Справа № 204/11992/22
Провадження № 1-кп/204/578/23
16 березня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12022052410000571, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Красноармійськ Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не маючого утриманців, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за який передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим,останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Вказаний ризик також існує у зв'язку з тим, що обвинувачений має не зняті та не погашені судимості, офіційно не працевлаштований, утриманців не маючий, зі своєю дружиною шлюбні відносини не підтримує, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків, які могли б бути гарантією від його переховування. У випадку обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі останній може незаконно впливати на свідків, враховуючи також положення процесуального закону стосовно їх допиту. Також у обвинуваченого є схильність до вчинення кримінальних правопорушень з огляду на те, що він ж раніше судимим. Більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У судовому засіданні прокурор підтримав вищезазначене клопотання та просив його заволинити.
Сторона захисту в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши позиції учасників процесу, суд доходить наступних висновків.
Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178 КПК України визначено, що застосування запобіжного заходу здійснюється з метою, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків на підставі наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, для запобігання яких здійснюється запобіжний захід.
Положеннями статей 131-132, 176, 183 КПК України, визначено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду та виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, суду.
При розгляді цього клопотання, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення дійсних ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою, при наявності обґрунтованої підозри.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 є особою непрацюючою, утриманців не маючою, подружніх відносин не підтримуючою, таким чином характеризується відсутністю стійких соціальних зв'язків та міцних стримуючих факторів. З огляду на зазначене судом встановлено наявність ризику переховування від суду з метою уникнення від покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан.
Обвинувачений фактично проживає в Покровському районі Донецької області поблизу якого на цей час відбуваються бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація відносно України, може привести до тимчасової окупації територій та призвести до ухилення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.
Оскільки судове провадження у кримінальній справі ще не завершено, перебуваючи на свободі та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, ОСОБА_5 може впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, переховуватися від суду під час воєнного стану в Україні, у тому числі й на території Російської Федерації, а також вчинити інше правопорушення, для забезпечення рівня його життя, враховуючи те, що останній є особою раніше неодноразово судимою.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку та кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами та метою запобіжного заходу.
Беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, тому у задоволенні відповідних клопотань обвинуваченого та його захисника слід відмовити.
Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні , зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини .
За викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки в умовах воєнного стану, суд вбачає підстави не визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні та згідно ст. 197 КПК України продовжити дію обраного запобіжного заходу на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 314-317, 331, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 14 травня 2023 року включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1