Справа № 202/8493/22
Провадження № 2/202/537/2023
14 березня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
03 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відповідно до якої просила визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2009 року належить квартира АДРЕСА_2 . Згідно витягу про державну реєстрацію прав за № 24953279 від 29 грудня 2009 року КП «ДМБТІ» ДОР право власності ОСОБА_1 зареєстровано за реєстраційним номером 28908820. У вказаній квартирі зареєстровані відповідачі, але фактично ОСОБА_3 не проживає в ній більше двох років, а відповідач ОСОБА_4 не проживає з січня 2022 року та їх місцеперебування позивачу невідоме. Реєстрація місця проживання відповідачів у вказаному житлі створює для позивача перешкоди у вільному користуванні майном, оскільки остання вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, які вираховуються залежно від зареєстрованих за адресою осіб, а також можливість вільно укладати цивільно-правові угоди, які стосуються володіння та розпорядженням спірною нерухомістю. Наведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою для захисту своїх порушених прав та інтересів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2022 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П.
В порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 07 листопада 2022 року судом були направлені запити до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відповіді з якого надійшли на адресу суду 12 грудня 2022 року.
Ухвалою судді від 13 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні.
03.02.2023 року на адресу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшов відзив від відповідача ОСОБА_3 , відповідно до якого вказав на те, що позивачем в позовній заяві не наведено доказів вчинення будь-яких дій, щодо змушення ОСОБА_3 добровільно знятися з реєстраційного обліку. Тобто факт того, що він не бажає добровільно знятися з зареєстрованого місця проживання є недоведеним.
Крім того, зняття зареєстрованої в квартирі особи здійснюється без згоди останньої на підставі заяви власника житла про зняття особи з задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (проживання).
Оскільки, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності і будь який час.
Зазначив, що позивач мав та має право звернутись з відповідною заявою до відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг та усунути перешкоди в користуванні правом власності, шляхом зняття з реєстрації місця проживання відповідача, без звернення до суду. Жодних доказів звернення з відповідними заявами позивач не надав. Крім того, позивачем не надано доказів відмови йому в задоволенні звернення за його заявою.
Тобто при зверненні до суду Позивач не довів наявність у нього порушеного права. Відсутність порушеного права чи відповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Просив в позові відмовити.
23.02.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказала на те, що позивач вважає твердження відповідача, які викладені в відзиві на позовну заяву безпідставними та надуманими, ОСОБА_3 цілеспрямовано намагається ввести суд в оману зазначаючи про те, що добровільне зняття його з реєстрації не доведено, в той же час, ОСОБА_3 заперечує проти позову Позивача про зняття його з реєстрації, що на пряму свідчить про його небажання «добровільно» знятися з реєстрації.
Так, ОСОБА_1 засобами телефонного зв'язку неодноразово повідомляла відповідачів про необхідність зняття із зареєстрованого місця проживання, проте такі вимоги постійно ігнорувались та навіть інколи супроводжувались погрозами на адресу Позивача. На прохання Позивача щодо надання копії паспортів Відповідачів, для зняття останніх з місця проживання, останні не реагували. Таким чином у Позивача відсутні будь-які документи та інформація, яка необхідна для подання відповідних заяв про зняття осіб з реєстрації місця реєстрації до ЦНАП. Звернула увагу суду, що відповідачі приховували та продовжують приховувати від Позивача адреси свого фактичного місця проживання, оскільки навіть у відзиві на позовну заяву, вказана лише адреса місця реєстрації, та не казано адресу фактичного проживання. Вважає, що такі дії спрямовані на неможливість реалізації перш за все права, а не обов'язку позивача, щодо надсилання до відповідачів вимог щодо зняття останніх з зареєстрованих місць проживання.
Зазначила, що Позивач звернулася до Відділу формування та ведення демографічного реєстру Департаменту адміністративних процедур Дніпровської міської ради з заявами про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте їй відмовлено.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали та просив задовольнити. Суду надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що з літа 2020 року він не проживає в спірній квартирі. Він добровільно пішов з квартири забравши свої речі. Його матір після розірвання шлюбу з вітчимом пішла з квартири. Де проживає наразі його мати йому не відомо.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи була повідомлена шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, причини неявки суду не повідомила, відзиву, заяв, заперечень до суду не надала.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача, відповідача ОСОБА_3 , допитавши свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , належно з'ясувавши всі обставини справи до дослідивши матеріали позовної заяви в сукупності, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2009 року належить квартира АДРЕСА_2 (а.с.10). Станом на 27 жовтня 2022 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано чотири особи: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 26.01.2010 по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 15.04.2013 по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 15.04.2013 по теперішній час; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована з 15.04.2013 року по теперішній час, що підтверджено довідкою № 5/5-165 Департаменту Адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 27 жовтня 2022 року (а.с.11).
Відповідач ОСОБА_4 перебувала з шлюбі з ОСОБА_8 , який є сином позивача. Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2022 року справа №202/4564/22.
20.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу формування та ведення демографічного реєстру Департаменту адміністративних послуг Дніпровської міської ради з заявами про зняття з задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) відмовлено на підставі пп.3 п.87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою КМ України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» №265 від 07.02.2022 року, особа не надала або не надала в повному обсязі необхідні документи, або відомості з державного реєстру.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 у зазначеній вище квартирі з 2020 року по теперішній час не проживає, добровільно виїхав з спірної квартири, що не заперечувалося самим відповідачем та речей у спірній квартирі його не має. Відповідач ОСОБА_4 , яка була дружиною сина позивача, не проживає в спірній квартирі з січня 2022 року. Факт не проживання відповідачів в квартирі АДРЕСА_2 підтверджено показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що були допитані в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 вимушена нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг за відповідачів, які зареєстровані у квартирі, але там не проживають та позбавлена можливості розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожній особі, окрім інших прав, гарантується право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Враховуючи, що судом установлено на підставі зібраних по справі доказів те, що відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_3 зареєстровані у спірній квартирі, однак фактично в ній не проживають без поважних причин понад рік, домовленості про порядок користування спірним житлом між сторонами не існує, суд дійшов висновку про те, що відповідачі підлягають визнанню таким, що втратив право користування жилим приміщенням в указаній квартирі.
Щодо заявлених вимог щодо зняття з реєстраційного обліку, то оскільки, зняття особи з реєстраційного обліку відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 5 листопада 2021 року № 1871-IX, проводиться компетентним (уповноваженим державою) органом та суд не наділений повноваженнями щодо зняття осіб з реєстраційного обліку, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову.
Виходячи із вищевикладеного та оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача по 496 грн. 20 коп. з кожного.
Керуючись: ст.ст.319,383,391,405 ЦК України, ст.ст. 4,13,19,141,259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )судові витрати по справі по 496 грн. 20 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст буде складено 20.03.2023 року
Суддя Л.П. Слюсар