20 березня 2023 року м. Житомир справа № 240/28574/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Служби безпеки України середній заробіток за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника починаючи з починаючи з наступного дня після звільнення по день фактичного розрахунку - 04.11.2022 р. на користь ОСОБА_1 в сумі - 100000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач, вплативши несвоєчасно 04.11.2022 індексацію, не виплатив, в порушення ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за затримку повного розрахунку.
Ухвалою від 06.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що на військовослужбовців Кодекс законів про працю України не поширюється, а тому позовні вимоги щодо виплати середнього заробітку, відповідно до вимог статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, безпідставні.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, наказом голови СБУ позивач з 22.06.2018 виключений зі списків особового складу (а.с.9); при звільненні йому не було виплачено належне грошове забезпечення в сумі 53543,26 грн., яке виплачено 04.11.2022 (а.с.15).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються в тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Питання проходження військової служби регулюється спеціальним законодавством. Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей регулюється Законом України від 20 грудня 1999 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Однак, ні Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення строків проведення розрахунків при звільненні військовослужбовців, а також наслідків такого порушення.
Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує відносини, що пов'язані із затримкою розрахунку при звільненні військовослужбовців з лав Збройних Сил України, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні. Відтак, в такому разі, відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.
За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За такого правового врегулювання, передбаченого частиною 1 статті 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, але не більш як за шість місяців.
Враховуючи, що виплата належних позивачу при звільненні 53543,26 грн відбулася 04.11.2022, до спірних правовідносин належить застосовувати ст. 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022.
Відповідач надав суду довідку від 27.12.2022 № 21/2/2-958 (а.с. 33), з якої вбачається, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 437,39 грн.
Період шість місяців на день розрахунку 04.11.2022 складає 185 календарних днів, а тому, середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні позивача у вказаний період повинен становити 80917,15 грн.
Відповідно до практики Верховного Суду, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, постанова Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19).
За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Враховуючи надані довідки (а.с. 16, 34), йому СБУ при звільненні, з урахуванням виплаченої 04.11.2022 суми, мала сплатити 114993,40 грн (16721,96 грн+12264,38 грн+19123,28 грн+53543,26 грн+13340,52 грн), з яких несвоєчасно виплачена сума становить 48,56%.
Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 39293,37 гривень середнього заробіток за затримку розрахунку при звільненні (48,56% від 80917,15 грн).
Враховуючи часткове задоволення позову та приписи ч. 3 ч. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати, які складаються зі сплаченого при подачі позову судового збору в сумі 393 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034, код 00034074) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо затримки ОСОБА_1 розрахунку при звільненні в період з 22.06.2018 по 04.11.2022.
Стягнути з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2018 по 04.11.2022 в сумі 39293,37 грн.
В задоволенні вимог на суму 60706,63 відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 393 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк