20 березня 2023 року м. Житомир справа № 240/29448/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання неправоміною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач 08.11.2022 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо невиплати всіх сум належних ОСОБА_1 йому у день звільнення 01.07.2016 року;
- зобов'язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м, Хмельницький) код здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період (з 01.07.2016 року по дату виплати 28.09.2022 року).
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач, вплативши несвоєчасно грошові кошти, не виплатив, в порушення ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за затримку повного розрахунку.
Ухвалою від 14.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 20.03.2023 позивачу поновлено строк звернення до суду.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.60-78), в якому просив відмовити в задоволенні позову.
Позивач відповіді на відзив не подав.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач був 01.07.2016 звільнений відповідачем (а.с.12); на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 по справі 240/20994/21 (а.с.23-33) позивачу 28.09.2022 відповідачем була виплачена несплачена при звільнені заробітна плата в сумі 1489,73 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За такого правового врегулювання, передбаченого частиною 1 статті 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, але не більш як за шість місяців.
Враховуючи, що виплата належних позивачу при звільненні 1489,73 грн відбулася 28.09.2022, до спірних правовідносин належить застосовувати ст. 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022.
Відповідач надав суду довідку від 23.12.2022 № 11.2/12.6-10/16/ НОМЕР_1 (а.с.76), з якої вбачається, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 266,18 грн.
Період шість місяців на день розрахунку 28.09.2022 складає 127 робочих дні, а тому, середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні позивача у вказаний період повинен становити 33804,86 грн.
Відповідно до практики Верховного Суду, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, постанова Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19).
За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Враховуючи, що при звільненні, з урахуванням виплаченої 28.09.2022 суми, відповідач позивачу мав сплатити 8132,61 грн (6634,88 грн (а.с.77) +1497,73грн), несвоєчасно виплачена сума становить 18,4%.
Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 6220,09 гривень середнього заробіток за затримку розрахунку при звільненні (18,4% від 33804,86 грн).
Враховуючи задоволення позову та приписи ч. 3 ч. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати, які складаються зі сплаченого при подачі позову судового збору в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Володимирська, 91, Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код 43316784) задовольнити.
Визнати протиправними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) щодо затримки ОСОБА_1 розрахунку при звільненні.
Стягнути з Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 6220,09 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк