Номер провадження 2/754/886/23
Справа №754/11769/22
Іменем України
17 березня 2023 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Свої вимоги про стягнення аліментів позивач мотивує тим, що з 06.09.2009 року перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. На час подання даного позову у Деснянському районному суді м.Києва знаходиться справа про розірвання шлюбу. Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначає позивач, донька постійно проживає разом з нею, знаходиться на її повному утриманні та вихованні. Досягнути згоди з відповідачем стосовно порядку добровільної оплати ним аліментів на утримання доньки не виявляється можливим, оскільки між ними виникли неприязні відносини і відповідач 08.10.2022 року вигнав її з донькою з дому. На даний час вони виїхали до Республіки Болгарія з огляду на воєнний стан, відповідач добровільно не надає жодної допомоги на утримання дитини, жодної участі у вихованні та житті доньки не приймає.
Як зазначає позивач, оренда житла, де проживає дитина, становить 400 євро на місяць, що еквівалентно 16 450,00 грн. Дитина також потребує: одяг, взуття, білизна тощо - 7000,00 грн. на місць; купівля їжі - 10 000,00 грн. на місяць; оплата за користування телефоном, Інтернетом, місцевим транспортом, придбання книг, вітамінів, ліків за потреби, канцелярії, предметів гігієни тощо - приблизно 5000,00 грн. на місяць; відвідування перукарні, зустрічі з друзями у кафе та розважальних закладах - приблизно 5000,00 грн. на місяць. Оскільки вона (позивач) залишилась з дитиною без жодних речей, то донька має потребу у купівлі всього від зубної щітки до зошита, в тому числі постільної білизни, рушників, посуду. Також витрати йдуть на придбання побутової хімії для утримання житла, одягу в належному стані і проживання дитини в гідних умовах. Вона працевлаштована, але її коштів не вистачає на такий рівень утримання доньки, на який вона має право з врахуванням наявності двох батьків і, зокрема, батька. Загалом витрати на дитину щомісяця складають 40 000,00 грн., половину з яких, а саме 20 000,00 грн., повинен нести відповідач, який є забезпеченою особою, має у власності нерухоме майно та автомобілі, а також є професійним адвокатом та має мінливий, проте достатній, заробіток. Відповідач є працездатним, не має інших утриманців, нічим не обтяжений, має власне адвокатське бюро, є членом ради адвокатів, керує комітетом з міграційного права НААУ.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 20 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 16.12.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
30.12.2022 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлений позов. У даному відзиві відповідач частково не погоджується з позовними вимогами, вказуючи на те, що їхня спільна з позивачем дитина проживала разом з ним і була на його повному утриманні. 07.10.2022 року на прохання позивача дитина була ним завезена до позивача на вихідні дні і вже 10.10.2022 року дочка була вивезена позивачем без його дозволу та згоди у Республіку Болгарія, де й досі перебуває, але з матір'ю позивача. Позивач вважає безпідставними твердження позивача про те, що він не приймає участі в утриманні дитини, оскільки донька користується його віртуальною карткою «Монобанк», яка установлена додатком в її телефоні. Так, дитина вже користувалась його карткою, що підтверджується відповідними квитанціями і в період з 19.12.2022 року (день Св.Миколая ) до ІНФОРМАЦІЯ_6 (день народження дитини) донька придбала товарів та послуг на загальну суму 8226,00 грн.
Частково визнаючи позовні вимоги, відповідач вказав на те, що розмір аліментів, запропонований до стягнення в позові, є надуманим, а тому необґрунтованим та безпідставним, оскільки його сукупний дохід за останні три роки складає 36 000,00 грн., оскільки фактично професійна юридична діяльність ним не велась, зважаючи на дві хвилі «Covid-19» і введення в Україні з 24.02.2022 року військового стану. А тому при визначенні розміру аліментів необхідно виходити з його сукупного доходу. Крім того, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що на утримання дитини вона щомісячно витрачає 40 000,00 грн., оскільки вона не має такого доходу, а зазначена нею вартість оренди житла є завищеною.
Посилаючись на викладені обставини, відповідач просив задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 4000,00 грн.
12.01.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача та доповнення до відзиву, в яких він зазначає про те, що його сукупний трирічний дохід складає 51 446,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши клопотання, в якому просить розглядати справу в його відсутність та стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 4000,00 грн.
Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони по справі - позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 06.09.2009 року.
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні також встановлено, і даний факт визнано сторонами, що на даний час донька сторін проживає разом з матір'ю і між сторонами не досягнуто згоди щодо матеріального утримання дитини.
Позивач просить задовольнити її вимоги, вказуючи на те, що відповідач проживає окремо, в добровільному порядку регулярної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, вказуючи на необґрунтованість та безпідставність заявленого позивачем розміру аліментів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України).
У ст.182 СК України наведений перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
Так при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч.1ст. 182 СК України).
Суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених уст.182 СК України.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).
Встановлено, що відповідач має можливість та зобов'язаний законодавством надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Відповідно до вимог ч.5 ст.183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Аналогічна норма міститься у п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України.
За частиною 2 ст.161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у ч.1 цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Позивач, скориставшись своїм правом, звернулась до суду саме в позовному провадженні та просила визначити суд розмір аліментів на утримання доньки у більшому розмірі ніж встановлено ч.5 ст.183 СК України, а саме у розмірі 20 000 грн.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини, суд виходить з наступного.
За нормами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За нормами ч.2 ст.182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд вважає, що позивачем доведено, що відповідач може сплачувати аліменти на дитину у більшому розмірі, ніж встановлено ч.5 ст.183 СК України. Крім того, суд враховує і визнання відповідачем позову про стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі 4000,00 грн.
Під час визначення розміру аліментів важливим питанням є визначення обсягу грошових коштів, за наявності яких дитина матиме змогу на рівень життя для забезпечення її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, а також змогу батька сплачувати грошові кошти у визначеному розмірі.
Надаючи оцінку витратам на дитину, яка була складена позивачем на момент подання позовної заяви, суд виходить з наступного.
Так, без надання доказів в наявності потреби щомісячних витрат на харчування дитини у розмірі 10 000 грн. та щомісячних витрат на розваги та інші витрати такий розмір витрат суд вважає завищеним.
Зокрема, не підтверджено належними та допустимими доказами й щомісячні витрати позивача на: одяг, взуття, білизна тощо - 7000,00 грн. на місць; оплата за користування телефоном, Інтернетом, місцевим транспортом, придбання книг, вітамінів, ліків за потреби, канцелярії, предметів гігієни тощо - приблизно 5000,00 грн. на місяць; відвідування перукарні, зустрічі з друзями у кафе та розважальних закладах - приблизно 5000,00 грн. на місяць.
При цьому стороною позивача не спростовано твердження відповідача про те, що донька сторін користується віртуальною карткою позивача «Монобанк» для власних потреб. Натомість, з наданих відповідачем квитанцій вбачається, що з його картки відбувається списання коштів і дані витрати здійснюються у Республіці Болгарія.
Не бере до уваги суд й доводи позивача про те, що відповідач отримує значний дохід, оскільки на підтвердження цих доводів позивачем не надано належних та допустимих доказів, а також не спростовано дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) відповідача, що містяться у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування станом на 10.01.2023 року, а також у довідці № 0000-000008 від 11.01.2023 року, відповідно до яких загальний трирічний дохід відповідача становить 51 446,00 грн.
Окрім цього, суд звертає увагу, що одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину. Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Аналіз указаної норми закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові, які зобов'язані нести обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. В рамках даної справи позивач вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину в порядку ст.185 СК України не заявляла.
Також, при визначенні розміру аліментів надані позивачем квитанції суд до уваги не приймає, оскільки з них неможливо встановити, ким саме та на які потреби здійснено ці витрати.
Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, зокрема на: матеріальне становище відповідача, в тому числі наявність у нього нерухомого та рухомого майна, відсутність у нього на утриманні інших осіб, ураховуючи фактичні обставини справи, в тому числі те, що між сторонами склались неприязні відносини, та виходячи з закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, суд дійшов висновку, що відповідач повинен і може надавати матеріальну допомогу у розмірі 4000 грн. щомісячно на утримання доньки. Зазначений розмір є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Інші доводи та твердження сторін на висновки суду не впливають та підстав для стягнення аліментів у більшому чи меншому розмірі не дають.
При цьому суд роз'яснює сторонам положення ч.1 ст.192 СК України, згідно якої розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що професійність суддів є головною гарантією високої якості судових рішень та вимагає високого рівня юридичної підготовки суддів.
Невід'ємними складовими судового рішення є зрозумілість та умотивованість.
Щоб мати ознаки високої якості, судове рішення повинно сприйматися сторонами по справі та суспільством у цілому як результат правильного застосування юридичних норм, справедливого судового процесу та належної оцінки фактів, а також як таке, що може бути ефективно виконаним. Лише в цьому випадку сторони будуть упевнені, що їхню справу було розглянуто й вирішено належним чином, а громадськість сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної злагоди.
Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, оскільки це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в зрозумілому стилі, доступному для всіх.
Судові рішення повинні бути умотивованими. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його умотивованості. Належна умотивованість є обов'язковою вимогою, якою не можна нехтувати в інтересах швидкого розгляду справи.
Виклад мотивів прийняття рішення не лише полегшує розуміння судового рішення та сприяє визнанню сторонами його суті, а й є насамперед гарантією проти нелегітимних рішень (свавілля).
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1 950 року (далі - Конвенції) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»,від 18липня 2006року №63566/00,§ 23).
При цьому, судом ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 15.12.2022 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення суду в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-185, 191 СК України, ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Київ, ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 4000 грн., щомісячно, починаючи з 15 грудня 2022 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Київ, ІПН НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено та підписано 20 березня 2023 року.
Суддя: