ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6939/19
провадження № 2/753/1682/23
07 березня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сирбул О.Ф.,
за участю секретаря: Херенкової К.К.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-
У квітні 2019 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_4 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди та просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь 4 535, 02 грн. завдану матеріальну шкоду, 5 584, 50 грн. заробіток втрачений внаслідок втрати загальної працездатності, 50 000,00 грн. завдану моральну шкоду та понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивувала тим, що 12.09.2018 близько 08 год. 25 хв. ОСОБА_4 рухаючись по вул. О. Пчілки в м. Києві, керуючи автомобілем "RAVON R4", д.н.з. НОМЕР_1 , виїхавши на зустрічну смугу, щоб здійснити обгін був не уважний та своєчасно не зреагував на дорожню обстановку, що призвело до наїзду на пішохода, громадянку ОСОБА_3 .
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 24.10.2018 у справі про адміністративне правопорушення № 753/19095/18 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.
Позивач вказує, що їй завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що вона відчувала себе безпорадною, фізично хворою людиною з дуже обмеженими можливостями, потребувала стороннього догляду та постійної уваги, була позбавлена можливості вести свій звичний спосіб життя, тривалий час страждала на постійні болі внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, крім того, вона постійно відчувала нервові переживання, стривоженість та дискомфорт. Також у перші дні після ДТП позивач взагалі не могла рухатися, фактично була прикута до лікарняного ліжка. Зобов'язана була протягом місяця дотримуватися постільного режиму, що в свою чергу завдавало їй значного дискомфорту та унеможливлювало ведення звичайного способу життя. Як наслідок у результаті отриманих тілесних ушкоджень у позивача часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, її непокоять постійні неврози, які проявляються тривогою, страхом та нездатністю в повній мірі зосередитися на основних питаннях її життя та роботи.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 була завдана шкода ушкодженням здоров'ю, а також матеріальна шкода, пов'язана з понесеними витратами на лікування.
Ухвалою суду від 11.05.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
31.05.2019 позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 26.07.2019 було відкрито провадження у вказаній справі в пордяку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.07.2019 заяву про забезпечення позову повернуто.
05.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 20.11.2019, яка занесена до протоколу судового засідання, відзив долучено до матеріалів справи.
10.06.2020 від представника відповідача надійшла заява про забезпечення доказів.
Ухвалою суду від 11.06.2020 заяву представника відповідача про забезпечення доказів було повернуто.
05.08.2020 від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів.
Ухвалою суду від 15.09.2019, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання відповідача про долучення документів задоволено та долучено їх.
Ухвалою суду від 15.09.2020 було відмовлено в задоволенні заяви відповідача про забезпечення доказів.
Ухвалою суду від 15.09.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 01.04.2021 представник позивача надав пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Представник відповідача відповідача надав пояснення, в яких заперечував проти позову та просив відмовити.
У судовому засіданні 30.06.2021 представник позивача та представник відповідача надали додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні 07.03.2023 суд дослідив матеріали справи, у судових дебатах представник позивача просив позов задовольнити, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, представника відповідача, встановив наступні фактичні обставини.
Судом встановлено, що 12.09.2018 близько 08 год. 25 хв. ОСОБА_4 рухаючись по вул. О. Пчілки в м. Києві, керуючи автомобілем "RAVON R4", д.н.з. НОМЕР_1 , виїхавши на зустрічну смугу, щоб здійснити обгін був не уважний та своєчасно не зреагував на дорожню обстановку, що призвело до наїзду на пішохода, громадянку ОСОБА_3 .
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 24.10.2018 у справі про адміністративне правопорушення № 753/19095/18 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 340 гривень на користь держави. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 закрито, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою Київського апеляційного суду від 10.12.2018, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24.10.2018 щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 була завдана шкода ушкодженням здоров'ю, а також матеріальна шкода, пов'язана з понесеними витратами на лікування.
У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, позивач в період з 12.09.2018 по 17.09.2018 знаходилася на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 8, що підтверджується листком непрацездатності серія АДХ № 477851, а в період з 18.09.2018 по 26.10.2018 перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності серія АДХ № 424468 та АДХ № 298343.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 була завдана шкода ушкодженням здоров'ю, а також матеріальна шкода, пов'язана з понесеними витратами на лікування.
ОСОБА_3 були понесені витрати на проведення магнітно-резонансної томографії крижено-клубних зчленувань в розмірі 1 900,00 грн. та витрати на придбання ліків в розмірі 2 444,81 грн.
Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, яка була завдана позивачу у зв'язку із ушкодженням її здоров'я в результаті ДТП, становить 4 535,02 грн.
Позивач зазаначає, що на момент ДТП вона не працювала, а відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" місячна мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 3 723,00 грн.
Відповідно до ст. 1195 ЦК Українипро відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. 1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. 2. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, зважаючи на кількість днів непрацездатності, яка становить 45 днів, позивач просить відшкодувати втрачений заробіток внаслідок втрати працездатності в розмірі 5 584,50 грн. відповідно до ст. 1195 ЦК України.
Разом з тим, під час розгляду справи, представник позивача наголошував на тій обставині, що позивач не працювала та йому не відомо за яких обставин в лікарняних листках вказано місце роботи позивача КЗ КОР «Обласна стоматологічна поліклініка», а отже, позовні вимоги про стягнення заробітку, втраченого внаслідок втрати загальної працездатності в розмірі 5 584,50 грн. позивем не доведенні та у задоволені яких слід відмовити.
Відповідно до ч ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року з наступними змінами та доповненнями "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяла особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 0545284 від 18.07.2018 відповідальність відповідача як водія автотранспортного засобу була застрахована в ПрАТ «СК «Український страховий стандарт».
З матеріалів справи вбачається, що позивач не зверталася до страховика відповідача і не отримувала його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явила вимогу до відповідача.
Так, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог до відповідача щодо стягнення матеріальної шкоди слід відмовити, оскільки уклавши договір обов'язкого страхування цивільно-правової відповідальності, саме страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Також, позивач просить стягнути на її користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Позивач вказує, що їй було завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що вона відчувала себе безпорадною, фізично хворою людиною з дуже обмеженими можливостями, потребувала стороннього догляду та постійної уваги, була позбавлена можливості вести свій звичний спосіб життя, тривалий час страждала на постійні болі внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, крім того, вона постійно відчувала нервові переживання, стривоженість та дискомфорт. Також у перші дні після ДТП позивач взагалі не могла рухатися, фактично була прикута до лікарняного ліжка протягом 5 днів, при цьому, в подальшому, як вбачається з Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17.09.2018 № 18354 зобов'язана було протягом місяця дотримуватися постільного режиму, що в свою чергу завдавало їй значного дискомфорту та унеможливлювало ведення звичайного способу життя. Як наслідок у результаті отриманих тілесних ушкоджень у позивача часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, її непокоять постійні неврози, які проявляються тривогою, страхом та нездатністю в повній мірі зосередитися на основних питаннях її життя та роботи.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12 та 81 ЦПК України.
Розглянувши надані суду докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, спричинені неправомірними діями відповідача, завдані позивачу незручності, пов'язані з нанесеннями тілесних ушкоджень, безумовно, спричинили моральні страждання позивачу, пов'язані з необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд вважає справедливим задовольнити позовну вимогу у частині стягнення моральної шкоди частково - у розмірі 7 000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; витрати пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до квитанції від 14.03.2019 вартість витрат позивача сплачених на правову допомогу становить 5 000 грн.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи що позовні вимоги позивача задоволенні частково з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 134,16 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Підсумовуючи все вищенаведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, переконливість, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до процесуального закону завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позову підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 258, 259, 264, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 134 (сто тридцять чотири) гривні 16 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 ,РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: