20 березня 2023 року № 640/17562/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку у розмірі 52 137, 54 грн.;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора нарахувати та сплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 52 137, 54 грн. з урахуванням індексації грошових доходів громадян;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 18.10.2019 року по день ухвалення судового рішення у цій справі з урахуванням індексації грошових доходів громадян.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
30.01.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С. О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 справу було прийнято до провадження судді Дудіна С. О.
09.03.2022 на адресу суду від Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку для звернення до суду.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п'ята указаної статті Кодексу).
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом з тим, частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
При цьому, частиною другою цієї статті встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022).
Суд зазначає, що правовий висновок щодо непоширення на спірні правовідносини місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України, вже був викладений Верховним Судом у низці постанов.
Так, зокрема, у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 200/4481/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 107598935) Верховний Суд виклав такий правовий висновок:
«Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
До «усіх виплат» (заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати) також належить і виплата вихідної допомоги (що є предметом позовних вимог), яка гарантована статтею 43 Конституції України.
Поняття та підстави виплати вихідної допомоги визначені статтею 44 КЗпП України. За змістом цієї норми вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами.
Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов'язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав, що виплачуються працівникові при звільненні. Тобто, основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.
Отже, спір у цій справі стосується невиплати вихідної допомоги при звільненні на яку працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про її стягнення.
Указана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі №200/1636/21-а, від 23 червня 2022 року у справі №120/513/21-а, від 30 червня 2022 року у справі №380/10174/21, від 04 серпня 2022 року у справі №600/5478/21 і колегія суддів не знайшла підстав для відступу від неї.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Окрім того, Верховний Суд вважає за доцільне звернути увагу, що на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується місячний строк звернення до суду, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».
Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).
З урахуванням цього, суд не приймає до уваги наведені відповідачем у клопотанні про залишення позову без розгляду судові рішення Верховного Суду, оскільки при вирішенні спірних правовідносин слід враховувати останню правову позицію Верховного Суду, яка свідчить про непоширення на спірні правовідносини місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від від 25 березня 2020 р. № 338-р «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» (з подальшими змінами) з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року.
Отже, на момент звернення позивача до суду діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а тому строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З наведеного вбачається, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому клопотання відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на необхідність виконання вимог суду про витребування доказів, викладених в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у цій справі.
Керуючись статтями 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення позову без розгляду.
2. Зобов'язати відповідача виконати вимоги суду, викладені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у цій справі, в частині надання витребуваних судом доказів.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Дудін С.О.