Справа № 761/8849/19
Провадження № 2/761/2003/2023
15 лютого 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді : Пономаренко Н.В.
за участю секретаря : Бражніченко І.О.
представника позивача: Агабалаєвої Я.В.
представників відповідачів: ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14.
розглянувши в загальному провадженні, у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості -
у лютому 2019 року позивач АТ «УкрСиббанк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаним позовом в якому просив: стягнути на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 207 886,22 доларів США з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , з ОСОБА_6 в солідарному порядку з ОСОБА_1 , з ОСОБА_6 в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 в солідарному порядку з ОСОБА_1 ; стягнути з відповідачів на користь АТ «УкрСиббанк» судовий збір в розмірі 84 773,65 грн, а саме у рівних частках з кожного по 16 954,73 грн. та судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позові зазначив, що 21.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 24.11.2018 року змінив назву на АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11336737000, відповідно до якого останній отримав в кредит грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США строком до 23.04.2018 року. Позичальник зобов'язався 21 числа кожного місяця повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1 525 доларів США. За користування кредитними коштами відповідач ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати проценти у порядку та розмірі, встановленому п. 1.3 кредитного договору. Додатковою угодою №1 від 09.02.2009 року до кредитного договору продовжено кінцевий строк повернення кредиту до 30.07.2025 року, змінено дату погашення кредиту на 25 число кожного місяця та розмір ануїтетного платежу на 1 190 доларів США.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по кредитному договору банк уклав наступні договори поруки та додаткові угоди до них, а саме: №199062 від 21.04.2008 року, додаткову угоду №1 від 09.02.2009 року з ОСОБА_2 , №199067 від 21.04.2008 року, додаткову угоду №1 від 09.02.2009 року з ОСОБА_6 , №199065 від 21.04.2008 року, додаткову угодою №1 від 09.02.2009 року з ОСОБА_6 , №199063 від 21.04.2008 року, додаткову угоду №1 від 09.02.2009 року з ОСОБА_7 .
Також позивач зазначив у позові, що відповідач ОСОБА_1 протягом тривалого часу не здійснював своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам, чим порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 22.09.2016 року становила 207 886,22 доларів США, що станом на 19.02.2019 року за курсом НБУ еквівалентно 5 651 576,90 грн., з них: 97 528,79 доларів США - заборгованість за кредитом, 110 357,43 доларів США - заборгованість за процентами, нарахованими 25.08.2016 року.
В позові зазначено, що 10.08.2016 року позивач направив відповідачам вимоги щодо погашення заборгованості, що існувала станом на 08.08.2016 року та попередив про те, що у разі непогашення простроченої заборгованості термін повернення кредиту вважається таким, що настав. Позичальник вимогу не отримав, тому термін повернення кредиту настав на 41 день з дати відправлення вимоги, а саме 22.09.2016 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2019 року справу передано судді Пономаренко Н.В.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2019 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, встановлено процесуальних строк для подання заяв по суті справи.
21.06.2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач, заперечуючи проти позову, зазначила, що згідно договору поруки №199063 від 21.04.2008 року вона зобов'язалася перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором про надання спожитого кредиту, термін виконання якого до 23.04.2018 року. Проте, із поданих до суду документів вона ознайомилась з двома додатковими угодами про які їй раніше відомо не було, а саме: з додатковою угодою № 1 до договору про надання споживчого кредиту та з додатковою угодою № 1 до договору поруки №199063 від 21.04.2008 року, якими змінено кінцевий термін повернення кредиту до 30.07.2025 року. Також зазначила, що про вказану додаткову угоду не було відомо й іншим поручителям. Після здійснення підрахунку процентів відповідно до додаткової угоди №1 до договору про надання споживчого кредиту нею було виявлено, що в результаті збільшення періоду повернення кредиту збільшилася загальна сума процентів, які мали сплачуватися за договором, тобто збільшився обсяг її відповідальності як поручителя. При цьому, ні Банк, ні ОСОБА_1 не повідомили її про укладання додаткової угоди, а отже, згоду на укладання її вона не давала. Зважаючи на той факт, що вона жодної згоди на підписання додаткової угоди №1 до договору про надання споживчого кредиту не надавала, вважає, що договір поруки №199063 від 21.04.2008 року припинив свою дію в результаті збільшення обсягу відповідальності боржника.
17.07.2019 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про застосування строку позовної давності, вказавши про те, що позивач скористався своїм правом, визначеним в п. 12.1 договору про надання споживчого кредиту №11336737000 від 21.04.2008 року та 03.08.2015 року направив вимогу про дострокове повернення кредиту і процентів та вказав, що у випадку не усунення порушень на 31-й день з дня отримання цієї вимоги ПАТ «Укрсиббанк» вважає термін повернення кредиту за цим договором таким, що настав, та вимагав дострокового виконання зобов'язань у повному обсязі. Вважає, що банк змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором, надіславши вимогу до боржника ще в серпні 2015 року, а звернувся до суду з позовом лише в кінці лютого 2019 року, а тому до позовних вимог підлягає застосуванню позовна давність, яка сплила 12.09.2018 року.
18.07.2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_8 надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач вказала про те, що не підписувала із банком жодних додаткових угод до договору поруки та навіть не була ознайомлена із додатковою угодою №1 до кредитного договору, підпис, проставлений в додатковій угоді до договору поруки їй не належить, тому вважає його підробленим, в результаті чого договір поруки №199065 від 21.04.2008 року слід вважати припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.
19.07.2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомила суд, що їй не було відомо про існування додаткової угоди №1 до договору споживчого кредиту та додаткової угоди № 1 до договору поруки №199067 від 21.04.2008 року, укладеного між банком та нею, якими змінено кінцевий термі повернення кредиту з 23.04.2018 року на 30.07.2025 року, в результаті чого за рахунок збільшення загальної суми процентів збільшився обсяг її відповідальності як поручителя, а томувважає, що договір поруки №199067 від 21.04.2008 року припинив свою дію у зв'язку із збільшенням обсягу відповідальності боржника.
22.07.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 , відповідно якого відповідач зазначила, що їй було відомо про те, що її чоловік ОСОБА_1 в 2009 році приїжджав до банку з метою врегулювання взаємовідносин, однак її не було повідомлено про підписання будь-яких додаткових угод. У відзиві відповідач стверджує, що вона не підписувала із банком жодних додаткових угод до договору поруки, підпис проставлений на додатковій угоді їй не належить, вважає його підробленим, в результаті чого договір поруки №199062 від 21.04.2008 року слід вважати припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, що є підставою для відмови в задоволенні позову до неї як до поручителя. Також просила застосувати строк позовної давності, оскільки банк змінив строк виконання зобов'язання за основним кредитним договором ще в серпні 2015 року, а звернувся з даним позовом в кінці лютого 2019 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2019 року позов АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 22.10.2019 року апеляційну скаргу АТ «УкрСибанк» залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22.10.2019 року скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2020 року справу передано судді Пономаренко Н.В.
28.08.2020 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзивна позовну заяву, в якому відповідач зазначив, зокрема, що в матеріалах справи відсутній первинний документ, який підтверджує факт отримання ним кредитних коштів у розмірі 100 000 доларів США. Вказані твердження відповідач обґрунтовує тим,що підписання ним кредитного договору мало місце в квітні 2008 року, тобто близько дванадцяти років тому. Враховуючи такий факт та беручи до уваги складні бюрократичні процедури банку по оформленню кредиту та безпосередньо видачі кредитних коштів, він не може в повній мірі стверджувати, що ним було отримано 100 000 доларів США, а саме чи були ці кошти видані частково або утримано з виданих коштів комісію або відсотки за оформлення кредиту. Також вважає, що виписка по рахунку № НОМЕР_1 (валюта USD), яку надав позивач, відображає лише рух коштів по рахунку, вона не містить дані позичальника та його підпис, не підписана касиром-оператором або особою, що має доступ до первинних банківських документів або могла би свідчити про реальну видачу йому коштів.
11.09.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої, 21.04.2008 року банком було зараховано суму в розмірі 100 000 доларів США на особовий рахунок ОСОБА_1 , що повністю відповідає умовам кредитного договору. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 18.06.2003 року №254, виписка з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок ( у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюється договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Вважає, що відповідач ОСОБА_1 не надав жодного доказу, який свідчи би про те, що він не отримував кредит у сумі, передбачений кредитним договором.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.11.2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Представники відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні та застосувати строк позовної давності.
Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися в установлений законом порядок.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 21.04.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який в подальшому змінив своє найменування на акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11336737000, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов'язався прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 100 000 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2.2 договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін не пізніше 23.04.2018 року.
Як зазначено у п. 1.5 договору, кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 для подальшого використання за цільовим призначенням.
Цим же пунктом визначено, що позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1 525 доларів США в день сплати ануїтетних платежів. Розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки згідно із п.п. 1.3.1-10.2 цього договору.
За змістом п. 1.3 договору про надання споживчого кредиту за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13.5 %річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору.
Нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом «30/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.
Етапи нарахування процентів визначаються як: в останній робочий день поточного місяця; за період з дня фактичного надання кредиту по останній календарний день місяця включно (в місяць фактичного надання кредиту); з дня сплати ануїтетного кредиту у поточному місяці по останній календарний день місяця включно ( в наступні місяці); в день сплати ануїтетного платежу - з першого календарного дня по день, що передує дню сплати ануїтетного платежу (день сплати ануїтетного платежу в розрахунок не включається).
Проценти нараховуються на суму кредиту, що надана банком позичальнику і ще не повернута останнім у власність банку відповідно до умов договору.
09.02.2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту №11336737000 від 21.04.2008 року, за умовами якої, зокрема, сторони договору продовжили термін повернення кредиту до 30.07.2025 року та змінили розмір ануїтетного платежу з 1 525 доларів США на 1 190 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, правовідносини, які склалися між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманого кредиту та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, - вимагати повернення наданого кредиту та сплати процентів.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України перебачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами. Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.
Судом встановлено, що підтверджується письмовими доказами, сторонами було погоджено всі істотні умови договору про надання споживчого кредиту та відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з ними, про що свідчить його підпис на вказаному договорі та додатковій угоді до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби в сумі 100 000 доларів США шляхом зарахування на його поточний рахунок.
Факт отримання грошових коштів відповідачем ОСОБА_1 підтверджується випискою за кредитним договором за період з 21.04.2008 року по 22.09.2016 року.
Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що він не отримував кредитних коштів в розмірі 100 000 доларів США, суд оцінює критично, оскільки з наданих позивачем документів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 деякий час погашав кредитну заборгованість, а вказаним відповідачем доказів зворотному надано не було
Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк, згідно з розрахунком та випискою по рахунку, наданими позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором перед банком, станом на 22.09.2016 рік становить 207 886,22 доларів США, з яких 97 528,79 доларів США - заборгованість за кредитом, 110 357,43 доларів США - заборгованість за процентами. Тобто заборгованість за кредитним договором утворилась з 22.12.2008 року.
Пунктом 5.5. кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 12 цього договору.
Також судом встановлено, що з метою належного виконання взятих ОСОБА_1 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №11336737000, 21.04.2008 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав договори поруки з ОСОБА_9 (договір поруки №199062), з ОСОБА_10 (договір поруки №199067), з ОСОБА_4 (на час укладання договору поруки було прізвище ОСОБА_11 )(договір поруки №199065), з ОСОБА_7 (договір поруки №199063).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договорів поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань перед кредитором, що виникли за договором про надання споживчого кредиту№11336737000 від 21.04.2008 року. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
09.02.2009 року банк уклав з поручителями, з кожним окремо, додаткову угоду № 1 до відповідного договору поруки. За цими додатковими угодами поручителі надали свою згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується, а саме: розмір ануїтетного платежу - 1 190 доларів США, графік погашення кредиту - ануїтет, кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 21.04.2028 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Під час розгляду справи відповідачі, які виступили поручителями за виконання взятих ОСОБА_1 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту, заперечували факт підписання додаткових угод до договору поруки, однак буд-яких доказів щодо неукладання ними з банком додаткової угоди матеріали справи не містять.
Суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконав свого зобов'язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, як, в свою чергу, не виконали своїх зобов'язань відповідачі, які виступили поручителями відповідно до укладених ними з банком договору поруки та додаткової угоди до неї.
Відтак, суд вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту та договору поруки були порушені права позивача АТ «УкрСиббанк» за захистом якого він звернувся, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Разом з цим, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин строк позовної давності, про що було заявлено в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_1 та подано відповідну заяву.
Пунктом 12.1 договору про надання споживчого кредиту передбачено, що сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5., 5.6, 5.8, 5.10, 8.4., 10.2., 10.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом тридцяти одного календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на тридцять другий календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом сорока календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на сорок перший календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.
Зазначене у п. 12.1 договору повідомлення (вимога) банку направляється листом (цінний з описом та повідомлення про вручення) або доставляється кур'єром на адресу позичальника, що вказана у розділі 12 цього договору (п. 12.2 договору про надання споживчого кредиту).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
На підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Позивач до позовної заяви долучив копії письмових вимог про дострокове погашення зобов'язань за кредитним договором №11336737000 від 21.042008 року, які були направлені відповідачам 10.08.2016 року.
Однак, заперечуючи наведене, під час розгляду справи відповідачами до суду надані, а судом долучені копії письмових вимог про дострокове погашення зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, які направлялися банком роком раніше - 03.08.2015 року.
Із зазначеного вбачається, що 03.08.2015 року Банк скористався своїм правом щодо направлення вимоги позичальнику та поручителям, порядок направлення якої передбачено п. 12.1 договору про надання споживчого кредиту.
У клопотанні про застосування строку позовної давності ОСОБА_1 та у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 повідомили, що вимогу банку від 03.08.2015 року вони отримали 11.08.2015 року. Проте, докази вручення вимоги боржникам саме 11.08.2015 року в матеріалах справи відсутні, втім це не має правового значення для оцінки поведінки позивача у справі з огляду на таке.
Відповідно до згаданого п. 12.1 кредитного договору, сторони встановили термін дострокового повернення кредиту і сплати за кредит, а також щодо того, з якого моменту вони вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит є обов'язковими до повернення і сплати в повному обсязі банку.
Починаючи з 41 календарного дня, у банка виникло право пред'явлення відповідної вимоги - як до позичальника, так і до поручителя - про дострокове повернення кредитних коштів шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суду.
Сторони визначили наведені правила у договорі, встановили обов'язкові для обох сторін правила поведінки, яких вони повинні дотримуватися. Сторони врегулювали свої відносини за правилами ч. 3 ст. 6 ЦК України на власний розсуд. При цьому зміст вимоги банка, направленої до позичальника та поручителя, не може містити зміни інших умов кредитного договору, окрім зміни умов щодо строку його виконання: саме в цьому й полягає правовий сенс такої вимоги кредитора, направленої боржникам.
Враховуючи, що таке рішення про дострокове повернення кредитних коштів приймалося саме банком, незалежно від того, чи отримали позичальник та поручитель такі повідомлення, згадані зміни настали та є обов'язковими для позивача, це зумовлювало обов'язок банка пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати, визначеної в договорі.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 2-1283/11.
А відтак, банк, направивши відповідачам вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом, відповідно до ст. 1050 ЦК України у серпні 2015 року, - змінив строк виконання основного зобов'язання. Позичальник на 41 календарний день вважається таким, що є повідомлений, й починаючи з цієї дати у банка виникло право протягом шести місяців звернутися до суду з відповідним позовом до поручителя.
На підставі вищевказаного, суд прийшов до висновку, що із позовом про стягнення заборгованості до боржника та поручителів банк звернувся лише 27.02.2019 року, тобто з пропуском встановленого строку.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року (справа №564/2199/15) прийшов до висновку, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 року у справі № 648/3491/15, у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12-ц) зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Настання строку кредитування за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов'язання та початок перебігу позовної давності.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В постанові від 22.05.2018 року у справі N 369/6892/15 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що, виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Виходячи із положення п. 12.1 договору про надання споживчого кредиту, дати направлення вказаної вище вимоги банку (03.08.2015 року) та те, що строк повернення кредиту настає на сорок перший день з дати відправлення вимоги банку(в матеріалах справи відсутня інформація про дату її отримання відповідачами), суд приходить до висновку, що позивач АТ «УкрСиббанк» пропустив передбачений законом строк для звернення до суду за захистом порушеного права, підстав вважати, що він пропущений з поважних причин немає, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 15, 16, 207, 256, 257, 261, 267, 525, 526, 530, 553, 554, 559, 629, 640, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст складений 20.03.2023.
Суддя: