Справа № 202/3044/23
Провадження № 2-з/202/20/2023
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
20 березня 2023 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Ісаєва Д.А., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває вище зазначена справа.
Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову посилається на те, що Відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні Позивача з дитиною, переховується сама та ховає дитину. Позивачу стало відомо із особистих контактів Позивача, що Відповідачка разом із своєю матір'ю звернулись до міграційної служби з метою протизаконного отримання документів на Тімура з іншим прізвищем. Таким чином існує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний спосіб захисту та поновлення пропущених прав позивача у разі задоволення позовних вимог, а також унеможливити здійснити захист дитини.
Посилаючись на вище викладене ОСОБА_1 просить забезпечити позов про позбавлення батьківських прав шляхом тимчасової заборони у праві виїзду за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до винесення рішення по справі 202/3044/23.
Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Оскільки сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Види забезпечення позову визначені у ст.ст. 150-152 ЦПК України.
Дана норма не містить такого способу забезпечення позову як заборона у праві, виїзду будь-якої особи за межі України.
Крім того, за положеннями даної норми права, заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії як правило застосовуються щодо відповідача. У даному ж випадку малолітня дитина не є відповідачем у справі.
Питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано ст. 441 ЦПК України може мати місце за поданням державного або приватного виконавця на стадії виконання рішення суду.
ЗУ від 21.01.94 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду заборона виїзду за кордон відповідача в порядку способу забезпечення заявленого до нього позову, а тому правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони виїзду за кордон відповідача разом з дитиною, суд не має.
Окрім цього, у суду немає підстав робити висновки, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки за змістом заяви про забезпечення позову позивач не вказує про факти виїзду відповідача за кордон з дитиною, без її відому чи в супереч передбаченого законодавством порядку та ніяких доказів не надано.
Верховний Суд України в узагальненні "Судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначив, що відповідно до ч. 1ст. 149ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом види забезпечення позову. Перелік видів забезпечення позову визначений уст. 150ЦПК України. Серед видів такого забезпечення у ст. 150ЦПК України непередбачено вжиття судом заборони або тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.
Тому, враховуючи, що в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 149-153 ЦПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як заборона у виїзді за межі України, слід дійти висновку, що суди не можуть застосовувати зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи, оскільки це порушує норми ЦПК України та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією щодо вирішення справи судом, встановленим законом.
Що стосується побоювань позивача щодо залишення дитиною території України, то законодавством України встановлені правила перетину кордону неповнолітніми дітьми у супроводі лише одного з батьків, які передбачають гарантії дотримання прав дитини та недопущення незаконного вивезення одним із батьків дитини за межі України.
Так, законодавством фактично визначені певні обмеження щодо перетинання кордону, і тільки за відсутності згоди одного з батьків на виїзд дитини за кордон, дане питання вирішуються в судовому порядку в позовному провадженні.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-153,260 ЦПК України, суд
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Д.А. Ісаєва