буд.19/5.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (знятий з обліку 26 квітня 2012 року, актуальні дані відсутні).
Заочне рішення суду складено та підписано 14 березня 2023 року.
Суддя А.В. Ткаченко