ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20185/21
провадження № 2/753/2719/23
13 березня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Шаповалової К.В.
за участі секретаря судового засідання Лісовської О.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Дьоміної Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до АТ "Райффайзен Банк Аваль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 8 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. був вчинений виконавчий напис, за яким запропоновано звернути стягнення на майно позивачки квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що такий виконавчий напис було вчинено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки кредитний договір, що був укладений між позивачкою та відповідачем, не був нотаріально посвідчений, відповідач вже звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з позивачки та існує рішення суду, яке набрало законної сили про стягнення з неї на користь банку боргу в розмірі 2181188,43 грн, а отже в цьому випадку відбувається подвійне стягнення. Крім того, вказала, що надіславши вимогу про дострокове повернення кредиту, банк змінив строк дії договору кредиту, а отже після цього не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом, при цьому у виконавчому написі нотаріуса зазначено інша сума відсотків, ніж була визначена судовим рішенням. Просила також суд врахувати, що банк порушив строк звернення до нотаріуса за вчинення виконавчого напису, оскільки такий строк становить 3 роки з часу, коли банк дізнався про своє порушене право (2015 рік), в той час як відповідач звернувся до нотаріуса лише в 2021 році. Також вказала, що сума боргу не є безспірною, оскільки сума боргу у виконавчому написі відрізняється від тієї, що визначена рішення суду. Банк не надсилав позивачу вимогу про сплату боргу, а також не надавав нотаріусу оригінал кредитного договору. Враховуючи вказані обставини, просила визнати таким, що не підлягає виконанню вказаний виконавчий напис.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2021 року цивільну справу № 753/20185/21 передано судді Шаповаловій К.В.
19 жовтня 2021 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання позивача.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 24 листопада 2021 року на 14:30 год.
Ухвалою суду від 24 листопада 2021 року підготовче засідання по справі було відкладено на 03 лютого 2022 року на 12:00 год. у зв'язку з неявкою відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
30 грудня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №91190) та заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу (вх. №91226).
Підготовче засідання призначене на 03 лютого 2022 року не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді у період з 24 січня по 3 лютого 2022 року. Згодом підготовче засідання було призначено на 04 квітня 2022 року на 10:00 год.
Підготовче засідання призначене на 04 квітня 2022 року не відбулось оскільки, відповідно до розпорядження голови Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2022 року № 2-вс у зв'язку з введенням на території України 24 лютого 2022 року воєнного стану відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, з метою збереження життя та здоров'я працівників суду та відвідувачів оголошено здійснення розгляду лише кримінальних проваджень, у яких особи тримаються під вартою та у разі наявності клопотань, що потребують невідкладного розгляду, а також припинено пропуск до приміщення суду усіх відвідувачів, окрім учасників судового процесу за заявами та клопотаннями, що потребують невідкладного розгляду. Згодом підготовче засідання було призначено на 01 липня 2022 року на 11:30 год.
Ухвалою суду від 01 липня 2022 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 серпня 2022 року на 12:00 год.
Ухвалою суду від 16 серпня 2022 року було відмовлено представнику відповідача Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов. Відзив відповідача Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", поданий у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було залишено без розгляду. Судове засідання по справі було відкладено на 20 жовтня 2022 року на 14:30 год.
06 вересня 2022 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшов лист Київського апеляційного суду про витребування матеріалів цивільної справи № 753/20185/21. Вказаний лист був переданий судді 23 вересня 2022 року. У період з 29 серпня по 16 вересня 2022 року суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року провадження по справі було зупинено до перегляду ухвали суду від 16 серпня 2022 судом апеляційної інстанції та повернення матеріалів цивільної справи до суду першої інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року вищезазначена ухвала суду була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
10 січня 2023 року зазначена цивільна справа надійшла до Дарницького районного суду м. Києва. Фактично справа була передана судді 19 січня 2023 року.
Ухвалою суду від 20 січня 2023 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 13 березня 2023 року.
У судовому засіданні 20 січня 2023 року з'явилися представник позивача та відповідача. Представник відповідача просила суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив.
Суд, враховуючи ухвалу суду Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року визнав поважними причини пропуску строку на подання відповідачем відзиву, поновив такий строк та прийняв відзив до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи позовної заяви, просив позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала заперечення, викладені у відзиві на позов, просила суд їх врахувати та вказала, що з боку банку не було вчинено жодних порушень прав позивачки, вона знає про наявну у неї заборгованість, про рішення суду, яким стягнуто з неї боргу, проте до цього часу не виконала рішення суду, кошти банку не повернула. Банк скористався наданим йому правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки боржник тривалий час не повертає борг, а лише оскаржує судові рішення. Зауважила, що спору щодо суми боргу між сторонами не існує, банк звернувся із заявою про вчинення виконавчого напису шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки лише на суму тіла кредиту за три останні роки, що передували зверненню до приватного нотаріуса, що не суперечить нормам чинного законодавства, нотаріусу для вчинення виконавчого напису були надані документи за переліком, відповідно до приписів ЗУ «Про нотаріат», боржник повідомлялась належним чином про можливість банком звернення до нотаріуса за вчинення виконавчого напису, а отже порушення процедури під час вчинення виконавчого напису не відбулось.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до копії виконавчого напису від 8 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. вчинено виконавчий напис № 2098, за яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 22 липня 2010, видане Головним управління житлового забезпечення (наказ № 937-С/КІ від 8 липня 2010 року).
Вказаний виконавчий напис містить інформацію про те, що «24 липня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 24 липня 2008 року №223357316 між кредитором та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М.
7 квітня 2010 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М. 6 березня 2012 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений 24 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М.
24.07.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено кредитний договір №223357316, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 94 403 доларів США, зі сплатою 14,40 відсотків річних, та кінцевим терміном до 24.07.2021 року.
17 квітня 2009 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено додаткову угоду №2 до цього договору. 7 квітня 2010 року 2010 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено додаткову угоду №3 до даного договору.
Заставна вартість предмету іпотеки становить 572320 грн. Таким чином заборгованість ОСОБА_2 перед АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно кредитного договору №223357316 від 24 липня 2008 року на дату розрахунку 26 березня 2021 року становить 90852,25 доларів США за тілом кредиту, що еквівалентно за курсом НБУ станом на день розрахунку 2541119, 26 грн.; 75182,92 долара США - за відсотками, що еквівалентно за курсом НБУ станом на день розрахунку 2102851,24 грн. Отже станом на 26 березня 2021 року загальна сума заборгованості позичальника за кредитним договором становить 166035,17 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на день розрахунку 4643970,50 грн.
Сума, що підлягає стягненню становить еквівалент 39399,64 долара США та суми 10000 грн, що сплачена за виконавчий напис.
Стягнення здійснюється за період з 26 березня 2018 року по 26 березня 2021 року».
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. постановою від 15 липня 2021 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 8 червня 2021 року № 2098, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації.
Відповідно до пункту 1 частин другої, шостої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі статтею 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Як роз'яснено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок) містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
До відзиву на позовну заяву представником відповідача надано докази на підтвердження надсилання позивачу вимоги про повернення боргу. Зокрема, листом від 30 березня 2021 року банк надіслав ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, в якому зазначив, що борг позичальника становить за тілом кредиту 90852,25 доларів США, за відсотками - 75182,92 долара США, а також розрахована пені, відповідно до умов договору (сума не зазначена). Вказано, що сума заборгованості визначена станом на 26 березня 2021 року та в разі непогашення заборгованості за кредитним договором банк буде змушений вжити заходів з примусового стягнення зазначеної заборгованості в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_3 , звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено, зокрема на підставі вчинення виконавчого напису.
До вказаної вимоги долучено список згрупованих відправлень від 30 березня 2021 року та чек АТ «Укрпошта», а також описи вкладень, зі штампом АТ «Укрпошти від 1 квітня 2021 року, на вказані адреси, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_2 надсилалась саме досудова вимога про усунення порушень.
Отже, банк надав приватному нотаріусу документи, які містять відмітку поштового відділення зв'язку про відправлення вимоги цінним листом з повідомленням про вручення на вказану в іпотечному договорі адресу, тобто виконав вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, суд відхиляє доводи позивачки та її представника про неповідомлення банком позичальника про необхідність сплати боргу за кредитним договором, а також про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису.
Крім того, суд відхиляє доводи представника позивача щодо того, що оскільки кредитний договір не був нотаріально посвідчений, це виключає можливість вчинення виконавчого напису, з огляду на те, що виконавчий напис вчинявся на договорі іпотеки від 24 липня 2008 року із змінами та доповнення до нього, які були нотаріально посвідченні та вказане не заперечувалось позивачем та її представником.
Також суд відхиляє доводи представника позивача щодо неподання банком нотаріусу оригіналу кредитного договору, що, на їх думку, також є порушенням порядку вчинення виконавчого напису, з урахуванням такого.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до пунктів 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Так, відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання.
Для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;
б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання;
в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;
г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання;
ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Як вбачається із копії заяви про вчинення виконавчого напису, що долучена відповідачем до відзиву, нотаріусу подавались такі документи: «розрахунок заборгованості станом на 26 березня 2021 року, оригінал договору іпотеки від 24 липня 2008 ррку, копія кредитного договору від 24 липня 2008 року, копія виписки про надання коштів, копія вимоги про дострокове повернення зобов'язань за кредитним договором з доказами надсилання іпотекодавця, копія паспорту ОСОБА_2 , копія довіреності представника банку та копія паспорту».
Щодо розміру заборгованості та безпірності заборгованості, суд зазначає таке.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 6 квітня 2017 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" загальну суму заборгованості у розмірі - 100 815,59 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 2 181 188 (два мільйона сто вісімдесят одна тисяча сто вісімдесят вісім гривень) грн. 43 коп.
Під час розгляду справи судами, було встановлено, що 18 травня 2015 року ОСОБА_2 була направлена вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки виникла прострочена заборгованість перед банком.
Отже банк, скориставшись своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України та пред'явивши до позичальника дострокову вимогу, змін строк кредитування, а тому втратив право нараховувати відсотки за користування кредитом після такої вимоги (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Як вбачається із копії виконавчого напису, він містить інформацію про те, що станом на 26 березня 2021 року борг позивачки перед банком за відсотками становить 75182,92 долара США, в той час, як за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 6 квітня 2017 року було визначено, що заборгованість за відсотками становить 6380,93 долара США, отже, банком здійснено нарахування відсотків поза межами строку кредитування, що є безпідставним.
Крім того, як вбачається з копії виконавчого напису сума, що підлягає стягненню становить 39399, 64 доларів США.
При цьому, ані виконавчий напис, ані документи, що надавали нотаріусу для вчинення виконавчого напису не містить будь-якого обґрунтованого розрахунку, що це за сума: чи тіло кредиту, чи відсотки, чи частина тіла кредиту та частина відсотків.
Долучений розрахунок заборгованості за кредитним договором, що надавався нотаріусу разом з іншими документами, також не містить вказаної суми.
Досудова вимога, яка надсилалась позивачу до звернення банком до нотаріуса із вчиненням виконавчого напису також не містить інформації про те, що сума до стягнення становить 39399, 64 доларів США.
Як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, 39399, 64 доларів США - це сума тіла кредиту за період з 26 березня 2018 року по 26 березня 2021 року, яким чином вона була вирахувана, на які докази були на це надані нотаріусу, представник відповідача у судовому засіданні не змогла пояснити.
Отже, враховуючи все вище викладе, суд погоджується із доводами представника позивача щодо відсутності доказів наявності безспірності заборгованості за кредитним договором, укладеним 24 липня 2008 року мж позивачем та відповідачем.
Крім того, суд погоджується із доводами представника позивача щодо вчинення виконавчого напису поза межами трирічного строку, визначеного ЗУ «Про нотаріат».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 надала правовий висновок: «відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.
Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.
Відповідно до статті 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Як зазначалось, судом першої інстанції під час розгляду позову банку до позивачки про стягнення заборговансоті за кредитним договром №223357316 від 27.07.2008 року,18 травня 2015 року ОСОБА_2 була направлена вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки виникла прострочена заборгованість перед банком. У порушення умов кредитного договору відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала, та станом на 22 червня 2015 року утворилась заборгованість щодо повернення кредитних коштів в сумі 100 815,59 доларів США, що еквівалентно 2 181 188,43 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 90 852,25 доларів США, що еквівалентно - 1 965 627,31 грн., заборгованості по відсоткам - 6 380,93 доларів США, що еквівалентно - 138 054,15 грн., розрахована пеня - 3 582,41 доларів США, що еквівалентно - 77 506,97 грн.
Отже, право вимоги у банку до позивача щодо повернення заборгованості за кредитним договором виникло 18 травня 2015 року, в той час як із заявою про вчинення виконавчого напису, банк звернувся до нотаріуса 27 травня 2021 року, тобто поза межами трирічного строку, що є окремою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Суд відхиляє доводи представника відповідача, щодо того, що звернення стягнення було здійснено в межах трирічного строку, а саме за період з 26 березня 2018 року по 26 березня 2021 року, з огляду на те, що трирічних строк, в межах якого можна подати нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису рахується саме з дня виникнення вимоги у кредитодавця до боржника, а не за три роки, які передували даті звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису. Також хибним є твердження представника відповідача про те, що право вимогу у банку виникло до позивача з 30 березня 2021 року (день формування другої досудової вимоги банком), з огляду на те, що банк у 2015 році вже надсилав ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, якою змінив строк кредитування.
Суд також відхиляє доводи представника позивача що вчинення виконавчого напису щодо предмету іпотеки є фактично подвійним стягненням з позивача заборгованості за кредитним договором, оскільки є рішення суду про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором, з огляду на те, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6 квітня 2017 року, яке набрало законної сили на сьогодні не виконано, боржником (позивачкою) заборгованість банку за кредитним договором не сплачена, протилежного представником позивач суду доведено не було. Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо того, що стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості (постанова Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі №759/4036/18, постанова Верховного Суду від 22.05.2019 р. у справі №640/18356/17, постанова Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі №761/31346/13?ц, постанова Верховного Суду від 31.10.2018 р. у справі №2?1513/10).
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15, яка в силу Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
Зазначене вище дає підстави для визнання оспорюваного виконавчого напису № 2098 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 2, 12, 76-82, 89, 95, 141, 258, 263-265, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (АТ «Райффайзен Банк Аваль»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 2098, вчинений 8 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за № 2098, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 22 липня 2010 року, виданий Головним управлінням житлового забезпечення, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (АТ «Райффайзен Банк Аваль») на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1328,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1
Відповідач: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909.
Повний текст судового рішення складено 20 березня 2023 року.
Суддя К.В.Шаповалова