Справа № 202/10985/22
Провадження № 1-кп/202/225/2023
Іменем України
20 березня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 42022052100000027 від 03 березня 2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Краматорськ, Донецької області, українець, громадянин України, з середньою освітою, військовослужбовець військової служби за контрактом, який проходить військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії навідник оператор 3 відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонної застави ПКШР « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, старший сержант, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,-
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого закінчується 23.03.2022 року.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти. Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за час перебування під вартою ризики не зменшились, а тому застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник та обвинувачений заперечували щодо продовження дії запобіжного заходу, посилаючись на відсутність ризиків які були підставою обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, враховуючи принцип поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, суд приходить до висновку про таке.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить з вимог ч.1 ст. 194 КПК України, якою передбачено, що під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінального провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, тому суд вважає, що підстави для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою наявні та актуальні, а продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти є доцільним.
Суд вважає, що обмеження прав і свобод виправдовується суспільними інтересами, оскільки такі обмеження відповідають вимогам справедливості, є пропорційними та необхідними для цілей захисту конституційно значимих цінностей. При вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про запобіжні заходи, суд виходячи з презумпції невинуватості дотримує баланс між публічними інтересами, пов'язаними із застосуванням заходів процесуального примусу, і важливістю права на свободу особистості.
Щодо альтернативного запобіжного заходу та суд наголошує на тому, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд визначає максимально можливий строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою, передбачений статтею 197 КПК України, з огляду на обсяг висунутого обвинувачення та значну складність справи, яка потребує тривалого часу для її судового розгляду. При цьому відсутні підстави вважати, що зазначені прокурором ризики зникнуть протягом дії ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Відтак, суд приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти відносно ОСОБА_5 має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно до ст. 183 КПК, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.
Керуючись ст.ст. 331, 350КПК України, суд -
постановив:
ОСОБА_5 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 діб, тобто до 18.05.2023 року, включно.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Головуючий: ОСОБА_6